57. Місце Франції у Європейському Союзі та світовому господарстві.

Франція у світовій економіці

Франція - високорозвинута країна, яка має значний вплив і на міжнародні економічні відносини, і на світову політику. Вона є членом "Великої Сімки", входить у НАТО, ОЕСР, посідає за економічним потенціалом друге місце в Європейському Союзі. За розмірами ВВП (в поточних цінах) Франція має четверту в світі позицію після США, Японії й Німеччини. Вона є значним експортером капіталу, за обсягом банківської діяльності знаходиться на третьому місці в світі. В Європі Франція є третьою державою за площею (після Росії та України) й за чисельністю населення (після Росії н Німеччини). Франція має розвинуту авіакосмічну промисловість, атомну енергетику, хімічну промисловість та сферу послуг. За виробництвом сільськогосподарської продукції Франція посідає четверте місце в світі (після Китаю, Індії та США), а за її експортом друге (після США).

Франція має четвертий за обсягом товарообіг зовнішньої торгівлі (після США, Німеччини та Японії). Вона активно експортує туристичні послуги, залучаючи багато туристів з усього світу. Велике значення для французької економіки має розвиток наукових галузей. Вона має досить розвинений військовий комплекс. Франція одна з небагатьох країн, що здатні власними засобами вивести на орбіту космічні супутники цивільного та військового призначення.

Проте Франція за рівнем наукових розробок і втіленням їх результатів в економіку помітно відстає від США, Японії й Німеччини. Цим же країнам, а також європейським країнам північного регіону вона поступається за душовим розміром ВВП; втім, його рівень все ж таки вищий, ніж у Великій Британії, Італії, Іспанії та Канаді.

В цілому Франція є четвертою державою в світовій економіці.

Франція є однією з рушійних сил європейського інтеграційного процесу.

59.Тенденції розвитку американської економіки на межі тисячоліть. Становлення та розвиток постіндустріального суспільства та нової (постіндустріальної) економіки.

В кінці 80-х в ек-ці країни стали проявлятися негативні тенденції. Перш за все ек-ка відчувала перегрузку від накопиченої за роки останнього ек. підйому заборгованості. По-друге, як це не парадоксально, але кінець “холодної війни” призвів до скорочення попиту на продукцію ВПК, що призвело до падіння промислового виробництва. Взагалі кризу початку 90-х можна пояснити перш за все загальною циклічною світовою кризою.

Незважаючи на швидкий вихід з кризової ситуації, гострою економічною проблемою країни залишався дефіцит державного бюджету, який складав на початку 90-х – 290 мільярдів доларів, та зростаючий державний борг – біля 4 мільярдів доларів. США, найбільший світовий кредитор, став і найбільшим в світі боржником.

Що стосується зовнішньоек. політики, то після розпаду СРСР в 1991 Сполученній Штати залишилися єдиною супердержавою, яка в змозі визначати правила світової політики. Постсоціалістичні країни стали для американської адміністрації полем нової діяльності. По-перше це нові ринки для американських товарів, по-друге вони звернулися до США безпосередньо та до МВФ, МБРР за фінансовою допомогою. Але одночасно після зникнення СРСР стали помітні протиріччя між Америкою та іншими центрами сили – Європою, яка в 90-ті роки все більши стала нагадувати єдину ек. зону, та Японією, яка значно випереджає США в багатьох наукоємких гаузях економіки. Особливо гострими стали протиріччя з Європейським союзом, які насамперед викликані введенням Євро в 1999 році. Нова грошова одиниця створила серйозну загрозу долару, який став з 70-х років фактично світовою валютою. Кількість доларів в світовому обігу значно перевищує потреби економіки США, але весь цей надлишок використовується іншими країнами світу. Якщо Євро витіснить хоча б частково долар, як світову вілюту, то надмірна кількість доларової маси призведе до краху амер. ек-ки. Саме тому політика США спрямована на дискредитацію Євро та створення на Західній півкулі доларового простіру.

Таким чином, незвазаючи на те що США зараз є наймогутнішою державою в світі вона має велику кількість ек. проблем, які потребують термінового вирішення.

Постіндустріальне суспільство - це суспільство, в економіці якого в результаті науково-технічної революції та суттєвого зростання доходів населення пріоритет перейшов від переважного виробництва товарів до виробництва послуг. Домінуючим виробничим ресурсом є інформація і знання. Наукові розробки стають головною рушійною силою економіки. Найбільш цінними якостями є рівень освіти, професіоналізм, здатність до навчання і креативність працівника.

Постіндустріальними країнами називають, як правило, ті, в яких на сферу послуг припадає значно більше половини ВВП. Зараз до постіндустріальних країнах відносять США (на сферу послуг припадає 80% ВВ П США, 2002), країни Євросоюзу (сфера послуг - 69,4% ВВП, 2004), Японію (67,7% ВВП, 2001 і Росію 61% ВВП 2008 ).

Близькими до постіндустріальної теорії є концепції інформаційного суспільства, постекономічного суспільства, постмодернізму, "третьої хвилі", "суспільства четвертої формації", "науково-інформаційного етапу принципу виробництва". Деякі футурологи вважають, що постіндустріалізм - це лише пролог переходу до "постлюдської" фази розвитку земної цивілізації.