Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпоры ИЕД.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
439.98 Кб
Скачать

17. Загальна характеристика феодального ладу та його періодизація

Феодальний лад має чотири риси:

1. Натуральне господарство.

2. Наділення безпосереднього виробника (селянина) усіма засобами виробництва і землею.

3. Особиста залежність селянина від поміщика або неекономічний примус до праці.

4. Досить низький рівень розвитку сільськогосподарської техніки і продуктивності праці в цей період.

Основними класами феодального суспільства є феодали і залежні селяни.

Феодал має повну власність на всю ділянку землі, частину якої він передає родині селянина в спадкове користування, що дозволяє йому забезпечити своїх нащадків робочою силою, яка самовідтворюється.

Історію феодалізму можна розділити на три періоди:

1. Ранній феодалізм V–XI століть: завоювання варварами Західної Римської і частини Візантійської імперії, деградація продуктивних сил і суспільного поділу праці, занепад міст. У цей період відбувається формування великого феодального землеволодіння і поступове закріпачення селян.

2. Розвинений феодалізм XI–XV століть: загальний ріст продуктивних сил, що привів до повторного відділення ремесла від землеробства, пожвавлення ринкових зв'язків і, як наслідок, до відродження античних і виникнення нових європейських міст.

3. Період розкладу феодалізму XV–XVII століть: у цей період відбувається інтенсивний розвиток товарно-грошових відносин, що спричиняє комутацію ренти (перехід її в грошову форму) з наступним викупом більшості селян на волю. У цей період відбуваються Великі географічні відкриття, внаслідок чого формується міжнародний поділ праці і світовий ринок, тобто в надрах феодалізму починають розвертатися нові, капіталістичні правила гри.

  1. Розвиток феодального землеволодіння в Західній Європі (аллод, бенефіцій, феод).

Зародження феодалізму (6-8 ст ) у Фр. мало такі ознаки:

  • спадковий наділ перетворювався на алод - приватну власність невеликої сім’ї.

Ця власність вільно заповідалася, продавалася, купувалася без дозволу громади. Громада трансформув. у сусідську. З утвердженням прив. власності і зміцнення алоду розпочалося відчудження землі. Король роздавав із свого земельного фонду наділи графам, церкві, роздавав право на збирання держ. доходів. процес становлення залежн. селянства охопив рабів, колонів, вільновідпущених. Невеликі зем. власники переворювалися на залежних.

- У 8-9 ст відбувся переворот у франкському сусп., що прискорив створення феод. сусп. Гол. роль у війнах відігравали рицарі. Воїни-рицарі почали отримати пожиттєві зем. дарування - беніфіцій - за умови виконання військової служби і васальної присяги. Частину цих земель бенефіції віддавали свої васалам. Склалося бенефеціальне - умовне-службове, тимчасове землеволодіння, що грунтув. на васальних відносинах. Право власності на землю зберігалося за сеньйором, що надав її. Відмова від служби призводила до конфіскацї бенефіція.

В 9 ст. васальна служба була визнанна спадковою. Бенефіцій перетворився на феод. Формув. феодально зал. селянство. Цьому сприяли великі податки та примуси, борги, насильне захоплення громадських земель і алодів, натур. госп., війни. Перетвор. вільних селян на залежних і втрата ними землі відбувалася по-різному. Стали поширеними прекарські угоди, їх змістом було відчудження алоду дрібного землевласника на користь магната або церкви, а потім повернення його в користування селянинові. Спочатку в прекарських угодах вказувалися строки користування землею і розмір плати за це, поступово прекарії ставали спадковими, обумовлювалися сплатою ренти, панщинними роботами. Заг. ознаками селян була особиста, судова залежність від власн. землі.

Аллод – спадкове, безумовне селянське землеволодіння

Бенефіцій – умовне не спадкове землеволодіння ( умова – несення державної служби)

Феод – спадкове умовне землеволодіння