Теорія вартості

У Сміта існують дві концепції вартості.

Відповідно до першої концепції вартість визначається необхідною працею, а праця - не тільки джерело багатства, але і міра вартості. Він уточнює, що тільки в суспільстві первісному, малорозвиненому (просте товарне виробництво) - співвідношення між кількістю праці було єдиною підставою для обміну товарів один на одний.

Суть другої концепції: у суспільстві розвиненому (капіталістичному товарному виробництві) вже мова йде про капітал, приватну власність на землю і найману працю. У цих умовах вартість визначається сумою витрат, що включають прибуток, земельну ренту і заробітну плату. Всі ці складові входять до ціни більшості товарів.

Перша концепція в подальшому отримала назву трудової теорії вартості, а друга - теорії витрат, або трьох факторів виробництва.

Першу удосконалив Д. Рікардо, другу - Дж. Сей.

Теорія доходів охоплює такі позиції:

o Дається поділ доходів на первинні і вторинні. Первинні доходи (прибуток, ренту і заробітну плату) отримують три основні класи суспільства: капіталісти, землевласники і робітники (класовий підхід), вони створюються продуктивною працею і ведуть до збільшення національного доходу. А. Сміт вважав можливим одночасне зростання кожного з первинних доходів за збільшення суспільного багатства. Доходи решти груп населення вторинні, адже їх джерелом є перерозподілені первинні доходи.

o Заробітна плата аналізується історично. В умовах первісного стану суспільства людина отримувала продукт своєї праці повністю. В умовах товарного капіталістичного виробництва робітник ділиться своїм доходом із землевласником і працедавцем. Частину продукту, яка залишається у робітника, А. Сміт визначив як "природну ціну" праці, під якою розумів вартість необхідних засобів існування робітника і його сім'ї. У "природної ціни" є нижня і верхня межа. Нижня межа - це фізіологічно прожитковий мінімум засобів існування робітника. Зниження цієї межі призводить до зменшення народонаселення, скорочення пропозиції праці. У разі підвищення рівня заробітної плати, навпаки, кількість населення зростає і збільшується пропозиція праці, робітники більш старанні, кмітливі та діяльні, ніж за низької заробітної плати.

o Прибуток визначається як частина вартості, що залишається після вирахування ренти і заробітної плати. А. Сміт показав, що нова вартість складається із необхідної і доданої вартості, остання є результатом привласнення чужої праці капіталістом.

o Рента характеризується трояко: як надлишок вартості над заробітною платою робітника і середнім прибутком фермера-орендаря; як результат дії природних факторів; як результат монополії (власності) на сільськогосподарську продукцію. А. Сміт проаналізував причини та умови існування диференціальної земельної ренти.

У вченні про капітал А. Сміт тлумачить капітал з двох позицій: як вартість, що приносить прибуток, і як запаси засобів виробництва. Останні А. Сміт поділив на основний (постійний) капітал та оборотний капітал, визначив їх структуру. Він стверджував, що співвідношення між основним і оборотним капіталом є неоднаковим у різних галузях виробництва. Вказував на значення людського капіталу, котрий трактував як набуті та корисні здібності членів суспільства. Нагромадження капіталу розглядав як найважливіше джерело збагачення нації, його основним фактором вважав ощадливість. На його думку, витрати оборотного капіталу переважно формують чистий продукт суспільства. Гроші виокремлював лише як один з елементів капіталу.