4. За рівнем ієрархії управління, на якому приймаються ті чи інші рішення, їх можна поділити на :

• рішення, що приймаються на рівні організації;

• рішення, що приймаються на рівні структурного підрозділу;

• рішення, що приймаються на рівні первинного трудового колективу.

Рішення, що приймаються на рівні підприємства, є компе­тенцією першого керівника (головного менеджера) або загаль­ногосподарського органу управління. Такі рішення мають за­гальний характер і стосуються всієї організації. А якщо виникає необхідність прийняття рішення за якоюсь конкретною функ­цією управління, то їх приймають відповідні спеціалісти. Прий­маючи рішення, вони обов´язково інформують про нього мене­джера. Коли рішення спеціаліста зачіпає прямо чи непрямо інте­реси інших підрозділів і вони можуть впливати на кінцеві результати діяльності організації в цілому, то вони підлягають попередньому узгодженню з керівником організації, одержати його санкцію.

Управлінські рішення на рівні структурного підрозділу приймаються його керівником (менеджером) у межах делегова­них йому повноважень у тому випадку, коли для їх виконання є достатні ресурси підрозділу. Коли наявних ресурсів або наданих повноважень недостатньо, менеджер вносить свою пропозицію на розгляд вищого керівника.

Управлінські рішення на рівні первинного трудового колек­тиву — бригади, секції, відділу — приймаються їх керівником за оперативними питаннями. Якщо, наприклад, бригадир вважає необхідним змінити раніше намічений розподіл робіт, то він має право самостійно приймати таке рішення. А коли хтось із праців­ників відмовляється виконувати доручену роботу, без поважних причин ігнорує розпорядження бригадира, то бригадир пови­нен звернутися з пропозицією до вищого керівника.

Таким чином, на кожному рівні управління керівники прий­мають рішення у межах своїх повноважень, передбачених свої ми посадовими інструкціями. Тільки у цьому випадку може бути встановлена чітка відповідальність керівників і підлеглих праців­ників на кожному рівні управління за прийняті рішення та їх виконання.

Загальне правило полягає у тому, що управлінські рішення приймаються на тому рівні управління, де виникає необхідність їх прийняття відповідно з повноваженнями, передбаченими по­садовими інструкціями та затвердженими вищим керівником.

5. За сферою дії управлінські рішення поділяються надві групи:

• загальні;

• локальні.

Загальні рішення — це такі рішення, які стосуються органі­зації в цілому. Вони визначають головні завдання організації, основні напрямки її розвитку. Ці рішення приймає безпосе­редньо перший керівник (директор, голова правління, прези­дент) або колективний орган управління (правління, президія, спостережна рада, загальні збори акціонерів, пайовиків, учас­ників товариства).

Локальне (обмежене) рішення — це таке управлінське рішення, яке приймається по окремому підрозділу організації. Такі рішення спрямовані на регулювання якогось процесу в кон­кретній ситуації, що склалась на виробництві.

Локальні рішення іноді можна передбачити раніше, а іноді необхідність у них виникає раптово через зміни умов вироб­ництва на якійсь дільниці або в цілому в організації.