Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпоры ИЕД.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
439.98 Кб
Скачать

62.Неокласичний синтез. П. Семюелсон. Дж.Хікс.

Ідею "неокласичного синтезу" висунув американський економіст Пол Самуельсон (нар. 1915 р.). її зміст полягає в тому, щоб подолати розрив між теоріями, погодити досягнення сучасної науки і все позитивне, що міститься в працях попередників.

На думку Самуельсона, провідною тенденцією в теоретичних розробках є прагнення об'єднати різні підходи до аналізу економічних процесів. Більшість економістів на Заході "намагаються шляхом ефективної грошово-кредитної і фіскальної політики поєднати класичну мікроекономіку А. Сміта і А. Маршалла із сучасною макроекономікою визначення рівня доходу, поєднуючи все здорове в обох підходах".

"Синтез", за Самуельсоном, полягає в узгодженні теорії трудової вартості й теорії граничної корисності, аналізу на мікро- і макрорівнях, підходів до вивчення статики і динаміки, взаємозалежного аналізу рівноваги і відхилення від нього, плавного і дискретного розвитку.

Характерною рисою стають використання різних способів економічного аналізу, широке застосування економіко-математичних методів. Математичні моделі та розрахунки допомагають уточнити логічні обґрунтування, виявити функціональні взаємозв'язки, перевірити висновки і передбачення.

Щоб представити функціонування економіки як єдиного цілого, необхідні різні підходи, а не різні науки. Не може бути двох принципово різних теорій для аналізу господарських систем у їх неоднакових станах, на різних етапах.

"Неокласичний синтез" націлює на пошуки узгоджень, взаємоприйнятних висновків між різними, протилежними концепціями, представниками різних шкіл і напрямів. "Синтез" - певна загальна тенденція, традиція розвитку американської економічної думки. Вона відбиває насамперед стан і специфіку американської економічної системи. Водночас, як позитивна, так і нормативна економічні науки завжди враховують національні умови і розвиваються в національних формах.

Неокласичний синтез – течія економічної думки, яка поєднує положення неокейнсіанських і неоліберальних концепцій. Її засновником вважається Дж. Хікс, який у 30-ті рр., одразу ж після виходу праці Кейнса “Загальна теорія зайнятості, проценту та грошей”, запропонував ідею синтезу кейнсіанства та неокласичної теорії. У 40–50-х цю ідею розвиває американський економіст Франко Модільяні, але найповніший її виклад дав Π. Семюелсон.. Це течія намагається “примирити” всі економічні вчення, що постали на базі неокласичної ідеології, визнаючи плюралізм підходів до формування політики держави. Її представники є прихильниками ринкової економіки, але не перебільшують її можливостей, тому основним у їхньому вченні є визнання правомірності використання будь-яких моделей, що здатні позитивно вплинути на економіку за певних істо­ричних умов та потреб суспільства.

Самуельсон схиляється до кейнсіанства, вважаючи, що в реальному житті існує багато проблем, Тому держава приймає на себе врегулювання цих проблем, вона визначає цілі розвитку економіки і використовує свою силу для їх досягнення. Але при цьому Самуельсон не заперечує і важливості ринку: в сучасних умовах тільки ринкова економіка на основі внутрішніх законів саморозвитку здатна ефективно вирішувати основні проблеми економіки.

Хікс-один з перших теоретиків висунув ідею синтезу кейнсіанської і неокласичної моделі у статті «Кейнс і класики». Ввів в науковий оборот поняття «неокласичний синтез», після нього цю теорію розробив далі Модільяні – «Аналіз корисності і функції споживання» «тестування гіпотези заощаджень протягом життєвого циклу» «Гіпотеза заощаджень у процесі життєвого циклу», прагнув удосконалити функцію споживання Кейнса, перший пов’язав споживання і заощадження з життєвим циклом. Вчений створив модель життєвого циклу яка пояснила закономірності утворення особистих заощаджень.