Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпоры ИЕД.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
439.98 Кб
Скачать

11. Суть, представники та основні категорії фізіократії.

Школа фізіократів (від грецьк. - природа і влада) виникла і розвивалась у період мануфактурного капіталізму у Франції.

Основні ідеї теорії фізіократів:

o критика політики меркантилізму;

o природний характер економічних законів;

o джерелом багатства є сфера виробництва матеріальних благ - землеробство;

o промисловість і торгівля - безплідні сфери;

o чистий продукт (унікальний дар природи) - це різниця між сумою всіх благ і витратами на виробництво продукції;

o основному капіталу відповідають "первісні аванси" (затрати на сільськогосподарське обладнання), а оборотному капіталу - "щорічні аванси" (щорічні затрати на сільськогосподарське виробництво);

o три принципи оподаткування: ефективне оподаткування-джерело доходу; співмірність податків із доходами; витрати при знятті податків не повинні обтяжувати;

o гроші виконують лише функцію засобу обігу;

o нагромадження грошей фізіократи вважали шкідливим, оскільки це вилучало гроші з обігу і не давало їм можливість виконувати єдину важливу функцію.

Термін "фізіократи" з'явився не відразу. Французькі дослідники називали себе економістами і були першими, хто впровадив у широкий вжиток назву нової професії.

Значний вплив на подальшу еволюцію економічної думки справили сформульовані у рамках фізіократизму положення стосовно:

  • природної закономірності суспільного життя, розвитку економіки за об'єктивними законами;

  • необхідності переміщення дослідження природи багатства зі сфери обігу у сферу виробництва;

  • розмежування продуктивної та непродуктивної праці;

  • дослідження капіталу, його структури та ролі у суспільному виробництві та відтворенні;

  • аналізу кругообігу суспільного продукту, виявлення головних передумов та пропорцій суспільного відтворення;

  • необхідності утвердження принципів економічного лібералізму та фритредерства.

11. Економічні погляди ф.Кене.

12. Аналіз „Економічної таблиці” ф.Кене та її наукове значення.

Франсуа Кене (1694-1774) основоположник класичної політичної економії у Франції. У своїй теоретичній системі виділяв три елементи:

- теорію природного порядку;

- теорію чистого продукту;

- теорію кругообігу багатства.

Вартість Ф. Кене визначає як суму витрат виробництва. Розрізняє два види доходів - заробітну плату і чистий продукт, єдиною формою якого є земельна рента. Заробітна плата - фізичний прожитковий мінімум. Чистий продукт - залишок багатства після відрахування витрат на його виробництво. Він створюється лише у сільському господарстві. Ф. Кене визначив теорію капіталу. Фактично він поділив його на основний та оборотний і назвав їх первісними та щорічними авансами.

Первісні аванси - витрати на декілька років у сільському господарстві на будівлі, худобу, та сільськогосподарські машини. Щорічні аванси - витрати, що здійснюються щорічно на насіння, робочу силу.Ф.Кене вперше визначив поділ населення на великі соціальні групи (класи) за економічною ознакою - участю у створенні і розподілі суспільного багатства:

o продуктивний клас, до якого належать фермери та сільськогосподарські робітники;

o непродуктивний (безплідний) клас - торговці, ремісники та промисловці;

o клас землевласників.

Найвідоміша праця Ф. Кене - "Економічна таблиця" (1758), в якій відображена теорія кругообігу багатства та суспільного відтворення. В ній також знайшли відображення всі сторони вчення Ф. Кене: "чистий продукт", капітал, гроші, продуктивна і непродуктивна праця тощо. Ідеї, закладені в творах Ф. Кене, стали першоосновою майбутнього економічного моделювання.

Завдяки геніальній спробі аналізу процесу відтворення на макроекономічному рівні "Економічна таблиця" Ф. Кене стала справжнім проривом у світовій економічній науці, започаткувавши:

економічне моделювання, створення макромоделей, які відображають умови та головні пропорції суспільного відтворення;

макроаналіз на основі використання агрегованих показників та об'єднання численних актів купівлі-продажу на рівні національного господарства в цілому; осмислення економічної ролі капіталу як необхідної основи безперервного функціонування національної економіки.