IV. Формування і розвиток особистості

46. Соціальне середовище і особистість

Соціально-психологічні явища виникають при взаємодії соціального середовища, особи і групи. Уточнимо ці поняття.

Соціальне середовище - це все, що оточує людину в її соціального життя, це конкретний прояв, своєрідність суспільних відносин на певному етапі їх розвитку. Соціальне середовище залежить від типу суспільних економічних формацій, від класової та національної приналежності, від внутрікласових відмінностей певних верств, від побутових і професійних відмінностей.

Для соціально-психологічного аналізу особистості слід чітко розмежувати поняття "особистість", "індивід", "індивідуальність", "людина".

Найбільш загальним є поняття "людина" - біосоціальна істота, що має членороздільної промовою, свідомістю, вищими психічними функціями (абстрактно-логічне мислення, логічна пам'ять і т. д.), здатне створювати знаряддя, користуватися ними в процесі суспільної праці. Ці специфічні людські властивості (мова, свідомість, трудова діяльність тощо) не передаються людям в порядку біологічної спадковості, а формуються вони прижиттєво, в процесі засвоєння ними культури, створеної попередніми поколіннями. Існують достовірні факти, які свідчать про те, що якщо діти з самого раннього віку розвиваються поза суспільством, то вони залишаються на рівні розвитку тварин, у них не формуються мова, свідомість, мислення, немає вертикальної ходи. Ніякої особистий досвід людини не може привести до того, що в нього самостійно складуться системи понять. Беручи участь у праці і різних формах суспільної діяльності, люди розвивають в собі ті специфічні людські здібності, які вже сформувалися у людства. Необхідні умови засвоєння дитиною суспільно-історичного досвіду: 1) спілкування дитини з дорослими людьми, в ході якого дитина навчається адекватної діяльності, засвоює людську культуру, 2) щоб оволодіти тими предметами, які є продуктами історичного розвитку, необхідно здійснити по відношенню до них не будь-яку , а таку адекватну діяльність, яка буде відтворювати в собі істотні суспільно вироблені способи діяльності людини і людства. Засвоєння суспільно-історичного досвіду виступає як процес відтворення у властивостях дитини історично сформованих властивостей і здібностей людського роду. Таким чином, розвиток людства неможливо без активної передачі новим поколінням людської культури. Без суспільства, без засвоєння суспільно-історичного досвіду людства стати людиною, придбати специфічні людські якості неможливо, навіть якщо людська істота має біологічної повноцінністю. Але, з іншого боку, не маючи біологічної повноцінності (олігофренія), морфологічних властивостей, властивих людині як біологічному виду, неможливо навіть під впливом суспільства, виховання, освіти досягти вищих людських якостей.

Життя і діяльність людини обумовлені єдністю і взаємодією біологічного та соціального факторів, при провідній ролі соціального фактора.

Оскільки свідомість, мова тощо не передаються людям в порядку біологічної спадковості, а формуються вони прижиттєво, то використовують поняття "індивід" як біологічний організм, носій загальних генотипових спадкових властивостей біологічного виду (індивідом ми народжуємося) і поняття "особистість" як соціально -психологічна сутність людини, що формується в результаті засвоєння людиною суспільних форм свідомості і доведення, суспільно-історичного досвіду людства (особистістю ми стаємо під впливом життя в суспільстві, виховання, навчання, спілкування, взаємодії).

Психологія враховує, що особистість не тільки об'єкт суспільних відносин, не тільки відчуває соціальні впливу, але переломлює, перетворює їх, оскільки поступово особистість починає виступати як сукупність внутрішніх умов, через які переломлюються зовнішні впливи суспільства. Таким чином, особистість не тільки об'єкт і продукт суспільних відносин, а й активний суб'єкт діяльності, спілкування, свідомості, самосвідомості.

Особистість є поняття соціальне, вона виражає все, що є в людині надприродного, історичного. Особистість не вроджена, але виникає в результаті культурного і соціального розвитку.

Особлива і не схожа на інших особистість в повноті її духовних і фізичних властивостей характеризується поняттям "індивідуальність". Індивідуальність виражається в наявності різного досвіду, знань, думок, переконань, у розбіжностях характеру та темпераменту, індивідуальність свою ми доводимо, стверджуємо.