- •«Ветеринарні технології профілактики інфекційних та інвазійних хвороб тварин».
- •11.Природноосередкові інфекційні хвороби: лістеріоз, туляремія, псевдотуберкульоз.
- •27. Факторні інфекційні хвороби: характеристика, приклади.
- •28. Емерджентні хвороби тварин (Блутанг, ачс, Ящур).
- •29. Хвороби птиці: перелік, характеристика. Хвороба Ньюкасла та грип птиці.
- •30. Хвороби м’ясоїдних: перелік, характеристика. Чума та парвовірусна інфекція собак та інших м’ясоїдних тварин.
- •31.Особливості перебігу інфекційних хвороб с. Г. Тварин і птиці на сучасному етапі. Асоційовані, латентні, повільні інфекції.
- •32.Особливості діагностики інфекційних хвороб с.Г. Тварин і птиці на сучасному етапі.
- •33.Загальні методи діагностики інфекційних хвороб. Діагностика хвороб з ураженням окремих систем організму (респіраторні, шлунково-кишкові, гінекологічні і ін.).
- •35.Некробактеріоз (перебіг, діагностика, терапія, заходи боротьби).
- •37.Загальні методи діагностики інфекційних хвороб
- •41.Сказ (перебіг, діагностика, заходи боротьби). Див. Пит. № 5
29. Хвороби птиці: перелік, характеристика. Хвороба Ньюкасла та грип птиці.
Ньюкаслська хвороба - це особливо небезпечне висококонтагіозне вірусне захворювання птиці родини курячих і характеризується ураженнями центральної нервової системи,респіраторних, вісцеральних органів та високою смертністю.
Епізоотологія хвороби. Найчастіше хворіють свійські та дикі птахи родини курячих, але спалахи інфекції відмічають і серед ін. птахів. У людини вірус може викликати пригнічення, серозні кон'юнктивіти та риніти. Джерелом інфекції є хвора, перехворіла та птиця в інкубаційному періоді хвороби, яка виділяє вірус з послідом, носовим та трахеальним слизом з видихуваним повітрям, через інфіковані трупи, не знезаражені тушки, боєнські відходи, відходиінкубації, пух, перо, інкубаційні та харчові яйця. Зараження відбувається при контакті хворої птиці зі здоровою та трансоваріально. Носіями збудника хвороби можуть бути пасивно імунні курчата, інфіковані в перші дні життя. Свійські гуси та качки при спільному утриманні з хворими курми клінічно не хворіють, але можуть бути прихованим джерелом інфекції - латентні вірусоносії. Захворювання має горизонтальний та вертикальний шляхи передачі. Збудник хвороби Ньюкасла може розповсюджуватися через інфіковані повітря, воду, корм, пил, перо, пух, одяг обслуговувального персоналу, тару, транспорт, обладнання тощо. Механічними переносниками інфекції можуть бути синантропна птиця, коти, собаки, гризуни, клопи, мухи, перські кліщі та ін.
Діагноз на хворобу Ньюкасла встановлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак, результатів патолого-анатомічного розтину, серологічних та вірусологічних лабораторних досліджень, включаючи виділення та ідентифікацію збудника з наступним визначенням його патогенності. Для дослідження у державну лабораторію ветмедицини направляють зразки внутрішніх органів, трахеальні та клоачні мазки, ексудат черевної порожнини, голову, головний мозок, свіжі трупи або клінічно хвору птицю, та 25 проб сироваток крові хворої птиці з одного пташника. Лабораторні дослідження на хворобу Ньюкасла включають: виявлення специфічних антитіл у сироватках крові птиці - реакція гемаглютинації, імунно-ферментний аналіз, реакція затримки гемаглютинації, полімеразно-ланцюгова реакція, реакція нейтралізації, реакція імунофлюоресценції; виділення збудника на курячих ембріонах або в культурах клітин з наступною ідентифікацією; визначення інтрацеребрального індексу патогенності; визначення індексу внутрішньовенної патогенності.
Для профілактики захворювання дотримуються заходи, передбачені діючими правилами (інструкціями) і ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств (ферм). В основі лежать проведення профілактичної вакцинації та контроль за напруженістю імунітету.
При підозрі на захворювання у ветеринарно-діагностичну лабораторію направляють три-п'ять свіжих трупів і не менше 20 проб сироватки крові від хворої птиці. У разі підтвердження діагнозу на господарство накладають карантин, згідно з яким забороняються відвідування господарства сторонніми особами, торгівля птицею і харчовими продуктами; забій птиці проводять з дотриманням ветеринарно-санітарних правил з наступною дезінфекцією місць забою та інвентарю. До зняття карантину забороняють інкубацію яєць. Пух і перо дезінфікують, харчове яйце проварюють не менше 10 хв або дезінфікують і вивозять на переробку. У великих птахогосподарствах дозволяються: вивезення птиці для забою на м'ясопереробні підприємства; інкубація яєць для внутрішніх потреб; вивезення продезінфікованого пуху і пера. Карантин з неблагополучного господарства знімають через 30 днів після останнього випадку захворювання, санації пташників і території господарства. При ліквідації всього поголів'я карантин знімають через 5 днів після заключної дезінфекції.
