- •1.Об’єкт, предмет і завдання історіографії.
- •2. Інтелектуальний злам поч хх ст. Його вплив на світову історіографію.
- •3. Вплив інтелектуального звороту сер. Хх ст. На світову історіографію. Нова історична наука.
- •9. Організаційний розвиток історичної науки у Франції після іі світової війни.
- •4.Постмодерністські тенденції в сучасній зарубіжній історіографії. “Наративізм”.
- •8. Проблема історичного синтезу у Зх. Історіографії.
- •10.Історичні праці е. Лє Руа Ладюрі.
- •11. Історія міжнародних відносин у післявоєнній Франції.
- •12. Початок діяльності Школи "Анналів" у Франції.
- •13. Друге покоління Школи "Анналів". Бродель.
- •14. Третє покоління Школи "Анналів": квантифікація і ментальність.
- •15. Дослідження історії Французької революції у сучасній Франції.
- •14. Е.Гобсбаум та його історичні студії.
- •17. Культурно-антропологічний напрям в історіографії Великої Британії. Л.Стоун.
- •18. Організація історичної науки та освіти у Великій Британії.
- •19. Нова наукова історія у Вел. Брит.
- •20.”Усна історія” у Великій Британії. Пол Томпсон.
- •21. Наукова творчість Нормана Дейвіса.
- •22. Організація історичної науки та освіти у сша.
- •23. Сучасні дискусії про роль історії в сша.
- •24. Ґендерна історіографія у сша. Д.Скот.
- •26. Історіографія зовнішньої політики в сша. Школи „політичного ідеалізму” та „реальної політики”.
- •27. Теорія “узгоджених інтересів» в історіографії сша (консервативна та неоліберальна історіографія)
- •28. «Нова історична наука» в американській історіографії другої половини XX ст..
- •29. Культурно-антропологічна історія в сша р. Дарнтон
- •30. Розвиток історичної науки в Італії після іі світової війни: головні віхи і напрямки
- •31. Марксистська історіографія в післявоєнній Італії
- •32. Дослідження італійського фашизму в історіографії Італії.
- •33.Історіографія Рісорджіменто в Італ.Після Другоїсв.Війни
- •34.Основні риси розвитку істор.В Нім.ПісляДругої Ісв.Війни
- •35. Особливості сучасного організаційного розвитку нім. Істор-фії.
- •36. «Нова соціальна історія»в Нім.
- •37.Консервативна істор.В Нім.Після іІсв.Війни
- •38.Дослідження історії нацизму в Німеччині
- •39. «Соціально-критична школа»в істор.Нім.
- •40. Основні риси розвитку історіографій країн Центрально-Східної Європи після 1989
- •41. Особливості сучасного стану розвитку польської історіографії
- •42. Особливості сучасного стану розвитку чеської історіографії
- •43.Нові тенденції розвитку істор.В постряд. Росії
- •44. Підходи до синтезу іст.Росії в суч.Рос. Історіографії.
- •45.Інтелектуальна історія в суч. Російс.Історіографії
- •46. Основні етапи розвитку історіографії в Китаї у XX ст..
- •47. Історіографія у сучасній Японії
- •48. Славістичні студії в суч. Япон. Іст-фії.
- •49.Особливості розвитку іст.Знань на Африк.Континенті до сер.Хх ст.
- •48.Риси становлення іст.Науки в Єгипті в пер.Пол хХст.
- •49.Єгипетс.Історіогр.Після ііс.В.
- •50.Деякі риси розвитку іст.Науки в афр. Країнах в др. Пол. ХХст.
26. Історіографія зовнішньої політики в сша. Школи „політичного ідеалізму” та „реальної політики”.
Зростання впливу США на міжнародні події після Другої світової війни зумовило підвищення інтересу істориків до зовнішньополітичних проблем. Виникли десятки дослідницьких центрів та інститутів, які займалися історією міжнародних відносин та ролі США в них. Провідні позиції зайняли школи "політичного ідеалізму" та "реальної політики".
Школа "політичного ідеалізму" (Д. Перкінс, С. Беміс) продовжувала традиції попереднього "офіційного" напряму, який керував категоріями правових і моральних цінностей, зокрема щодо поширення американської демократії у сучасному світі.
На противагу їй представники школи "реальної політики " намагалися знаходити баланс між національними інтересами і невиправданими зовнішньополітичними діями урядів США (Г. Морґентау, Р. Осгуд, Д. Кеннан). Обидві школи зайняли солідарні позиції в оціненні й трактуванні "холодної війни", що розгорнулась у післявоєнний період між західними країнами та комуністичним табором на чолі з СРСР. Більшість американських істориків покладали відповідальність за її розв'язання на СРСР, який прагнули поширити свої впливи на весь світ. З "холодною війною" пов'язана тема участі СШФ у Другій світоній війні. Вона викликала серйозні дискусії у фаховому середовищі. Панівні позиції здобули представники офіційного напряму, які нагромаджували аргументи на підтримку версії, поширюваної внутрішньополітичним відомством США. Певні впливи здобуло двотомне видання В. А. Ланґера і С. Е. Глісона "Виклик ізоляціонізму" (1952) і "Неоголошена війна" (1953), в якому передвоєнну політику ізоляціонізму США подавали як відображення поширених у суспільстві настроїв.
Починаючи з 60-х років, американські історики здебільшого надавали перевагу школі ""реальної політики", критикуючи допущені урядом помилки, більш об'єктивно оцінюючи "темні" сторони американської дипломатії. Помірковані позиції презентував Ґаддіс Сміт в праці "Американська дипломатія під час Другої світової війни 1941-1945" (1985). Він подав ґрунтовний опис мотивів американської зовнішньої політики, приділивши значну увагу президентові Ф. Рузвельту, якого Вважав успішним політиком, що привів США до перемоги у війні й посилення їх могутності.
У таборі радикальних істориків помітні позиції займали прихильники марксизму (Ґ. Колко, Д. Горовіц та інші). Так, у роботі Колко "Політика війни: світ і зовнішня політика Сполучених Штани 1943-1945" (1968) стверджувалося, що правлячі кола країни під чаї і після світового конфлікту підтримували "сили світового порядку' і поборювали "сили руху та змін". В іншій роботі ("Століття війни політика, конфлікти і суспільство після 1914 р.", 1994) цей автор подав широку картину впливу війни на соціальні трансформації у світі, показав, що війни є продуктом націоналістичної за змістом ідеології правлячих і мілітаристських кіл держав, котрі ставлять національні інтереси вище від загальнолюдських.