Тема 21. Розрахункові зобов’язання

1. Форми існування грошових коштів та розрахунків. Нормативна база

2. Характеристика розрахункових зобов’язань

3. Здійснення розрахунків

4. Види безготівкових розрахунків (документів)

5. Припинення розрахункового зобов'язання позиковим або вексельним зобов’язанням

1. Форми існування грошових коштів та розрахунків. Нормативна база

Як правило, договори є платними та обов’язком однієї із сторін договору є здійснення розрахунку за отримані товари, роботи, послуги.

Гроші та розрахунки існують у таких формах:

• у готівковій формі (грошові знаки – паперові, металеві), готівкою розраховуються, у більшості, фізичні особи, які не займаються підприємницькою діяльністю;

• у безготівковій (у формі запису на рахунках). Ці відносини виникають, у більшості, за участю юридичних осіб та підприємців на підставі доручення платника до банку і передбачають виконання банком переказу грошових коштів, здійснення платежу або його акцепту тощо, на користь одержувача без передання матеріальних знаків вартості, а шляхом зміни записів за банківськими рахунками. Безготівкові розрахунки підкорені спеціальному банківському законодавству.

Безготівкові розрахунки – це операції (відповідні записи), які здійснюють банки та інші фінансові установи для своїх клієнтів, які мають в цих установах відкриті рахунки. Це такі операції:

• здійснення платежів – перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів;

• отримання платежів – перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів;

• зарахування взаємних вимог платника й одержувача коштів (кліринг).

Розрахункові зобов’язання регулюються нормами цивільного та фінансового права. Нормативна база: глава 74 ЦК, ЗУ від 07.12.2000 р. «Про банки і банківську діяльність», ЗУ від 20.05.1999 р. «Про Національний банк України», ЗУ від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», ЗУ від 21.12.2001 р. «Про обіг векселів в Україні», ЗУ від 5.04.2001 р. «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», ЗУ від 22.05.2003 р. «Про електронний цифровий підпис», ЗУ від 22.05.2003 р. «Про електронні документи, електронний документообіг», ЗУ від 23.02.2006 р. «Про цінні папери та фондовий ринок», «Положення про ведення касових операцій у національній валюті», затверджено постановою Правління Національного Банку України від 19.02.2001.р. № 72, Інструкція № 7 «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затверджена постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 р., Інструкція «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах» затверджена Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 р. за № 1172/8493.

2. Характеристика розрахункових зобов’язань

Розрахункові правовідносини – це відносини процедурного характеру передання-отримання грошових коштів у різноманітних майнових зобов’язаннях, ці відносини є елементом всіх відплатних відносин. Учасники безготівкових розрахункових відносин: платник, банк платника, отримувач, банк отримувача. Платник грошових коштів та одержувач є учасниками грошового зобов'язання, яке, в свою чергу, є частиною цивільно-правового договору, цивільних недоговірних відносин або публічних відносин (сплата податків, мита тощо). Банк, як учасник безготівкових розрахункових відносин, одночасно є третьою особою щодо учасників грошового зобов'язання, виступає виконавцем грошового зобов'язання за рахунок платника. Розрахункові відносини слугують формою реалізації, виконання грошового зобов'язання, спрямовані на його припинення, на отримання кредитором грошового еквівалента наданої ним цінності, відшкодування шкоди тощо.

Розрахункове зобов’язання – це обов’язок платника здійснити на користь отримувача грошовий платіж через установу банку у певній сумі із використанням певних документів, правил документообігу та способів фіксації даних, у допустимій законодавством валюті.

Предметом розрахункових зобов’язань є платіж як результат певних правових дій, спрямованих на виконання грошового зобов'язання. Платіж здійснюється шляхом передання кредитору готівки або передання грошових коштів до банку для здійснення безготівкових розрахункових банківських операцій. Для того, щоб здійснити безготівкові розрахунки, як платник, так й отримувач мають окремо укласти договір банківського рахунку з різними банками або з одним банком. Відносини між банком та клієнтом ґрунтуються на цивільно-правовому договорі банківського рахунку, однак вони мають риси публічно-правових відносин, здійснюються під контролем Національного Банку України, хоч самі по собі розрахунки між сторонами банки не контролюють. Банки між собою також пов’язані єдиною банківською платіжною системою для проведення міжбанківських переказів коштів відповідно до ЗУ від 5.04.2001 р. «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Тому «розрахунки» є більш широкою узагальнюючою категорією, ніж «платежі», оскільки поняття «платежі» законодавець пов'язує зі вступом у відносини із платіжною системою як етап розрахунків. Платіж є односторонньою дією платника, а розрахунки є зустрічними діями сторін договору.

Кошти з рахунків клієнтів-платників банки списують тільки за дорученням клієнтів-володільців цих рахунків, за винятком примусового списання, встановленого законом. Платежі здійснюються в межах залишків коштів на рахунках платника або в межах наданого банківського кредиту.