4 Переклади
Тичина самотужки досконало опанував майже двадцять іноземних мов, а зокрема — вірменську, грузинську, арабську, турецьку, єврейську. Дав з них цінні поетичні переклади. Весь той світ пізнання гармонійно вливався у творчість і доповнював поетичний геній Павла Тичини.Збереглися переклади Павла Тичини на українську мову з сорока мов світу.
Крім поезії, Тичина робив численні переклади (Олександр Пушкін, Євген Абрамович Баратинський, Олександр Блок, Микола Тихонов, Микола Ушаков, Янка Купала, Якуб Колас, «Давид Сасунський», О. Ованесян, О. Туманян, Акоп Акопян, Ілля Чавчавадзе, А. Церетелі, К. Донелайтіс, С. Неріс, А. Венцлова, I. Вазов, Христо Ботев, Л. Стоянов, Нікул Еркай та ін.).
Помітне місце серед них посідають також публіцистика, літературознавча есеїстика (книжки «Магістралями життя», «В армії великого стратега», посмертно видані «З минулого — в майбутнє», «Читаю, думаю, нотую») і досить об'ємні матеріали щоденниково-мемуарного характеру (видання 1981 року «З щоденникових записів» та інші).
У творчості Тичини поєднані символізм XX століття і бароко XVII століття.
Відзнаки
Меморіальна дошка на будинку в Києві на Терещенківській вулиці
Надгробок Павла Тичини на Байковому цвинтарі в Києві (лабрадор; скульптор В. 3. Бородай, архітектор А. Ф. Ігнащенко; встановлений в 1970 році[25])
Лауреат Сталінської премії (1941).
Лауреат Шевченківської премії (1962).
Герой Соціалістичної Праці (1967).
Кавалер п'яти орденів Леніна,
Кавалер двох орденів Трудового Червоного Прапора.
28 вересня 1977 у Єревані одну з вулиць названо іменем П.Тичини, зачинателя українсько-вірменських літературних зв'язків у радянські роки. Також його ім'я носить одна з вулиць міста Ванадзор у Вірменії.
16 квітня 1981 року Постановою Ради Міністрів УРСР Бобровицькій районній бібліотеці надано ім'я Павла Тичини.
3 лютого 1981 року засновано стипендію імені Тичини у Ніжинському педагогічному інституті.
2011 року з ініціативи Літературно-меморіального музею-квартири П. Г. Тичини в м. Києві широко (на міжнародному та державному рівні) було відзначено 120-ліття поета. До цієї дати музей ініціював вихід 270 000 накладом конвертів з портретом П.Тичини, випуск НБУ 5000 накладом срібних ювілейних монет із зображенням поета, видання багатьох книг та інші вагомі заходи.
6 Список використаних джерел: 1. Гальченко С Текстологія поетичних творів П.Тичини.—К-, 1990. 2. Новиченко Л. Поезія і революція; Книга про Павла Тичину.—К., 1979. 3. Історія української літератури XX століття. У 2 кн. Кн. І/За ред. В.Г. Дончика.—К., 1998. 4. Усе для школи. Українська література: програмні тексти, ілюстрації, пояснення, завдання, тести: 10 кл. —К-, Львів, 2001. 5. Стуc В, Феномен доби (Сходження на Голгофу слави). —К., 1993.
7 Висновок
В цій контрольній роботі ми розглянули творчість таких відомих українських творців як П. Тичина, П. Загребельний , І. Драч. Поет П.Тичина, автор багатьох збірок, серед яких найбільш якісними вважають «Сонячні кларнети», «Замість сонетів і октав», «Плуг», «Вітер з України». Також писав твори для дітей, робив переклади з інших мов. ...Поета вже немає серед живих, але він завжди з нами, бо вічно житимуть його вірші наших серцях. Вони і сьогодні живі і яскраві, їх музика і фарби — вражаючі. Багато поезій написано Павлом Тичиною, але найбільші почуття викликають його поезії «Хор лісових дзвіночків», «Гаї шумлять». Павло Загребельний – пісенник загадковий, важко вгадати, чого від нього можна чекати завтра, куди ми, читачи, рушимо слідом за його нестримною уявою. Кожен знайде щось для себе у його великому творчому доробку. Але є ті твори, про які знають усі без винятку, бо це розповіді про наше минуле, про історію нашого роду, Батьківщину, її синів і дочок. Існує вже цілий цикл його творів про Київську Русь та інші періоди вітчизняної і світової історії: «Первоміст» (1972), «Смерть у Києві» (1973), «Євпраксія» (1975), «Роксолана» (1980), «Я, Богдан» (1983). Сутність творчості І. Драча — розповідь про людину зокрема і людство взагалі, про життя і смерть, пошук ідеалу, істини й краси та форми вираження її. Лірика його — модерна, поет свідомо шукає для себе нових жанрів, працює над поетикою, формою вираження почуттів і розумів. Автор збірок поезій: «Соняшник» (1962), «Протуберанці серця» (1965), «До джерел» (1972), «Коринь і крона» (1974), «Київське небо» (196), «Храм сонця» (1988), «Лист до калини» (1990) та ін., поем «Дума про Вчителя» (1977), «Соловейко - Соловей» (1978), «Чорнобильська мадонна» (1986) та Ін.; повістей (збірка «Іду до тебе», 1970).