78. Розкрийте внесок я.А.Коменського в розвиток педагогіки як науки

Я. А. Коменський (28.03.1592-15.11.1670) - фундатор наукової педагогіки, великий чеський мислитель жив і творив у XVII ст.

Ян Амос Коменський належить до числа тих історичних осіб, які своїми творіннями і беззавітним служінням народу знайшли славу, любов і визнання. Не випадково його називають Ньютоном педагогіки, Коперніком педагогіки, Колумбом педагогіки, учителем народів, батьком нової педагогіки. Коменський ставив і розв'язував найважливіші педагогічні проблеми не умоглядно, а виходячи з власної педагогічної практики, з тривалих спостережень над нею, зводив своє педагогічне вчення, ґрунтуючись на практиці і теорії виховання у всіх народів і часів (антична педагогіка, педагогічні ідеї соціалістів-утопістів, єзуїтські школи, школи братств тощо). Велика заслуга Коменського полягає в тому, що у своїх творах він дає такі фундаментальні вказівки, які далеко випередили практику свого часу. Величезна педагогічна мудрість і наукове передбачення - ось чим пояснюється той факт, що вчення Коменського зберігає свою актуальність і в наш час

Класична праця Коменського „Велика дидактика" (1632) послідовно і систематично висвітлює майже всі основні проблеми навчання і виховання. Довга назва книги в урочистому стилі тієї епохи сповіщає про її головні цілі: „Велика дидактика, яка містить універсальну теорію вчити всіх усього або вірний і ретельно обдуманий спосіб створювати по всіх общинах, містах і селах кожної держави такі школи, в яких би все юнацтво обох статей, без будь-якого де б то не було винятку, могло навчатися наук, вдосконалюватись в норовах, набиратись благочестя і, таким чином, в роки юності навчитись всього, що потрібно для справжнього і майбутнього життя... Керівною основою нашої Дидактики нехай буде: Дослідження і відкриття методу, при якому ті, хто вчить, менше б учили, учні більше б училися; у школах було б менше одуріння, даремної праці, а більше дозвілля, радості та ґрунтовного успіху". Високі вимоги вчений ставив до посади вчителя, „вище за яку нічого не може бути під сонцем". Саме вчитель, відчуваючи всю відповідальність за долю не лише майбутніх громадян, а й усього суспільства, повинен пробуджувати в учнів самостійну думку, готувати з них діяльних, благочестивих людей.

79. Простежте розвиток педагогічних ідей у спадщині Дж.Локка, Гельвеція, Дідро, р.Оуена (за вибором)

1. Дж. Локка

Великою заслугою Локка як філософа була розробка ідеї походження людського знання. Категоричне відмовлення від традиційної точки зору на вродженість людських ідей і уявлень, захист сенсуалістичної теорії пізнання, велика увага до емпіричної психології дозволили Локку розробити цікаву педагогічну систему, що зробила дуже великий вплив на подальший розвиток буржуазної педагогіки.

Заперечуючи уродженість ідей, Локк дуже високо оцінював роль виховання, що повинне підготувати людини до життя. Характерна риса педагогічної теорії Локка-утилітаризму: керівним принципом виховання він вважав принцип корисності. Звідси в нього велика увага до фізичного розвитку дітей, турбота про зміцнення їхнього здоров'я. Тому що Локк мав на увазі виховання джентльмена, він велике значення додавав виробленню витончених манер, навичок увічливого поводження. Головною задачею морального виховання Локк вважав вироблення твердої волі, уміння стримувати нерозумні бажання. Виховання повинне привчати людини керувати собою. 2. Гельвецій

Гельвецій продовжує Дж.Локка, коли погоджується з критико теорії "вроджених ідей" Декарта. Гельвецій стверджує, що все в людині можна звести до відчуттів. Звідси він робить висновок, що всі люди від народження мають рівні розумові здібності, рівні можливості до вдосконалення.

3. Дідро

Дені Дідро був прибічником просвітництва. Він вірив у його благородну і визвольну роль. “Освіта, - писав він, - виховує в людині гідність, а тому й раб починає розуміти, що він народжений не для рабства”.