10. Проблема соціально-політичного управління в контексті загальної теорії управління.

Зародження науки про управління пов’язують з ім’ям Берталашві. Він обґрунтував ідею про ідоморфізм, тобто про існування спільних властивостей, законів і структур у різнорідних біологічних, технічних, соціальних і концептуальних системах. Сучасна наука про управління в своєму становленні пройшла два основні етапи концептуального оформлення, яким стали дві школи:

(1) школа наукового менеджменту (або класична школа управління):

положення Тейлора:

-необхідність створення наукового фундаменту для заміни попередніх традиційних методів управління працею, новими науковими дослідженнями.

-Підбір робітників на основі наукових критеріїв, піклування про їх навчання і забезпечення співпраці з ними

- Рівномірний розподіл праці між адміністрацією і робітниками

Головне завдання управління – забезпечення максимального прибутку для підприємця разом з максимальним добробутом будь-якого робітника зайнятого на підприємстві. Файоль – більш широкий підхід до управління охоплює основні функції:

-технічні –комерційні -фінансові -з охорони майна осіб –бухгалтерська -адміністративна .

Сформулював (Ф) принципи адміністративної діяльності:

-принцип розподілу праці -авторитет і відповідальність –дисципліна -єдність в розпорядженнях і керівництві –централізація -ієрархія -порядок –ініціатива -усталеність посад кадрового складу - корпоративно-духовна

Він вперше вказував на необхідність створення функціональних підрозділів, що мають організувати способи вдосконалення організації праці.

Школа людських стосунків:

Засновник Файоль і Колет робить висновок, що продукт праці робітників залежить від соціально-психологічного клімату в їх середовищі. Полеміка між цими школами спричинила виникнення нових напрямів в управлінській практиці:

Емпірична школа – конкретний досвід в управлінні. Ця школа розвивається в двох напрямках:

дослідження конкретних проблем управління

-вивчення змісту праці і функцій керівника з метою перетворення управління на окрему професію.

-Школа соціальної системи – системний підхід. -Нова школа управління – методи точних наук -Ситуаційна -Порівняльна -Школа цільового управління

Вперше проблематика соціально-політичного управління була визначена школою наукового менеджменту.

11. Політична психологія та проблема соціально-політичного управління.

Організація соціально-політичного управління передбачає врахування змісту поняття психологічної війни, який, на думку П. Лайнбарджера, полягає у планомірному використан­ні пропаганди та близьких до неї інформаційних заходів з метою вплинути на думки, почуття, стосунки та поведінку різних груп населення іноземних країн таким чином, щоб сприяти досягнен­ню цілей національної політики чи воєнних цілей. Пропаганда в свою чергу полягає у планомірному використанні будь-якого за­собу спілкування для впливу з певною метою на розум, почуття та поведінку певної групи людей. В оперативному відношенні пропаганду визначають п'ять чинників, які отримали назву фор­мули БТАБМ: 1) джерело, враховуючи засоби; 2) час; 3) аудито­рія; 4) тема; 5) завдання (бажаний ефект). Проміжною ланкою між політикою та пропагандою, на думку П. Лайнбарджера, є ви­значення характеру противника. У психологічній війні найкраще визначати противника в особі: 1) одноосібного правителя; 2) пра­влячої групи; 3) точно не визначених осіб-шахраїв; 4) якої-небудь меншини.

Чільне місце серед засобів здійснення психологічної війни за­ймають індустрія розваг, реклама та засоби масової інформації. Всі вони так чи інакше присутні в практиці соціально-політичного управління. Реклама визначається на сьогодні як пе­редача інформації, що зазвичай має характер переконання, про продукцію, послуги чи ідеї. Однак, на думу французького вчено­го Ж. Бодрійяра, реклама виконує більш непомітну, але й не менш важливу для всього суспільного порядку функцію, чим просте навіювання споживачу необхідності придбання тієї чи ін­шої марки товару чи послуги.

Основу рекламної привабливості товару становить розроблена А. Маслоу ієрархія потреб: фізіологічні потреби, безпека, соціа­льні потреби, потреби значущості та самовираження. Окрім цьо­го, реклама базується на принципі сегментації ринку, виокрем­ленні споживчих груп та з'ясуванні їх типової поведінки. Крите­ріями такого виокремлення можуть бути: географічний, демо­графічний, поведінковий, психологічний.