5. Особливості експлуатації воу

5.1 О с н о в н і п о л о ж е н н я

Основну увагу при експлуатації ВОУ приділяють вибору та підтримці стабільності режиму роботи, що забезпечує паспортні показники витрати енергії, якості та кількості отриманого дистиляту /18/.

Важливим показником температурного режиму ВОУ є різниця Δt між температурою гріючого середовища і температурою насищення вторинної пари t_н. Величина Δt характеризує стан поверхні випарника, дію ежектора, повітряну щільність системи та визначає продуктивність ВОУ. Збільшення Δt внаслідок підвищення температури гріючого середовища, або зменшення температури (тиску) вторинної пари призводить до зросту продуктивності ВОУ. У той же час це сприяє підвищенню вологості вторинної пари, а значить, солевмісту дистиляту. У глибоковакуумних утилізаційних ВОУ (р₂ = 4…9кПа) отриманий дистилят задовольняє паспортні показники при Δt = 20…25°С. При значному відкладенні накипу тимчасово, до очистки поверхні нагріву, дозволяється деяке збільшення Δt для підтримки заданої продуктивності ВОУ.

При постійній продуктивності ВОУ різниця температур забортної води на виході з конденсатора t₂ і на вході до нього t₁ характеризує її витрату; різниця температур δt = t_н – t₂ свідчить про стан теплообмінної поверхні конденсатора, повітряної щільності системи, роботу повітро-відсмоктувального устрою. Про витрату гріючої води судять по різниці її температур t_гв1 – t_гв2; умови теплообміну в утилізаційному випарнику поверхневого типу характеризуються різницею температур 0,5(t_гв1 + t_гв2) – t_н.

Підвищення тиску (температури) вторинної пари знижує економічність ВОУ, якість отриманого дистиляту і сприяє утворенню накипу. Тому цей тиск потрібно тримати на рівні паспортного значення. Окрім інших факторів, солевміст отриманого дистиляту залежить також від солевмісту та рівня розсолу в випарнику, який, закипаючи, може викинути піну у паровий простір. Запобігти цьому явищу можна правильною організацією і контролем режиму живлення та продування ВОУ за допомогою ротаметрів, установлених на магістралях живильної води та дистиляту, що виробляється.

Заміривши витрату живильної води (по ротаметру 8 на рис. 1.1) та кількість дистиляту, що виробляється (по ротаметру 24 на рис. 1.1) знаходять і оцінюють величину коефіцієнта продування ε = G_пр / G₂ = (G_жв – G₂) / G₂, а потім визначають солевміст розсолу, як:

S_P = [(1 + ε) S_жв] / ε, (5.1)

де G_жв та S_жв – витрата, кг/год, та солевміст, г/л, живильної (морської) води; G₂ та G_пр – кількість вторинної пари і розсолу, що продувається, кг/год.

2. П і д г о т о в к а В О У д о р о б о т и

Під час підготовки ВОУ до роботи необхідно /9/:

• заповнити випарник забортною водою до робочого рівня, випускаючи при цьому повітря через спеціальний кран;

• забезпечити подачу охолоджуючої води на конденсатор;

• включити розсільно-повітряний ежектор і упевнитись у наявності потрібного вакууму;

• привідкрити клапан гріючої води, одночасно забезпечуючи подачу живильної води у випарник;

• після появи дистиляту у вказівному склі конденсатора (або збірника-дистиляту) включити дистилятний насос;

• перевіряючи якість дистиляту, поступово збільшити відкриття клапану гріючої води для забезпечення необхідної продуктивності ВОУ та встановити відповідне живлення випарника;

• перевірити роботу засобів автоматизації ВОУ.

Швидке уведення ВОУ в дію може призвести до засолювання дистиляту та виходу установки зі строю.

2. С п о с т е р е ж е н н я з а В О У п і д ч а с ї ї р о б о т и

Під час роботи ВОУ необхідно перевіряти /9/:

• рівень води у випарнику і дистиляту у конденсаторі;

• величину вакууму в установці;

• роботу насосів;

• продуктивність випарника;

• систему захисту від засолення дистиляту;

• один раз на добу перевіряти концентрацію (загальний солевміст) розсолу, яка для вакуумних ВОУ, що працюють із застосуванням антинакипних хімічних реагентів, не повинна перевищувати 60г/кг;

• при раптовому підвищенні солевмісту дистиляту посилити продування та зменшити подачу гріючої води;

• при зниженні продуктивності ВОУ більш, ніж на 20% від номінальної, необхідно провести очистку її нагрівних елементів.

2. В и в е д е н н я В О У з д і ї

Для виведення ВОУ з дії необхідно /9/ :

• осушити конденсатор;

• видалити розсіл із випарника;

• закрити всі клапани;

• оглянути арматуру і трубопровід;

• знеструмити прилади автоматики, сигналізації та захисту.

2. Н е п о л а д к и у р о б о т і В О У

Систематизуючи правила експлуатації, слід відмітити, що причини, які порушують режим роботи ВОУ, можуть бути наступними /9/:

1. При зниженні продуктивності:

• недостатня витрата гріючої води через випарник;

• підвищена температура кипіння розсолу через недостатність вакууму;

• недостатня витрата живильної води;

• зниження рівня розсолу у випарнику;

• недостатня температура гріючої води;

• погіршення теплопередачі через відкладання накипу на гріючих елементах випарника;

• утворення повітряних мішків у порожнині гріючої води випарника.

2. При підвищеному солевмісту дистиляту:

• завищена продуктивність ВОУ;

• підвищення рівня розсолу у випарнику;

• підвищення солевмісту розсолу;

• спінювання, або закипання розсолу;

• підсмоктування морської води через нещільність конденсатора;

• зниження температури кипіння розсолу через надмірний вакуум;

• надмірна витрата гріючої води.

3. При завищеній солоності розсолу:

• недостатня витрата живильної води;

• незадовільна робота розсільного ежектора (насоса);

• підвищена продуктивність ВОУ.

4. При підвищеному тиску у конденсаторі (недостатній вакуум):

• недостатня витрата води через конденсатор;

• підвищена температура забортної води;

• незадовільна робота вакуумних засобів (ежектора, вакуумного насоса);

• значне підсмоктування повітря;

• затоплення дистилятом нижніх рядів трубок конденсатора через недостатню подачу дистилятного насоса;

• завищена продуктивність ВОУ;

• забруднення трубок конденсатора;

• підвищення температури пароповітряної суміші, що видаляється з конденсатора.