Конституція німеччини

• 31 липня 1919 р. Установчі (Національні) збори у м. Веймарі схвалили Конституцію (ввійшла в історію як Веймарська).

• Веймарська республіка   проіснувала з 31 липня 1919 р. до 1933 р.

• За час існування Веймарської республіки часто змінювалися уря­ди.

• В період з 1918 по 1923 р. (в роки післявоєнного революцій­ного піднесення) кермо Німецької держави переходило поперемінно від “веймарської коаліції” до буржуазних уря­дів.

• Праві сили не втрачали надії на відновлення старих поряд­ків (монархії).

• “Веймарська коаліція” намагалася зміцнити республікан­ські інститути, спираючись на активну роль держави.

• Крайні праві, мілітаристські сили намагалися використати незадоволення Версальським договором, важким економіч­ним становищем. У цій атмосфері зміцнювала свої позиції фашистська партія, створена у 1921 р.

• 1925-1927 рр. — період організаційної консолідації націо­нал-соціалізму.

• Часткова економічна стабілізація була часом зміцнення міжнародних позицій Німеччини:

  • план Дауеса (1924 р.) сприяв відновленню промислового потенціалу Німеччини і заклав підвалини зміни співвід­ношення сил у світі;

  • Локарнські договори гарантували західні кордони Ні­меччини, зберігаючи можливість німецької агресії на схід;

  • вступ Німеччини до Ліги Націй (1926 р.) і зняття з неї во­єнного контролю свідчив про значне зростання ролі Ні­меччини в європейській і світовій політиці.

Економічний розвиток Німеччини

• Економічний розвиток Німеччини у 1924-1929. рр. не був стабільним. Лише в 1926 р. в країні почалося промислове піднесення, яке продовжувалося до 1929 р. Темпи еконо­мічного розвитку Німеччини були повільнішими, ніж до війни, і нижчими, ніж у США і Франції.  

• 20-ті роки стали важливою віхою раціоналізації німецького виробництва. Було здійснено переведення залізничного транспорту на електричну тягу.

• Відбулося відродження Німецької держави, що підривало гарантії Версальського договору, плану Дауеса і Локарн-ських договорів щодо “вмиротворення” Європи.

• Економічна криза 1929-1933 рр. стала і кризою Веймар­ської республіки, ослабивши її політичний фундамент, бо значна частина середніх верств населення перейшла в опо­зицію до її режиму.

• Соціал-демократичний реформізм, ліберально-парламент­ська демократія і збереження “веймарської коаліції” не від­повідали інтересам великого капіталу, дрібних і великих власників, які бачили вихід з кризи, а також необхідність ревізії Версальської системи у встановленні сильної влади, “твердої руки”.

• Привчаючи країну до антипарламентських методів управлі­ння, кабінети Брюнінга, Палена, Шлейхера розчищали шлях до встановлення фашистської диктатури.

Нацистська диктатура причини встановлення фашистської диктатури

1. Економічна криза:

• промислове виробництво скоротилося на 44%;

• кількість безробітних досягла 4,5 млн чол.;

• реальна заробітна плата знизилася на 25-40%;

• декілька тисяч дрібних підприємств розорилися.

2. Зростали соціальні суперечності під час економічної кризи, а тому посилилися прагнення до сильної влади, здатної на­вести порядок у країні.

3. Неспроможність правлячих кіл Німеччини керувати краї­ною парламентськими методами.

4. Слабкість Веймарської республіки.

5. Відсутність єдності серед партій “веймарської коаліції”.

6. Більшість населення була не задоволена умовами Версальського миру і мала антиреспубліканські настрої.