12. Сучасні соціальні технології та практика соціально-політичного управління.

Політична психологія визнана як наука у 1969 р. Предмет цієї науки – психологічний компонент політичної поведінки людей.

Напрямки роботи:

1.Вивчення біографій конкретних політичних лідерів, з метою визначення їх психологічно-політичних позицій, що дозволяє прогнозувати хід їх думок під час прийняття політичних рішень.

2.Виокремлення типових особливостей політичної поведінки різних людей, згрупувати їх за різними ознаками, тим самим навчитися прогнозувати поведінку людей у конкретних політичних ситуаціях. (веде початок від праці Г. Ласуелла “Психологія політики”)

3.Культурна психологія – вивчає національні та соціальні характери.

4.Дослідження політичної соціалізації (з’ясування причин виникнення “субкультур невдоволення”).

Важливою є проблема т.зв. “психологічної війни”.

“Психологічна війна” (на думку Лайнбарджера) полягає в планомірному веденні пропаганди з метою впливу на думки, почуття і поведінку різних груп населення таким чином, щоб сприяти досягненню цілей національної політики або воєнних цілей.

Пропаганда – використання будь-якого засобу спілкування з метою вплинути на людську поведінку.

Ведення пропаганди за формулою STASM: джерело + засоби, час, аудиторія, тема, бажаний ефект.

Види пропаганди:

“Біла” (від імені офіційної установи). “Сіра” (джерело не вказується). “Чорна” (вказується інше, аніж насправді джерело).

Проміжною ланкою між пропагандою і політикою є визначення характеру противника. У психологічній війні найкраще визначити характер противника в особі: Одноосібного правителя; Правлячої групи; Точно не визначених осіб-шахраїв; Меншини;

Засоби психологічної війни: Індустрія розваг; Реклама; ЗМІ.

Реклама – передача інформації, що має характер переконання у високих якостях продукції, послуги, ідеї.

За Жаном Бодрійяром реклама виконує певну світоглядну функцію (функцію соціальної інтеграції та адаптації, яка здійснюється двояко: у формі “інфантильного обдарування”, у формі дезорганізації людської свідомості шляхом усунення “принципу реальності”.

Маніпуляційна функція політичної психології.

Згідно з Г. Шиллером (“Маніпулятори свідомістю”), маніпуляційна функція базується на 5-ти міфах:

Міф про індивідуалізм та особистий вибір; Міф про нейтралітет основних соціальних інститутів;

Міф про незмінну природу людини; Міф про відсутність соціальних конфліктів; Міф про плюралізм ЗМІ .

Форми подачі інформації (способи управління свідомістю):

Перероблення і фрагментація (локалізований підхід до проблеми);

Негайність у передачі інформації (Акцент на негайності створює відчуття важливості інформації. Як наслідок – послаблення здатності розмежування інформації за ступенем важливості).

13. Методи системного аналізу та математичного моделювання в соціально-політичному правлінні.

Системний аналіз. Дослідження військових операцій, які виникли підчас ІІ Св. Війни. Вона пристосувала дослідження операцій до завдань стратегічного воєнного планування. В наслідок цього виникла система планування, програмування, фінансування її сил полягав:

1Спершу встановлюються воєнно-стратегічні цілі і відпрацьовуються методи їх дослідження

2Встановлюються конкретні завдання щодо виробництва і відповідно до них контракти, як основний вид господарських зв’язків

3Під ці завдання підводиться бюджетно-фінансове забезпечення

З часом ця система стає універсальним методом як для розробки політики міжнародних відносин, так і в тих випадках, коли потрібно поєднати урядові програми з загально- національними завданнями.

Під системним аналізом розуміють – систематизуючий спосіб мислення відповідно до якого процес прийняття рішень базується на визначенні загальної цілі системи і послідовному підпорядкуванні досягнення цієї мети діяльності цих підсистем. Системний аналіз базується на 3х основних принципах:

1.в будь-якій діяльності, пов’язаній з управлінням і прийняттям рішень повинно передувати визначення цілей і встановлення їх субординацій.

2.Існують альтернативні шляхи, методи досягнення цілей, які розрізняються витратами та термінами реалізації, їх потрібно вміти порівнювати, щоб отримати максимальний ефект з точки зору досягнення поставлених цілей при мінімальних витратах

3.Кількісна оцінка цілей та методів їх досягнення не можлива за допомогою використання лише ринкових критеріїв. Необхідна оцінка соціального прибутку .

Як методологія системний аналіз характеризується:

1суто практична орієнтація 2 застосування підчас вирішення колишніх проблем

3виключне значення правильно і максимально точно формулювання проблеми.

4Підпорядкування діяльності з постановки і вирішення проблеми єдиному критерію .5Першочергове значення критерію „ціль”

В критеріях системного аналізу не існує суспільної думки:

- 1 підхід: стратегія, стан системи, результат

- 2 підхід: ціль, альтернативні засоби її досягнення, витрати, математична і логічна модель зв’язків.

- 3 підхід: вхід, вихід, процес.

Критерії системного аналізу мають використовуватись таким чином, щоб забезпечити суто практичний підхід до вияву і фіксації комплексного характеру якоїсь проблеми. В межах системного аналізу прийнято розрізняти два підходи:

1математика системного аналізу – побудова, систематизація рішень з метою відшукання кількісного визначення оптимального рішення

2логіка системного аналізу – процедури, які пов’язані з процесами прийняття рішень: -виявлення цілей -з’ясування альтернативних способів досягнення.