13. Контрольні питання

1. Від чого залежать тип накипних відкладень та забрудненість ними поверхонь нагріву парових котлів?

2. Як розраховують масу накипних відкладень у котлі?

3. Як визначають критерій проточності?

4. Як розраховують тривалість розчинення накипу в барабанних котлах?

5. Як розраховують тривалість розчинення накипу в утилізаційних котлах?

6. Від чого залежить швидкість корозії J_кор котлової сталі у розчинах сульфамінової кислоти?

7. Як розраховують припустиму тривалість контакту котельного металу з очисним розчином ?

8. З яких часових величин складається тривалість контакту котельного металу з агресивним очищуючим розчином _к?

9. За якої умови технологію очистки можна вважати задовільною?

10. Якщо за розрахунками технологія очистки виявилася незадовільною, яких заходів слід ужити?

Практичне заняття 5

ПРАВИЛА ПРИЙОМУ, ОБЛІКУ ТА ЗБЕРІГАННЯ

ПАЛИВА І МАСТИЛ. ЖУРНАЛ НАФТОВИХ ОПЕРАЦІЙ

План

1. Правила прийому, обліку та зберігання палива і мастил

2. Журнал нафтових операцій (ЖНО)

3. Перелік пунктів Частини І ЖНО, що підлягають реєстрації

4. Зразок ведення журналу

5. Контрольні питання

1. Правила прийому, обліку та зберігання палива і мастил

Будь-яка бункеровочна операція повинна бути направлена на виключення забруднення моря. Для забезпечення цієї вимоги Міжнародної конвенції МАРПОЛ 73/78 на судні проводяться наступні заходи /6,7,8,10/:

• складають технологічну карту бункеровки;

• проводять інструктаж задіяних у бункеровці членів екіпажу;

• проводять посилений нагляд за поверхнею води навколо судна;

• надійно закріпляють судно біля причалу;

• постійно контролюють стан бункеровочного шланга (від початку до закінчення бункеровки);

• заглушають тi судновi шпігати, через які розлита нафта може витікати за борт;

• під фланцевим приєднанням бункеровочного шланга, пiд головками (гусаками) повітряних труб паливних, танків установлюють піддони (100 – 300л), якщо відсутні стаціонарні;

• встановлюють надійний зв’язок між судном та бункеровщиком;

• організовують пост по ліквідації розливу нафти по палубі;

• перевіряють та приводять у відповідний стан головки (гусаки) повітряних труб танків прийому бункера;

• перевіряють персонал, що бере участь у бункеровці, на знання паливної (масляної) системи, розташування танків, повітряних та замірювальних труб.

На судні має бути інструкція по проведенню бункеровочних операцій, призначена відповідальна особа та визначені обов’язки усіх задіяних у цій операції членів екіпажу. В інструкції докладно описано порядок підготування, початку та закінчення бункеровочних операцій.

Рис. 1.1 – Діаграма в’язкість – температура для нафтових палив

В’язкість нафтопродуктів у значній мірі залежить від температури, тому ця обставина враховується у практиці експлуатації для досягнення необхідної в’язкості шляхом підігріву палив та мастил. Так важкі високов’язкі палива підігрівають до і під час бункеровки, а також у танках запасу (зберігання) для забезпечення їхньої текучості при перекачуванні, що у свою чергу може бути забезпечено, якщо в’язкість біля приймального патрубка насоса не перевищує 1000мм²/с.

Використовуючи номограму (рис. 1.1) можна вибрати необхідну температуру підігріву палива, якщо відомі задана та початкова в’язкості.

Якщо судно не обладнано спеціальними витратомірами, то облік прийнятого на борт бункера здійснюють за наступною схемою:

• вимірювальною рулеткою визначають рівень нафтопродукту у танку;

• за спеціальними таблицями заводу-будівника судна з урахуванням визначеного рівня палива та диференту судна знаходять об’ємну кількість нафтопродукту V, м³, у танку;

• масу нафтопродукту m, кг, розраховують за формулою:

m = V · ρ₄²⁰, (5.1)

де ρ₄²⁰ – густина палива (безрозмірна величина), під якою розуміють відношення маси палива при температурі + 20°С до маси дистильованої води при температурі + 4°С, що займає той самий об’єм. За кордоном густину палива оцінюють при температурі + 15°С.

Густину, яка задана при стандартній температурі + 20°С, приводять до густини при температурі t за формулою:

ρ_t = ρ₄²⁰ – γ (t – 20), (5.2)

де коефіцієнт γ (температурну поправку) приймають:

γ = 0,7 при ρ₄²⁰ = 0,82…0,889;

γ = 0,6 при ρ₄²⁰ = 0,89…0,969;

γ = 0,5 при ρ₄²⁰ = 0,97…1,000.

Зберігання палива та олив у танках запасу здійснюють з урахуванням того, що їхня в’язкість змінюється внаслідок або загущення, або застигання.

При загущенні підвищується в’язкість вуглеводнів нафтопродукту, що не кристалізуються. Зі зниженням температури в’язкість нафтопродукту збільшується тим більше, чим більше значення має температурний коефіцієнт в’язкості основної частини вуглеводнів, що входять до складу нафтопродукту.

Застигання, наприклад, палива, є результатом кристалізації високоплавких, головним чином парафінових вуглеводнів, що знаходяться у ньому. Вони утворюють кристалічний каркас (структуру), що припиняє або ускладнює переміщення рідкої фази.

Застигання палива є більшою загрозою ніж загущення, тому у специфікаціях на палива, зазвичай, приводять температуру застигання t_заст, при якій паливо перестає бути текучим, втрачає рухливість внаслідок кристалізації парафінових сполук. У окремих важких палив з високим вмістом парафінів температура застигання t_заст досягає + 30°С.

Для запобігання застигання палива його підігрівають у танках запасу щонайменше на 10°С вище t_заст.