1.Предмет та завдання “Історії економіки”.

Предметом економічної історії є вивчення господарського життя різних країн у різні історичні епохи, тобто в його історичній еволюції (від первісно-общинного ладу до сучасності), або вивчення процесу економічного розвитку в історичній перспективі (ретроспективі).

Економічна історія (історія економіки) вивчає економіку вцілому, а також окремі її частини (історію промисловості, історію сільського господарства, історію торгівлі, історію транспорту тощо), тобто історію конктетних економік, а також історію функціональних економік.

До предмету економічної історії входять також:

• типи та форми господарства,

• їх соціальна та організаційна структура,

• форми зовнішньоекономічних зв’язків,

• економічна політика держави,

• зрушення в розміщенні продуктивних сил.

Завдання навчальної дисципліни «Історія економіки»: узагальнення та аналіз нагромадженого людством господарського досвіду (позитивного та негативного), вивчення якого дозволяє створювати коротко- та довготермінові прогнози економічного розвитку, розробляти найбільш доцільну економічну стратегію, тактику, уникати помилок та приймати обґрунтовані рішення.

Економічна історія виконує ряд функцій, найважливішими серед яких є:

• акумулююча

• пропедевтична (підготовча)

• світоглядна

• формування реалізму економічного мислення

• методологічна.

2.Місце та роль економічної історії в системі економічних дисциплін та історико-економічної науки.

Економічна історія тісно пов’язана з іншими суспільними та економічними дисциплінами, а в системі економічної науки вона поряд з економічною теорією та історією економічної думки є фундаментальною дисципліною. Фундаментальність якої обумовлюється тим, що вона забезпечує економічну теорію фактичним матеріалом про господарський розвиток людства, і від якості, кількості та повноти первинної загально-економічної інформаційної бази значною мірою залежать закони та категорії, що виводяться економічною теорією.

Досліджуючи ті чи інші сусп. явища, ми зобов’язані не тільки дати їхні основні хар-рстики, але й передбачити їхню еволюцію. А це можливо зробити тільки з врахуванням попереднього розв. даного явища, що базується на певних істор. закономірностях. Без історії в руках ек-ста залишається лише аналіз фундаментальних зв’язків – недостатній інструмент пізнання сусп. вир-ва.

Без історії наше ек. життя являє собою набір роздільних станів, кожний з яких формується, утворюється на порожньому місці, а готові результати соц. поступу розглядаються поза їхнім дійсним розвитком. Без знання минулого ек-сти позбавляються почуття історизму, займаються добросовісним описом реалій госп. життя, обмежуються сферою безпосереднього господарювання, не вміють сформулювати ек. закони і закономірності. Вивчення конкретно –істор. аспектів ек-и збагатить майбутніх фахівців прогресивним досвідом людства у вирішенні госп. проблем, допоможе краще збагнути сучасні ек. проблеми, прогнозувати їхнє наукове розв’язання. Знання ек.ї історії має не тільки науково–пізнавальне, але й велике виховне значення. Воно розширює кругозір студентів, сприяє правильному підходові до оцінки найважл. істор.–ек.х процесів та подій. Оволодіння ек. теорією потребує знання магістрально­го шляху розв. ек.ї думки. Історія ек.ї думки розкриває процес виникн. ек.х категорій, концепцій, теорій, показує їх спадкоємність і безперервність процесу. Відомий англ. історик ек.ї думки М. Блауг пише, що вивчення історії ек.ї науки потрібне для того, щоб ліп­ше знати інтелектуальну спадщину, яку нам залишили попередні покоління. Вивчення історії ек.ї думки необхідне і для розуміння й розв. сучасних ек.х теорій. Ясна річ, розвиток ек.ї думки не є тільки безперервним накопиченням і вдосконаленням ек.х ідей. У різні ек. епохи вчені досліджують різні ек. реальності. І ек. ідеї минулого можуть бути не лише підвалинами теорії, а й за­стереженням від суч. помилок.

3.Етапи розвитку економічної історії як наукової дисципліни (традиційна економічна історія, "нова економічна історія", історична економіка).

Етапи розвитку історії економіки як наукової дисципліни.

У своєму розвитку «Історія економіки», як наукова дисципліна,

пройшла п’ять етапів:

1. період становлення – з ХVІІ, особливо ХVІІІ ст. – до середини ХІХ ст.;

2. традиційна економічна історія (історія народного господарства) – з середини ХІХ ст. до кінця 50-х років ХХ ст. – як самостійна наука;

3. «нова економічна історія» (кліометрія, історична економетрика) – кінець 50-х – 60-ті роки ХХ ст.;

4. вивчення довгострокових тенденцій розвитку економіки та економічного зростання – з кінця ХІХ ст. до 70-х років ХХ ст., паралельно другому та третьому етапам;

5. історична економіка – з 70-х років ХХ ст. й до сьогодення – як синтез «нової економічної історії» та аналізу довгострокових тенденцій економічного розвитку.

Особливості «Нової економічної історії»

• математично-статистичне моделювання

• використання обчислювальної техніки

• використання економічної теорії для пояснення минулого

Основоположники: А.Конрад, Дж.Мейер, С.Енгерман, Р.Фогель, Д.Норд

Особливості історичної економіки

• проблеми економічного зростання: роль НТП, технологічна революція, фінансова системи, трудових відносин та держави

Представники: Ф.Бродель, О.Ростоу, М.Фрідмен