3. Цінова політика

В умовах гострої конкуренції на газетному ринку розумна цінова політика відіграє важливу роль у забезпеченні успіху того чи іншого видання. Агресивна цінова політика стала характерною для газетних видань розвинених країн досить давно.

Характерний приклад – «Нью-Йорк Таймс». Понад сто років тому, 1871 року газета знизила вартість одного примірник з 3 до 2 центів і водночас суттєво збільшила його обсяг. Природно, це призвело до різкого зростання накладу газети. Інші нью-йоркські видання, щоб якось протриматися, були змушені наслідувати цей приклад. До речі, цікавим є той факт, що одночасно зі зміною вартості газет змінилась і їхня тематика. Згідно з проведеним через 12 років контент-аналізом недільних випусків нью-йоркських газет, ці видання стали приділяти значно менше уваги таким темам, як література, політика, релігія, проте різко збільшилася площа сенсаційних матеріалів. Як бачимо, зниження вартості було кроком до наближення газети до читача. Зміни тематичної структури газет свідчать про наближення їх до читацьких інтересів.

Нині такі зміни відбуваються періодично. Наприклад, 1994 року були різко знижені ціни на британські газети, що започаткував медіа магнат Р.Мердок. У липні він знизив ціну на популярну «Сан», а в вересні – на «Таймс». Наклад «Таймс» збільшився на 43%, а «Сан» – на 16%, хоча зниження цін обійшлося компанії «Ньюс корпорейтед» надто дорого. В цілому, прибуток від видання цих газет упав на 30%. Проте зросли їхні наклади і прибуток від реклами. До речі, збільшення накладу «Сан» і «Таймс» спростувало погляд, який традиційно панував у британській газетній індустрії, що вартість газети не впливає на її попит.

Слідом за успіхами «Таймс» почалося падіння тиражів інших газет. Вони змушені були вдатися до аналогічних заходів. Газета «Дейлі телеграф», злякавшись першого різкого падіння свого накладу, який складав трохи менше мільйона примірників, знизила ціну на видання з 48 до 30 пенсів.

Суперниця «Дейлі телеграф», газета «Індепендент» протягом одного дня знизила ціни з 50 до 40 пенсів. На прикладі останнього видання можна проаналізувати, що діється з не дуже сталою в фінансовому відношенні газетою в умовах гострої конкуренції. Газета з тиражем понад 400 тис. прим. зробила ряд необережних кроків, почавши, по-перше, випуск – без особливого успіху – недільного додатка, а після цього безрезультатну боротьбу за придбання «Обсервер», яку, зрештою, проковтнула «Гардіан». Буквально до того, як Р.Мердок знизив ціну на «Таймс» з 40 до 30 пенсів, «Iндепендент» була змушена, щоби фінансувати перехід на чотириколірний друк, підвищити свою ціну з 45 до 50 пенсів за примірник. Звичайно, така ціна не протрималася довго. Кінець кінцем, аби подолати фінансові труднощі, засновнику газети та її головному редактору А.Сміту довелося шукати покупця видання, і з 1994 р. контрольний пакет акцій належить групі «Міррор груп ньюспейперс», що збереглася після розпаду видавничої імперії Максуелла.

Для більш слабких ЗМІ країн Східної Європи актуальним є також питання про демпінгове поширення інформації. На будь-якому ринку, не виключаючи інформаційного, точиться боротьба конкурентів-виробників товару. У Словаччині, де активно поширює свою інформацію чеське агентство ЧТК, в справу змушений був втрутитися Антимонопольний комітет СР, позаяк ЧТК порушує принципи економічної конкуренції, надаючи словацьким передплатникам щомісячний інформаційний сервіс за 870 крон (менше 30 доларів).

Наведені приклади переконують у тому, що: