Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпоры ИЕД.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
439.98 Кб
Скачать

49.Ранній інституціоналізм, умови його виникнення та основні напрямки розвитку.

У рамках раннього інституціоналізму склались 3 основні на­прями: 

  • соц-но-психологічний,

  • соц-но-правовий,

  • емпі­ричний (кон'юнктурно-статистич-ний).

Соціально-правовий (юридичний) інституціоналізм заснував Джон Коммонс (1862-1945.) 

Інституціоналізм – це альтернатива неокласичному напряму ек теорії. Неокласики виходять iз смітіанської тези про досконалість ринк господарського механізму й саморег економіки i не виходять за рамки «чистої ек науки». Інституціоналісти рушійною силою економіки вважають також духовні, моральні, правові та iнші ф-ри, що розглядаються в iстор контексті.

Соц-психологіч напрям. Т. Веблен (1857 – 1929) – автор значної кількості праць в економіці і соціології, у яких він виходив із теорії еволюції природи Дарвіна, принципу взаємозв´язку і взаємозумовленості усіх сусп відносин. За визначенням Т. Веблена, "інститути – це результат процесів, що відбувалися у минулому; вони пристосовані до обставин минулого, і тому не перебувають у повній гармонії з вимогами нинішнього часу".

Соц-правовий інституціоналізм. Дж. Р. Коммонс (1862 – 1945), досліджуючи такі колективні інститути, як сім´ я, профспілки, торг об´єднання, виробничі корпорації, держава та інші, увагу приділяв юридично-правовим інститутам, і став лідером юрид течії інституціоналізму. Він виходив з неприйняття ідеї класової боротьби робітників, а також прагнення зробити сист бізнесу ефективною настільки, щоб вона була варта збереження. 

Кон´юнктурно-статистичний. У.К.Мітчелл (1874 – 1948) - учень і послідовник Т. Веблена. Він наполягав на взаємозв´язку ек проблем з неек, особливо з проблемами соціології, культури та інш, які зумовлюють психологію, поведінку і мотиви діяльності людей.

50.Історичні передумови та суть „кейнсіанської революції”. Особливості методології Дж.М.Кейнса.

Економічна криза 1929-1933 рр. показала, що в умовах монополізації економіки ринковий механізм неспроможний самостійно, без державного втручання, забезпечити систему стійкої рівноваги економіки. Неокласична економічна теорія, що обґрунтовувала автоматичний характер дії механізму ринкової економіки, як з'ясувалося, була нездатна вирішити економічні проблеми реального життя. Виникла необхідність нового підходу до пояснення суті економічних процесів, зокрема в умовах кризової та депресивної економіки, розробки нової концепції економічної політики держави. Це завдання виконала економічна теорія Джона Мейнарда Кейнса (1883-1946) - видатного англійського вченого-економіста, політичного і громадського діяча.

У працях 20-х - початку 30-х років XX ст. "Трактат про ймовірність" (1921), "Трактат про грошову реформу" (1923), "Економічні наслідки містера Черчілля" (1925), "Кінець вільного підприємництва" (1926), "Трактат про гроші" (1930) Дж.М. Кейнс досліджував:

а) проблеми грошової політики: розглядав гроші як активний фактор економічного процесу, доцільність незалежно від золотого стандарту контролю грошової емісії центральним банком для розширення або зменшення банківського кредиту через зміну норми процентної ставки, висловив ідею заміни золотого стандарту регульованою валютою;

б) причини макроекономічної нерівноваги через відсутність автоматичного механізму перетворення заощаджень в інвестиції;

в) роль держави у монетарній сфері та на ринку праці.

Головна праця Дж.М. Кейнса "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936) завершила формування основних положень його економічного вчення.