5.Методологія історико-економічних досліджень.

Метод – спосіб дослідження, побудови і обґрунтування знань.

Методологія (підходи і принципи) пізнання історичної еволюції економічних вчень включає використання сукупності таких наукових методів економічного аналізу, як: історико-еволюційний, системний, діалектичний,індуктивнодедуктивний, абстрактно-логічний, каузальний, позитивістський, функціональний,інституціональний та ін.

Також важливими є теоретико-методологічні особливості основних шкіл та напрямів економічної думки, їх порівняльний аналіз таспівставлення.

Універсальним методом є діалектика, що базується на використанні законів і принципів філософії.

Наукова абстракція як метод полягає у поглибленому пізнанні реальних економічних процесів шляхом виокремлення основних ознак сторін певного явища, абстрагованих від всього випадкового, неістотного.

Історичний та логічний методи використовуються для дослідження економічних процесів у єдності.

Каузальний метод полягає у визначенні причин виникнення певного явища та його наслідків.

Методи ЕІ:

1)історичний (історико-генетичний) – послідовний аналіз фактів і процесів еволюції об’єктів дослідження;

2)системно-структурний – вивчення цілого та його частин як взаємопов’язаної системи

3)історико-порівняльний – порівняння об’єктів історико-економічного дослідження у часі та просторі;

4)історико-типологічний – виявлення однотипних властивостей та ознак у різних явищах і подіях економічного життя;

5)порівняльно-статистичний – отримання, обробка, відбір і аналіз історико-статистичної інформації;

6)монографічно-дедуктивний – встановлення загальних закономірностей через вивчення окремих економічних структур;

7)математичний – складання системи числових характеристик досліджуваних об’єктів;

8)спеціальні історичні методи дослідження: хронологічний, синхронний, дихронний (метод періодизації), історичне моделювання.синхронний – одночасне вивч. подій, дихронний –метод періодиз., істор. моделюв., істор.-генет. – послід. аналіз фактів розв. об’єктів досл., сист.-структ. аналіз – в цілому об’єкт.

Принципи системи методів пізнання: об’єктивності, ціннісної орієнтації, системності.

6. Загальна характеристика господарської діяльності в умовах первісного суспільства та основні етапи її еволюції. Згідно матеріалів, що слугували для виготовлення знарядь праці, то можна виділити три великі періоди (віки) : 1) кам’яний, 2) бронзовий, 3) залізний. У свою чергу камяний вік, на який і припадає майже весь попередній час людства, має свою влдасну складну структуру:

1) Давньокамяний вік (палеоліт) – від 2,5 млн. років до 12 тис. р. до н.е.

а) ранній палеоліт – 2,5 млн. р. – 100 тис. р. тому;

б) середній палеоліт – 100 тис. р. тому – 40 тис. р. тому;

в) пізній палеоліт – 40 тис. р. тому – 12 тис. р. до н.е.;

2) Середньокам’яний вік (мезоліт) – 12 – 8 тис. до н.е.;

3) Новокам’яний вік (неоліт) – 8 – 3 тис. до н.е.

Якщо в основу періодизації покласти такий критерій, як тип господарства, то можна виділити панування : 1) привласнюючого господарства, та 2) господарства, що виробляє, тобто відтворювального (виробничого) господарства. Перехід від одного до іншого відбувся під час неолітичної революції. Палеоліт (3 млн - 10 тис. рдо н.е.) найважчий і найдовший період в історії людства. Знар. праці еволюціонували вд примітивних кам’яних до складних знарядь з кістки і рогу. К-сть типів знарядь досягла 100. Гол. заняття людей - мисливство, рибальство,збиральництво. Людина навчилася добувати вогонь, з’явилися постійні житла. У мезоліті утвердилися сучасні післяльодовикові кліматичні умови. Були винайденні лук і стріли, гарпуни, сітки для рибальства, перші спроби приручити диких тварин, виник найпримітивніший водний транспорт, з’явилися знар. для обробки дерева. Перехідною епохою від мезоліту до неоліту був протонеоліт. Щодо умов ведення господарства цей період характеризувався виснаженням мисливських ресурсів, кризою привласнюючого і зародженням відтворюючого господарства, яке розпочалося з тваринництва. Першими прирученими тваринами були собака, бик і свиня. В цей час зародилося землеробство і виникли перші постійні поселення.Неоліту хар-рно утвордження різних галузей відтвор. госп. Цей процес дістав назву "неолітична революція". Складовою частиною цією епохи був мідний вік. Зародилося ткацтво, гончарство. Зародження найпростішої системи обміну в трипіліців. Бронзовий вік 3-2 тис до н.е. - швидкий розв. твариництва та землеробства, ремесло, обмін набуває пост. хар-ру. Залізний вік ( 2- 1 тис дон.е.). Осн. заняття людей — землер., тварин.,гончарство та ін.з'явл. наземний трансп. - віз, сани. Худоба використ. як тяглова сила, форм. сист.обміну.