Висновки

1. Як бачимо, з попередніх досліджень можна заключити, що первинна алекситимія є явищем, пов’язаним з функціонуванням нейрофізіологічних структур мозку, і, вірогідніше за все, успадковуваним генетично, та резистентним до психотерапевтичного впливу, що представляє первинну алекситимію явищем якісним.

2. Вторинна алекситимія, пов’язана із особливостями особистості, ранньої соціалізації та сімейного виховання, не маючи під собою генетичних або патонейрофізіологічних підстав, піддаючись спеціальній психотерапевтичній корекції являє собою явище кількісне, що може бути представлене і виміряне як континуум значень.

3. Серед методів, що використовуються для дослідження алекситимії, найбільш валідною та надійною вважається Торонтська алекситимічна шкала, що достовірно виявляє алекситимічний тип особистості (від 74 балів) та неалекситимічний тип особистості (до 62 балів), а також «зону ризику» - тобто, людей, що мають деякі риси алекситимії і характеризуються алекситимічно-подібними проявами особистості. Окрім Торонтської алекситимічної шкали було розроблено ще ряд методів для діагностики алекситимії, що можуть спиратися як на самооцінку досліджуваним власних станів, так і на проективні ознаки та експертну оцінку інтерв’юером. На нашу думку дослідження алекситимічних проявів, враховуючи недоліки само оціночного характеру TAS, може бути проведено за допомогою напівструктурованого інтерв’ю, тим паче, що в науці є такий досвід.

Розділ II. Методологічні основи дослідження

2.1 Методи та процедури дослідження

1. Торонтська алекситимічна шкала (TAS-26). Як один із допоміжних методів діагностики алекситимії у дослідженні застосовувалася 26-пунктова Торонтська алекситимічна шкала (TAS-26), розроблена Тейлором. Російський варіант TAS був адаптований у Психоневрологічному інституті ім. В.М. Бєхтєрєва. В TAS усе зводиться до оцінки трьох основних сторін алекситимії - труднощі ідентифікації почуттів, вербалізації почуттів і ступеня фокусування на зовнішніх подіях. При заповненні анкети досліджуваний характеризує себе, використовуючи для відповідей шкалу Лікерта - від <зовсім не згодний> до <зовсім згодний>. При цьому одна половина пунктів має позитивний код, інша - негативний. Теоретичний розподіл результатів можливий від 26 до 130 балів. По даним авторів методики «Алекситимічний» тип особистості одержує 74 бала й вище. «Неалекситимічний» тип особистості набирає 62 бала й нижче. Випробувані, що набрали від 63 до 73 балів, потрапляють у так називану «зону ризику», тобто це означає, що в них є алекситимічні риси: вони періодично зазнають труднощів як у вираженні власних емоцій, так і розумінні емоцій інших людей. Торонтська алекситимічна шкала базується на принципі самооцінки досліджуваним власних фактів свого психологічного життя. Враховуючи характер досліджуваного явища, на нашу думку, метод, що ґрунтується на самооцінці не може бути скринінговим (тобто таким, що дозволяє лише ним одним виділити із досліджуваної вибірки лише алекситиміків), однак, будучи доповненим даними інтерв’ю та малюнкових проб, може використовуватися у дослідженнях.