Лекція 7 туристичні ресурси природно-заповідного фонду україни

1. Загальні закономірності функціонування об’єктів природно-заповідного фонду України

2. Біосферні заповідники України

3. Природні заповідники України

4. Національні природні парки

1. Загальні закономірності функціонування об’єктів природно-заповідного фонду України

Важко уявити туристичну галузь Кенії, Танзанії, Південної Африки, США без використання об'єктів природно-заповідного фонду, зокрема, національних парків. Серед сприятливих для розвитку рекреації у заповідних місцевостях факторів можна зазначити:

• можливість спілкування з незайманою або малозміненою природою, що сприяє відновленню фізичних та моральних сил і збагаченню духовного світу людини;

• чисті повітря та водні ресурси;

• можливість будівництва на території або в буферній зоні лікувально-санаторних та оздоровчих установ;

• просвітницька робота, екологічне виховання та формування екологічного світогляду.

Натомість в Україні вони в основному продовжують виконувати головне завдання, яке стоїть перед такими об'єктами: збереження та відтворення генофонду живої природи і унікальних природно-територіальних комплексів, переважно залишаючись осторонь туристичної галузі.

До складу природно-заповідного фонду входять ділянки гео- та акваторії і окремі об'єкти, що «мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, туристичну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного та рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу, забезпечення фонового моніторингу довкілля». Всі об'єкти ПЗФ, за виключенням природних заповідників, є складовими туристичного потенціалу території.

Після введення в дію у 1992 році Закону України «Про природно-заповідний фонд» відбулося значне зростання кількості та площі території об'єктів ПЗФ. Станом на 2010-2011р.р. до його складу входять понад 7200 територій та об'єктів загальною площею 2,8 млн га, що становить 4 % території держави. Швидке зростання площі (за 10 років майже вдвічі) відбулося в основному за рахунок створення біосферних заповідників, національних та регіональних ландшафтних парків.

За даними «Атласу об'єктів природно-заповідного фонду України» найбільша частка від площі ПЗФ припадає на заказники - 39,7 %, національні парки - 22,6 % та регіональні ландшафтні парки - 18,3 % . Відсоток заповідності по окремих областях коливається від менш ніж 1% у Вінницькій, Дніпропетровській, Київській, Кіровоградській, Харківській до 14 % і більше в Закарпатській, Івано-Франківській, Хмельницькій областях та м. Києві. 30,2 % площі Севастополя - це природно-заповідні території.

У структурі ПЗФ України виділяють 11 категорій об'єктів, серед яких за чисельністю найбільше пам'яток природи - 3025, заказників - 2632, заповідних урочищ - 753, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва - 538 та регіональних ландшафтних парків - 44. 591 об'єкт має статус державного: 4 біосферні заповідники, 19 природних заповідників, 41 національний природний парк, 292 заказники, 132 пам'ятки природи, 88 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, 20 дендрологічних парків, 17 ботанічних садів та 7 зоологічних парків. Їх загальна площа становить близько 51 % від усієї площі ПЗФ. Державний статус мають і деякі регіональні ландшафтні парки.