Державний комітет рибного господарства України

Білгород-Дністровський морський рибопромисловий технікум

„Затверджую”

Заст.Директора технікуму

______________ Лаврук В.Р.

„___”________ 2008 р.

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Методичні вказівки з організації та проведення практичних робіт

для студентів спеціальностей:

0.13050901 “Бухгалтерський облік”

5.05170110 “Зберігання, консервування та переробка риби і морепродуктів”

5.09020101 “Рибництво та аквакультура”

5.09020102 – “Експлуатація техніки промислового рибальства та аквакультури”

2008

Автор: Рубіна Г.Ф. - викладач вищої категорії Білгород-Дністровського морського рибопромислового технікуму.

Зміст методичних вказівок розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії біолого-іхтіологічних дисциплін

Протокол № ___ від ___ _________ 2008 р.

Голова комісії Н.Г.Смірнова

Загальні методичні вказівки з організації та проведення практичних робіт

Головною метою практичних занять є:

- закріплення та поглиблення знань, які студенти отримали на лекціях; самостійне узагальнення експериментальних даних, зрівняння їх з теоретичними розрахунками;

- набуття навичок користування приладами; пробудження інтересу до практичного використання теоретичних знань.

Важливим завданням викладача під час проведення практичних занять є індивідуальна робота зі студентами, яка забезпечує практичне засвоєння фізичних основ предмету, формування вмінь та навичок самостійно використовувати теоретичні знання для рішення практичних задач.

Практичні заняття повинні розвивати у студентів практичні навички дослідження

теоретичних постулатів, навички аналізу результатів експерименту, сприяти виявленню ініціативи, спостережливості під час прийняття рішення.

Теми практичних занять мають відповідати теоретичному курсу та найбільш повно охоплювати матеріал за обсягом та змістом, віддзеркалювати сучасний стан науки і техніки.

Перелік тем практичних занять визначається робочою програмою дисципліни.

Основні етапи виконання практичного заняття:

- позааудиторна підготовка до роботи;

- виконання завдання у кабінеті під керівництвом викладача;

- складання звіту за співбесідою з викладачем.

Заняття у кабінеті проводяться у відповідності до вимог навчального плану у дні та години, передбачені розкладом занять.

На початку заняття має робоче місце та починає виконувати практичне завдання відповідно до методичних вказівок.

Проведення практичного заняття ґрунтується на попередньо підготовленому матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань однакової складності розв'язування їх студентами на занятті.

Студент повинен виконувати практичне заняття самостійно у відповідності до плану. При вивченні апаратів, приладів викладач показує засоби використання устаткування, демонструючи необхідні прийоми. Якщо студент має труднощі, викладач йому допомагає. Доцільно при цьому скласти проблемні питання студентові, щоб він самостійно прийшов до вірного рішення.

Робота студента закінчується оформленням звіту.

Студенти, які не виконали практичне завдання, повинні його відпрацювати на консультації до проведення наступного практичного заняття.

З кожного практичного заняття студент оформлює індивідуальний звіт, який є документом про виконання роботи.

До виконання практичного заняття студент готує форму звіту.

Обов'язковими частинами звіту є:

- титульна сторінка, яка включає: назву кабінету або лабораторії; назву документу, назву теми практичної чи лабораторної роботи; її номер;

- зазначення групи студента;

- його прізвище, ім'я та по батькові;

- прізвище та підпис викладача, який виставляє оцінку.

Кожний кабінет (лабораторія) обов'язково забезпечується контрольними зразками звітів студентів з кожної практичної роботи.

Практична робота виконується студентом і оцінюється викладачем один раз і перездача з метою підвищення оцінки не дозволяється.

ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ РОБІТ

1 Практична робота № 1

"Засоби індивідуального захисту населення" - 2 години;

2 Практична робота № 2

"Надання першої долікарняної допомоги" - 2 години;

3 Практична робота № 3

"Ознайомлення з захисними спорудами" - 2 години.

Практична робота № 1 (2 години)

Тема: ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

1 Мета:

1.1 Навчальна: вивчити засоби індивідуального захисту населення, навчитися користуватися засобами індивідуального захисту.

1.2 Виховна:

1.2.1 виховання відповідальності за особисту та загальну безпеку;

1.2.2 виховання рис характеру: розсудливості, витривалості, самовладання.

2 Матеріальне забезпечення

2.1 Методичні вказівки до роботи;

2.2 Протигази фільтруючі ГП – 7;

2.3 Респіратори, ватно-марлеві пов'язки;

2.4 Захисний фільтруючий одяг марки ЗФО;

2.5 Аптечка особиста АО-2, протихімічний пакет.

3 Зміст завдання

3.1 Вивчити засоби захисту органів дихання, навчитися користуватися ними.

3.2 Вивчити засоби захисту шкіри, навчитися користуватися ними.

3.3 Вивчити зміст протихімічного пакета, навчитися користуватися ним.

3.4 Вивчити зміст індивідуальної аптечки АУ-2, навчитися користуватися нею.

4 Теоретичне обґрунтування

4.1 Засоби захисту органів дихання

Для захисту органів дихання використовують фільтруючі протигази ГП-5, ГП-5м, ГП-4у, ПДФ-Ш і респіратори.

Принцип захисної дії протигазу заснований на тому, що атмосферне повітря потрапляє до органів дихання (легенів) тільки після того,, як очиститься (відфільтрується) від шкідливих домішок. Протигаз захищає також очі і обличчя від отруйних, радіоактивних речовин і бактеріальних засобів.

Протигаз складається з фільтруючо-поглинаючої коробки і лицевої частини. Крім того, в комплект протигазу входять протигазна сумка, незапітнюваючі плівки або спеціальний "олівець", попередження від запотівання скла окулярів. Взимку доукомплектовується утеплюючими манжетами.

Фільтруючо-поглинаюча коробка очищує повітря яке вдихає людина. Для цього вона забезпечує підведення очищеного повітря до органів дихання. Шолом - маска складається з резинової маски, або шолома-маски з окулярами та обтикатилями, клапанної коробки і з'єднувальної трубки.

Шоломи-маски бувають п'яти розмірів, а маски трьох. Зріст вказаний

цифрою на нижній частині маски. Обтикатилі зберігають скло окулярів від запотівання. Це канали, які переходять в потовщення передньої частини шолома-маски, або резинові трубки, прикріплені до клапанної коробки.

Клапанна коробка служить для розподілення потоків, вдихаємого та видихаємого повітря. Клапанна коробка має вдихувальний і один або два видихувальний клапана. Видиху вальний клапан — найбільш уразлива частина клапанної коробки, так як при його пошкодженні (забрудненні чи замерзанні) заражене повітря може потрапити під шолом-маску.

Шолом-маска з'єднується з протигазною коробкою з’єднаною трубкою. Виготовляється вона з резини і має поперечні складки (гофри), що придає необхідну пружність і забезпечує проходження повітря при вигинах.

Зберігають і переносять протигаз в протигазній сумці, вона має три відділення: 1 - для фільтрувально-поглинаючої коробки; 2 - для лицевої частини протигазу; 3 - для захисної паперової накидки. Крім того, на сумці може бути зовнішня кишеня для індивідуального протихімічного пакету (УПП-8). До неї пришита лямка для перенесення протигазу й шворка для закріплення на тілі, щоб повітря вільно потрапляло до отвору в протигазовій коробці, на дні сумки є дерев'яні вкладники.

У будові протигазів ГП-5 і ПАФ-Ш є особливості. Наприклад: у ГП-5 (громадський протигаз) відсутня з`єднальна трубка, а фільтруюче-поглинаюча коробка малого розміру. Протигаз ПДФ-Ш (протигаз фільтруючий шкільний) передбачений для школярів 7-17 років. Він має шолом-маску, фільтруюче-поглинаючу коробку типу ГП-5 і з’єднану трубку.

Перед тим, як користуватися протигазом, важливо вірно підібрати по зросту лицеву частину, перевірити його працездатність. Для визначення розміру шолома-маски, треба вимірити голову по замкнутій лінії, яка переходить через матушку, щоки та підборіддя. При величині вимірювання до 63 см. Потрібна маска-шолом нульового зросту; 63,5-65,5 см. — першого; 66-68 см. - другого; 68,5-70,5 см. - третього; більш 71 см. - четвертого.

Правильно підібрана шолом-маска добре пристає до обличчя, що виключить проникнення зовнішнього повітря до органів дихання. Для перевірки герметичності, отвір в нижній частині фільтруючо-поглинаючої коробки закривають і роблять вдих: якщо зовнішнє повітря не проникає під шолом-маску, то вона підібрана правильно.

Збірка загальновійськового протигазу проводиться у такому порядку: у ліву руку беруть шолом-маску (за клапанну коробку) чи за накидну гайку з'єднувальної трубки маски (шолом-маска або маска вільно опущена до низу): правою рукою угвинчують до відкажу фільтруючо-поглинаючу коробку горловиною з різьбою в патрубок клапанної коробки шолом-маски чи в накидну гайку з'єднувальної трубки маски.

Взимку для охорони скелець від запотівання використовують незапітнюючі плівки, а при температурі повітря нижче -ЮС утеплювальні манжети, поєднані з незапітнюючими плівками. Якщо таких плівок немає, скло окулярів змазують спеціальним “олівцем”. Для цього необхідно, легко нажимаючи, нанести „олівцем" на внутрішню поверхню скла 5-6 штрихів у вигляді гратів, зробити видох на скло та рівномірно розтерти нанесену змазку так, щоб воно стало прозорим.

Респіратор РГ - це фільтруюча напівмаска, яка забезпечена двома клапанами вдиху, одним клапаном видиху, оголів'ям і носовим затискачем, який застосовується для захисту від радіоактивного пилу і бактеріальних аерозолів. Від отруйних речовин захищає респіратор РІГ – 67, РУ – 60М протигазовий.

При ліквідації аварії на Чорнобильський АЕС». ефективно використовувався респіратор „Лепесток". Він одноразового застосування. Фільтруючим елементом є тканини Петрянова.