Характеристика договору факторингу

Відповідно до ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За ст. 1078 ЦК предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Види предметів договору

1) наявна вимога, строк платежу за якою настав; 2) майбутня вимога.

Сторони договору:

Фактор – фінансова установа, підприємець, які мають ліцензію;

Клієнт – суб’єкт підприємницької діяльності.

Не є стороною договору факторингу боржник клієнта, для цього договору він є третьою особою. Боржник клієнта знаходиться з клієнтом в договірних відносинах за іншим договором, наприклад, він може бути замовником за договором підряду, де клієнт буде підрядником.

За договором повного факторингу-купівлі-продажу банк (фактор) є фінансовим посередником між кредитором (клієнтом банка) та боржником (третьою особою, стосовно якої відступається право вимоги). Кредитор (клієнт банка) уступає (продає) банку свої грошові вимоги до боржника (дебіторську заборгованість) за мінусом винагороди банку, тобто банк сплачує кредитору не всю суму, а частку, певний відсоток від суми боргу зразу після уступки. Банк чекає повного погашення заборгованості боржником, та, якщо це передбачено договором, виплачує кредитору залишок суми за мінусом комісії (плати за послугу). Оскільки фактор-банк несе за цим договором певні ризики, то він має право отримати від клієнта всю документацію, що підтверджує право вимоги, та може відмовитися від уступки йому грошових вимог, в оплаті яких у нього маються сумніви.

Ціна є суттєвою умовою договору, це винагорода банку, вартість послуги, а не розмір самої грошової вимоги.

Нормативна база: глава 73 ЦК, ЗУ «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р., ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р., ЗУ «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р., ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р., ЗУ «Про фінансовий лізинг» від 11.12.2003 р., ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» від 12.07.2001 р., Роз'яснення Вищого господарського суду від 14.12.93 р. № 06-6/1301 «Про деякі питання уступки вимоги і переводу боргу».

Характеристика договору: двосторонній, відплатний, реальний або консенсуальний, комерційний. Договір факторингу-купівлі-продажу є алеаторним.