9. Яка структура формування теорії?

Структуру теорій формують факти, поняття і судження, положення, закони, аксіоми і постулати, принципи

Одним із результатів наукової діяльності є формування теорій - найбільш високої форми узагальнення і систематизації знань, що дає цілісне уявлення про закономірності та суттєві зв´язки дійсності. Під теорією розуміється вчення про узагальнений практичний досвід, тобто теорія будується на результатах, отриманих на емпіричному рівні досліджень. Ці результати впорядковуються, вписуються у струнку систему, об´єднану загальною ідеєю, уточнюються на основі введених до теорії абстракцій, ідеалізацій, принципів, які дають можливість узагальнити і пізнати існуючі процеси і явища, проаналізувати вплив різних факторів і запропонувати використати їх у практичній роботі. Теорія виступає як форма синтетичного знання, в межах якого окремі поняття, гіпотези і закони втрачають колишню автономність і перетворюються на елементи цілісної системи наукових знань

10. Дайте визначення наукової ідеї, гіпотези, теорії, закону.

Наукова ідея – інтуїтивне пояснення явища (процесу) без проміжної аргументації, без усвідомлення всієї сукупності зв'язків, на основі яких робиться висновок. Вона базується на наявних знаннях, але виявляє раніше не помічені закономірності. Наука передбачає два види ідей: конструктивні й деструктивні, тобто ті, що мають чи не мають значущості для науки і Сформулюйте види, функції та предмет наукової діяльності.

практики. Свою специфічну матеріалізацію ідея знаходить у гіпотезі

Гіпотеза – наукове припущення, висунуте для пояснення будь-яких явищ (процесів) або причин, які зумовлюють даний наслідок. Наукова теорія включає в себе гіпотезу як вихідний момент пошуку істини, яка допомагає суттєво економити час і сили, цілеспрямовано зібрати і згрупувати факти. Гіпотези (як і ідеї) мають імовірнісний характер і проходять у своєму розвитку три стадії:

• накопичення фактичного матеріалу і висунення на його основі припущень;

• формулювання гіпотези і обґрунтування на основі припущення прийнятної теорії;

• перевірка отриманих результатів на практиці і на її основі уточнення гіпотези

Науко́ва тео́рія — це система узагальненого знання, пояснення різнобічності подій, ситуацій, що відбуваються у природі чи суспільстві.

Закон – внутрішній суттєвий зв'язок явищ, що зумовлює їх закономірний розвиток. Закон, винайдений через здогадку, необхідно потім логічно довести, лише в такому разі він визнається наукою. Для доведення закону наука використовує судження

11. Сформулюйте види, функції та предмет наукової діяльності.

Наукова діяльність – інтелектуальна творча діяльність, спрямована на здобуття і використання нових знань. Вона існує в різних видах:

1) науково-дослідницька діяльність;

2) науково-організаційна діяльність;

3) науково-інформаційна діяльність;

4) науково-педагогічна діяльність;

5) науково-допоміжна діяльність та ін.

Вона включає в себе

виконання трьох соціальних функцій:

- пізнавальну - задоволення потреб людини у пізнанні

законів природи і суспільства. З моменту свого виникнен-

ня наука веде боротьбу в галузях світогляду з теологією.

Головними проблемами є: будова та виникнення Всесвіту,

виникнення життя та розуму. Зі світоглядної точки зору

наука як сума знань дає наукову картину світу, як цілісну

систему уявлень про світ, його властивості та законо-

мірності розвитку.

- культурно-виховну - розвиток культури, гуманіза-

ція виховання та формування нової людини;

- практично-діючу - удосконалення виробництва і

системи суспільних відносин, тобто безпосередньої вироб-

ничої сили матеріального виробництва. Методи і дані на-

уки використовуються пр

12.Що таке предмет та суб’єкт наукової діяльності?

Предмет: методологія організації і проведення наукових досліджень.

Отже, суб'єктами наукової діяльності є: науковці,

вчені та науково-педагогічні працівники, а також наукові

установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III -

IV рівнів акредитації, громадські організації у сфері науко-

вої та науково-технічної діяльності.

Тих, хто постійно займається науковою діяльністю,

називають дослідниками, науковцями, науковими пра-

цівниками, вченими.

11. Схарактеризуйте наукову школу, її ознаки.

Та теми атестації.

Суттєвою особливістю розвитку науки є наступність

досвіду і знань, єдність традицій і новаторства. Однією з форм її втілення є наукові школи, функціонування яких

передбачає боротьбу думок, творчі дискусії та конструк-

тивну критику. Науковою школою слід вважати творчу

співдружність вчених, які працюють в одній країні або

в одному місті в певній галузі науки, об'єднаних

спільністю підходів до вирішення проблеми, стилю ро-

боти, спільністю наукового мислення, ідей і методів їх

реалізацій

Головними ознаками наукової школи є:

- наявність наукового лідера - видатного вченого, який

володіє умінням підбирати творчу молодь і навчати її мис-

тецтва дослідження, створювати в колективі творчу, діло-

ву, доброзичливу обстановку, заохочувати самостійність

мислення й ініціативу;

- високу наукову кваліфікацію дослідників, згуртова-

них навколо лідера;

- значущість одержаних результатів, високий науко-

вий авторитет у певній галузі науки та громадському виз-

нанні;

- оригінальність методики досліджень, спільність на-

укових поглядів.

Широкого визнання набули наукові школи в галузі пе-

дагогічної науки, пов'язані з іменами видатних українсь-

ких вчених - педагогів В.Сухомлинського, І.Зязюна,

Н.Ничкало, О.Савченко, М.Шкіля, М.Ярмаченкотабага-

тьох-багатьох інших

12. Що передбачає класифікація наук?

Саме матеріальні об'єкти природи визначають існуван-

ня багатьох галузей знань, об'єднаних у три великі групи

наук, які розрізняються за предметами та методами досл-

ідження:

- природничі (фізика, хімія, біологія, географія, аст-

рологія та ін.), науки, предметом яких є різні види матерії

та форми їхнього руху, їх взаємозв'язки та закономірності;

- суспільні (економічні, філологічні, філософські,

логічні, психологічні, історичні, педагогічні та ін.), науки,

предметом яких є дослідження соціально-економічних,

політичних та ідеологічних закономірностей розвитку сус-

пільних відносин;

- технічні (радіотехніка, машинобудування, літакобу-

дування), предметом яких є дослідження конкретних тех-

нічних характеристик і їх взаємозв'язки.

На межі між природничими, суспільними, технічни-

ми науками розвиваються нові суміжні галузі науки, як

технічна кібернетика, ергономіка, біоніка, біофізика, тех-

нічна естетика та інші.

Традиційною вважається класифікація наук за предметом дослідження, згідно з якою відокремлюють математичні, фізичні, хімічні, біологічні, технічні, соціальні науки тощо. Іншим прикладом традиційної класифікації наук є їх поділ залежно від пізнання та практичної дії на теоретичні (фізика, хімія, астрономія, біологія, математика та інші) і прикладні (радіотехніка, гірська справа, агрохімія, медицина тощо).

15.Назвіть види оформлення результатів наукової діяльності.

Нові знання, здобуті в процесі фундаментальних досліджень та зафіксовані на носіях наукової інформації у формі наукового звіту, наукової праці, можуть бути оформленні у вигляді: наукових рефератів; наукових доповідей на конференціях, нарадах, семінарах, симпозіумах; курсових (дипломних, магістерських) робіт; наукових перекладів; дисертацій (кандидатських або докторських); авторефератів дисертацій; монографій; наукових статей; аналітичних оглядів; авторських свідоцтв; бібліографічних покажчиків; підручників, навчальних посібників та ін. Наприклад Реферат є одним з найпростіших форм узагальнення результатів дослідження у письмовій формі. У рефераті найчастіше розкривається теоретичне і практичне значення досліджуваної теми. Науковий звіт являє собою документ, у якому містяться вичерпні відомості про виконане дослідження. Будь-який науковий звіт повинен відповідати певним вимогам, до яких відносять: чіткість побудови; логічність побудови викладу матеріалу; переконлива аргументація; стислість і точність формулювань; конкретність і доказовість викладу результатів дослідження; обґрунтованість пропонованих рекомендацій. З усним викладом науковець може виступити на науковій нараді, семінарі, конференції, симпозіуми та ін. Зазвичай, час виступу обмежений. Тому повідомлення, а тим більше доповідь, повинні бути стислими, конкретними, чіткими і якнайповніше відображати суть виступу.