- •I. Вступ в психологію
- •1. Виникнення психології як науки
- •2. Галузі психології
- •3. Завдання і місце психології в системі наук
- •4. Основні історичні етапи розвитку психологічної науки
- •5. Основи функції психіки. Особливості психічного відображення
- •6. Основні етапи розвитку психіки
- •7. Структура психіки людини
- •8. Психіка та особливості будови мозку
- •9. Діяльність
- •10. Функції мови
- •11. Види мовної діяльності та їх особливості
- •12. Методи психології
- •II. Психологія пізнавальних процесів
- •13. Поняття про відчуття і його фізіологічної основі
- •14. Основні характеристики аналізаторів
- •15. Види відчуттів
- •16. Поняття про сприйняття
- •17. Основні властивості сприйняття
- •18. Порушення сприйняття
- •19. Загальна характеристика уваги
- •20. Властивості уваги
- •21. Загальні поняття про пам'ять
- •22. Види пам'яті
- •23. Забування
- •24. Розвиток мислення в персоногенезе
- •25. Види мислення
- •26. Розумовий процес
- •27. Операції розумової діяльності
- •28. Якості мислення та структура інтелекту
- •Здатність до міркування;
- •29. Оцінка інтелекту
- •30. Способи активізації мислення
- •31. Розлади мислення
- •32. Загальна характеристика уяви
- •33. Види уяви
- •34. Уявний експеримент
- •III. Структура свідомості
- •35. Свідомість як вища ступінь розвитку психіки
- •36. Взаємодія свідомості та підсвідомості
- •37. Психічні стани людини
- •38. Стани свідомості. Роль сну
- •39. Види емоційних процесів і станів
- •40. Теорії емоцій
- •41. Фізіологічні механізми стресу
- •42. Стрес і фрустрація
- •43. Воля як характеристика свідомості
- •44. Структура вольового дії
- •45. Мотивація
- •IV. Формування і розвиток особистості
- •46. Соціальне середовище і особистість
- •47. Соціалізація особистості
- •48. Періодизація розвитку особистості
- •49. Типологія неправильного виховання
- •50. Відмінності між соціалізацією дітей і дорослих. Ресоціалізація
- •51. Життєві кризи
- •52. Самосвідомість
- •53. Соціальна роль
- •54. Соціальний статус. Систематизація соціальних ролей
- •55. Рольові та внутріособистісні конфлікти
- •V. Сучасні психологічні теорії особистості
- •56. Структура особистості за Фрейдом
- •57. Теорія сексуального розвитку 3. Фрейда
- •58. Захисні механізми (за Фрейдом)
- •59. Біхевіоризм
- •60. Поведінкова концепція б. Скіннера
- •61. Типологія поведінки по Макгвайр
- •62. Когнітивні теорії особистості
- •63. Ієрархія потреб а. Маслоу
- •64. Самоактуалізація особистості
- •65. Трансперсональна психологія. Погляди к. Юнга
- •Абсолютна свідомість.
- •66. Трансперсональний підхід до людини Станіслава Грофа
- •67. Генетичний підхід Чампіон Тойча
- •VI. Типологія особистості і особистісний рост
- •68. Психологічна структура особистості
- •Ієрархічна структура особистості (по к. К. Платонову)
- •69. Здібності
- •70. Поняття про темперамент і його фізіологічних основах
- •71. Типи темпераменту та їх психологічні характеристики
- •72. Облік темпераменту в діяльності
- •73. Конституційні та клінічні типології
- •74. Клінічні типології особистості
- •75. Характер
- •76. Акцентуації характеру
- •77. Невроз. Види неврозів
- •78. Аутотренінг
- •79. Психосоциотип
- •80. Сенсорна типологія
- •81. Псіхогеометріческая типологія
- •82. Комплекс неповноцінності і життєвий стиль (по Адлеру)
- •83. Психологічний зростання (по Адлеру)
- •84. Типи людей і "локус контролю"
- •85. Життєві сценарії у долі людини
- •86. Адаптивність людини і фундаментальна типологія індивідуальності
- •87. Характерний м'язовий панцир як фактор перешкоди розвитку особистості (по Райху)
- •VII. Психологія спілкування. Соціально-психологічний феномен в групі
- •88. Функції та структура спілкування
- •89. Комунікативна компетентність. Стратегії, тактики, види спілкування
- •90. Види спілкування
- •91. Трансаціонний аналіз спілкування
- •92. Вербальні і невербальні засоби спілкування
- •93. Спілкування як сприйняття людьми один одного
- •94. Методи психологічного впливу
- •95. Групи і колективи
- •96. Методи психологічного дослідження міжособистісних відносин. Соціометрія
- •Соціометричної методики
- •97. Лідерство
- •98. Стилі управління
- •99. Ефективність керівництва
- •100. Психологічні вимоги до менеджера
45. Мотивація
Мотив - це спонукання до вчинення поведінкового акту, породжене системою потреб людини і з різним ступенем усвідомлюване або не усвідомлюване їм взагалі. У процесі здійснення поведінкових актів мотиви, будучи динамічними утвореннями, можуть трансформуватися (змінюватися), що можливо на всіх фазах здійснення вчинку, і поведінковий акт нерідко завершується не за первісною, а за перетвореною мотивації.
Терміном "мотивація" в сучасній психології позначаються як мінімум два психічні явища: 1) сукупність спонукань, викликають активність індивіда і визначальну її активність, тобто система чинників, що детермінують поведінку; 2) процес утворення, формування мотивів, характеристика процесу, який стимулює і підтримує поведінкову активність на певному рівні.
У сучасній психологічній літературі існують декілька концепцій взаємозв'язку мотивації діяльності (спілкування, поведінки). Одна з них-теорія каузальної атрибуції.
Під каузальною атрибуцією розуміється тлумачення суб'єктом міжособистісного сприйняття причин і мотивів поведінки інших людей і розвиток на цій основі здатності передбачати їх майбутню поведінку. Експериментальні дослідження каузальної атрибуції показали наступне: а) людина пояснює свою поведінку не так, як він пояснює поведінку інших людей; б) процеси каузальної атрибуції не підкоряються логічним нормам; в) людина схильна пояснювати невдалі результати своєї діяльності зовнішніми, а вдалі - внутрішніми чинниками.
Теорія мотивації досягнення успіхів і уникнення невдач в різних видах діяльності. Залежність між мотивацією і досягненням успіхів у діяльності не носить лінійного характеру, що особливо яскраво проявляється у зв'язку мотивації досягнення успіхів і якості роботи. Така якість є найкращим при середньому рівні мотивації і, як правило, погіршується при занадто низькому або дуже високому.
Мотиваційні явища, неодноразово повторюючись, згодом стають рисами особистості людини. До таких рис передусім можна віднести мотив досягнення успіхів і мотив уникнення невдачі, а також певний локус контролю, самооцінку, рівень домагань.
Мотив досягнення успіху - прагнення людини домагатися успіхів у різних видах діяльності і спілкування. Мотив уникнення невдачі - відносно стійке прагнення людини уникати невдач у життєвих ситуаціях, пов'язаних з оцінкою іншими людьми результатів його діяльності та спілкування. Локус контролю - характеристика локалізації причин, виходячи з яких людина пояснює свою поведінку і відповідальність, як і спостережуване їм поведінку і відповідальність інших людей. інтернальний (внутрішній) локус контролю - пошук причин поведінки і відповідальності в самій людині, в собі; екстернальний (зовнішній) локус контролю - локалізація таких причин і відповідальності поза людиною , в навколишньому його середовищі, долі. Самооцінка - оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей, достоїнств і недоліків, свого місця серед інших людей. Рівень домагань (в нашому випадку) - бажаний рівень самооцінки особистості (рівень "Я"), максимальний успіх у тому чи іншому виді діяльності (спілкування), якого розраховує добитися людина.
Особистість характеризують і такі мотиваційні утворення, як потреба в спілкуванні (аффилиация), мотив влади, мотив надання допомоги людям (альтруїзм) і агресивність. Це мотиви, що мають велике соціальне значення, так як вони визначають ставлення особистості до людей. Аффилиация - прагнення людини бути в товаристві інших людей, налагодити з ними емоційно-позитивні добрі взаємини. Антиподом мотиву афіліації виступає мотив отвергания, який проявляється в боязні бути відкинутим, не прийнятим особисто знайомими людьми. Мотив влади - прагнення людини мати владу над іншими людьми, панувати, управляти і розпоряджатися ними. Альтруїзм - прагнення людини безкорисливо надавати допомогу людям, антипод - егоїзм як прагнення задовольняти своєкорисливі особисті потреби і інтереси безвідносно до потреб і інтересів інших людей і соціальних груп. Агресивність - прагнення людини завдати фізичної, моральної або майнової шкоди іншим людям, заподіяти їм неприємність. Поряд з тенденцією агресивності у людини є і тенденція її гальмування, мотив гальмування агресивних дій, пов'язаний з оцінкою власних таких дії як небажаних і неприємних, що викликають жаль і докори совісті.
