Кейнсіанська революція

Економічне вчення Дж.М. Кейнса здійснило революційний переворот в економічній науці, зокрема:

o спростовано цілий ряд аксіом, що тривалий час панували в класичній теорії1, яка, на думку вченого, розглядає економічну ситуацію, що є лише окремим випадком можливих станів рівноваги, і не пояснює існуюче економічне суспільство;

o розширено предмет економічної теорії дослідженнями на макроекономічному рівні;

o вдосконалено методи економічного дослідження;

o визнано відсутність механізму автоматичного регулювання ринкової економіки, її нездатність забезпечити повну зайнятість, а також справедливий розподіл багатства і доходів, "необхідність створення централізованого контролю щодо питань, які в основному передані приватній ініціативі". Рекомендації вченого впродовж другої половини 1930-х років були теоретичним підґрунтям економічної політики більшості урядів розвинутих країн.

Праця Дж.М. Кейнса "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" завершила формування макроекономіки як самостійної складової економічної теорії. За вченим утвердився статус одного з лідерів економічної науки.

У методологічному плані новаторство економічного вчення Дж.М. Кейнса виявилося в такому:

o макроекономічний підхід до вивчення економічних процесів, використання таких агрегованих (узагальнювальних) показників, як сукупний попит, сукупна пропозиція, сукупні споживчі витрати, сукупні заощадження та інвестиції, загальний рівень зайнятості, національний дохід та ін.;

o відмова від структуроутворювальних принципів неокласичної теорії: автоматичного досягнення рівноваги ринковою економікою, економічного лібералізму, раціональної поведінки "економічної людини" тощо і визнання необхідності державного регулювання економіки. Вивчення факторів макроекономічної нестабільності та невизначеності переважно короткострокових ринкових коливань;

o обґрунтування "ефективного попиту" - потенційно можливого і стимульованого державою сукупного попиту. Дж.М. Кейнс першим звернув увагу на той факт, що рівень національного доходу та загальний рівень зайнятості визначаються "ефективним сукупним попитом" і пов'язані з проблемами реалізації суспільного продукту;

o повернення до причинно-наслідкового (каузального) методу аналізу, поділ усіх економічних явищ на три групи: 1) "вихідні, первинні величини", що приймаються як постійні (кількість праці, рівень технології, кваліфікації, ступінь конкуренції, соціальна структура суспільства і т. ін.); 2) "незалежні змінні", побудовані на основі психологічних чинників (схильність до споживання та заощадження, перевага ліквідності, гранична ефективність капіталу), що утворюють функціональну основу моделі Кейнса і є інструментами, за допомогою яких забезпечується функціонування ринкової економіки; 3) "залежні змінні" (рівень зайнятості, національний дохід), що характеризують стан економіки;

o врахування впливу на економічні процеси позаекономічних чинників - психології людей і держави, використання таких понять, як основний психологічний закон, психологічні основи функціонування споживання, заощаджень, надання переваги ліквідності;

!!!51.Дж.М.Кейнс про ефективний попит, мультиплікатор та основний психологічний закон.

Теорія ефективного попиту Дж. М. Кейнса

Дж. Кеймс поставив завдання досягнення економічних пропорцій між національним доходом, заощадженнями, інвестиціями й сукупним попитом.

Вихідним пунктом є переконання про те, що динаміка виробництва національного доходу й рівень зайнятості визначаються факторами попиту, що забезпечує реалізацію цих ресурсів.

Аналізуючи принцип ефективного попиту, Дж.М. Кейнс стверджував, що за умови незмінних чинників пропозиції зайнятість на окремому підприємстві та в галузі залежить від попиту, в національному господарстві - від сукупного попиту, який визначав як "очікувану виручку" від реалізації виробленої продукції за даних обсягів зайнятості. Досліджуючи функціональну залежність між сукупною пропозицією, сукупним попитом і зайнятістю, вчений ввів у науковий аналіз поняття "ефективного попиту", величина якого "відповідає точці перетину кривої функції сукупного попиту та кривої функції сукупної пропозиції. Функція сукупного попиту виражає відношення між різними гіпотетичними рівнями зайнятості та виручкою, яку передбачається отримати, ефективний попит є функцією сукупного попиту, що фактично реалізується,... відповідає рівню зайнятості, за якого підприємець здатний максимізувати розмір очікуваного прибутку1. Отже, ефективний попит - це сукупний попит на блага, що дорівнює (максимально наближається) сукупній пропозиції, забезпечує повне завантаження виробничих потужностей та повну зайнятість, а отже, макроекономічну рівновагу.

Ефективний попит визначає стан економічної системи, його недостатність порушує рівновагу через виникнення пропозиції надлишкових ресурсів, є причиною циклічного спаду, що породжує вимушене безробіття. Підприємці в умовах скорочення попиту на свої товари віддають перевагу зменшенню обсягів виробництва за даної ціни та скороченню зайнятості, а не зниженню цін і заробітної плати при збереженні попередніх обсягів виробництва та зайнятості. Визнання існування вимушеного безробіття заперечувало положення класичної економічної теорії про здатність ринку праці до саморегулювання.

"Основний психологічний закон" Дж. М. Кейнса

При зростанні доходу, що йде на споживання, більша частина його переважно витрачається на купівлю предметів тривалого користування. Ці предмети відносно дорожчі за звичайні споживчі товари, кошти на їх купівлю мають певний час нагромаджуватися.Структура споживання населення змінюється. Так, структура споживання найманих робітників починає нагадувати структуру споживання великих власників, основна функція яких полягає у нагромадженні коштів, примноженні капіталу.

Кейнс називає мотиви поведінки людей, яка має тенденцію до свідомого стримування тих витрат, які спрямовуються на придбання споживчих товарів. Він виділяє вісім мотивів, серед яких основні - скнарість, передбачливість, ощадливість.У результаті дії цих мотивів гранична схильність до споживання в суспільстві падає. А саме з нею пов'язаний споживчий попит. Обсяг заощаджень, що збільшується, не встигає поглинатися попитом на інвестиційні товари.

Мультиплікатор (від лат. multiplicator - той, що множить) означає множник. Мультиплікатор, що виражає зв'язок між приростом інвестицій і приростом доходу, підсилює (множить) вплив інвестиційного попиту на збільшення доходів:

У чому полягає сутність мультиплікаційного ефекту?

Насамперед у тому, що збільшення інвестиційного попиту неминуче супроводжується збільшенням попиту на споживчі товари, причому в більшому обсязі, ніж попиту на інвестиції. Зростання доходів працівників, зайнятих в інвестиційному секторі, означає збільшення їхнього попиту на споживчі товари. Отже, зростають виробництво і доходи в галузях, що виробляють предмети споживання. У свою чергу, це зумовлює розширення виробництва і доходів у "третинному" секторі.