31. Марксистська історіографія в післявоєнній Італії

На базі посилення позицій лівих партій в політичному житті повоєнної Італії сформувався й розвинувся впливовий напрям марксистської історіографії. Історики-марксисти гуртувалися навколо центрів з вивчення Руху Опору, італійського й міжнародного робітничого руху. Чимало марксистів зайняли університетські кафедри - Ернесто Раджонієрі, Розаріо Вілларі, Джуліано Прокаччі,Енцо Сантареллі. На розвиток марксистсько­го напряму значний вплив мали праці Антоніо Грамши. У 1948-1951 pp. під наз­вою "В'язничні зошити" вийшли друком підготовчі матеріали для його книг, які він написав під час перебування у в'язниці (1929- 1935). А. Грамши цією працею засвідчив творчий підхід до марксизму, який згодом стали називати неомарксизмом. З ним пов'язують відмову марксистів від жорсткого еконо­мічного детермінізму, врахування ролі свідомісного чинника, який у підсумку відіграє провідну роль у суспільно-політичних змінах. Марксизм приваблював системним вивченням розвитку суспільства, врахуванням тісного взаємозв'язку і взаємоза­лежності між всіма його складниками. Тому впливи марксистської методології відчутно позначилися на творчості багатьох істориків, котрі не асоціювали себе з марксизмом. Особливо помітним це було у вивченні італійського фашизму й періоду Другої світової війни.

32. Дослідження італійського фашизму в історіографії Італії.

Історики і публіцисти розглядали проблему фашизму в широкому контексті з розвитком Італії у новий та новітній час, прагнучи дати відповіді на причини його виникнення і поширення. На початках в історіографії переважала думка Б. Кроче та його послідовників, які вважали фашизм своєрідним відхиленням від "нормального" демократичного шляху розвитку. У 50 р. сфор­мувалися два основні підходи до генезису фашизму-крочеанський і марксистський. Перший підхід був обгрунтований в книжці Л. Сальватореллі і Д. Міра "Історія Італії періоду фашизму".Автори вбачали передумови зародження фашизму в ідеології націоналізму.Марксистська версія фашизму спиралася на теоретичні пог­ляди А. Ґрамши, який розглядав фашизм як поєднання різних соціально-політичних сил і верств, зацікавлених у збережен­ні і стабільності своїх позицій та впливів у державі. Е. Серені, П. Алатрі, доводили, що фашистський режим був пов'язаний з інтересами великих промисловців та земельної арис­тократії,які хотіли забезпечити лише свої інтереси. У 60р. з'явилися праці знаних західних теорети­ків фашизму (Е. Фромм, А. Арендт, Е. Вольте), в яких розкривалася тоталітарна природа фашизму, нацизму і комунізму. В Італії почала формуватися "нова" історіографія, що народжувалась у дискусіях представників різних світоглядних позицій.Найбільш вагомий вплив на формування "нової" історіогра­фії фашизму мали професор Римського університету Ренцо де Феліче та його послідовники(Е.Джентіле,Л.Голіа), які наприкінці 60-х років згуртува­лися навколо часопису "Сучасна історія". Найбільш знаною роботою Р. де Феліче стала багатотомна біографія Б. Муссоліні ("Муссоліні - революціо­нер"; "Муссоліні - фашист", 2 томи, "Муссоліні - дуче", 2 томи. Феліче вважав, що італійський фашизм був різнови­дом "лівого тоталітаризму", який своїм корінням сягав радикального соціалізму у версіях Прудона, Бланкі і Мадзіні й контрастував з "правим тоталітаризмом" німецького нацизму. Головним постула­том фашистської ідеології та державності він вважав ідею "солідар­ності" і консенсусу на базі національних цінностей. Ідеологія фа­шизму була спрямована на формування та утвердження міфу "нової"" держави, який засновувався на "свідомості, добровільності, волі, культі нації та держави.Погляди Р. де Феліче та його прибічників знайшли значний відгук серед італійської та міжнародної громадськості. Проте існувала і критика з боку правих і лівих істориків та публіцистів, котрі зауважили в них приховану тенденцію до реабі­літації фашизму. Повернення до фашизму було на меті у лідера італ.уряду С.Берлусконі, проте відразу дістало гостру критику і навіть побоювання у багатьох світових інтелектуалів(Умберто Еко,Джовані Сарторе).Італійський фашизм послугував взірцем для німецького нацизму та інших диктатур націоналістичного типу в Європі.