- •1. Феномен управління. Основні підходи до його вивчення.
- •2. Поняття про соціальне управління. Соціальне управління як система.
- •Суб’єкт соціального управління – керуюча соціальна система. Це організаційно-оформлені групи людей, сформовані ними органи управління і керуючий склад.
- •3. Два аспекти політичного управління. Теоретично-політологічне підґрунтя їх розмежування.
- •4. Доцільність та обмеженість кібернетичного тлумачення управління.
- •5. Управління та інформація. Соціально-психологічні аспекти соціальної інформації, що є значущим для практики соціально-політичного управління.
- •6.Поняття інформаційних бар’єрів та шумів.
- •7. Вимоги щодо соціальної інформації. Формула Лассуела.
- •8.Особливості управління соціально-політичними процесами в трансформаційних суспільствах.
- •9.Сутність та сенс проблеми соціально-політичного управління.
- •10. Проблема соціально-політичного управління в контексті загальної теорії управління.
- •11. Політична психологія та проблема соціально-політичного управління.
- •12. Сучасні соціальні технології та практика соціально-політичного управління.
- •13. Методи системного аналізу та математичного моделювання в соціально-політичному правлінні.
- •14. Теоретично-філософські засади осмислення проблеми соціально-політичного управлінням.
- •15. Проблема реконструювання суб’єктивних смислів соціальної дії у Вебера.
- •16. Вчення в. Парето про логічні та нелогічні вчинки. Поняття про залишки та похідні.
- •17. Соціологія повсякденності та проблема соціально-політичного управління.
- •18. Теорія мотиваційного впливу п. Сорокіна.
- •19. П. Бергер та т. Шибутані про інститут соціального контролю.
- •21. Особливості соціально-політичного управління в масових суспільствах.
- •22.Визначення, основні характеристики та класифікація людини-маси у г. Лебона.
- •23.Г. Лебон про основні способи соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •24.Г. Лебон про віддалені та безпосередні чинники формування людини-маси.
- •25.Визначення та ознаки людини-маси у е. Канетті.
- •26.Е. Канетті про поняття масового кристалу та масового символу.
- •27.Е. Канетті про класифікацію людини-маси за змістом афектів.
- •29. С. Московічі про основні стратегії соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •С. Московічі про домінуючу модель соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •С. Московічі про колективний та індивідуальний аспекти соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •С. Московічі про психологічне підґрунтя харизми та її роль в соціально-політичному управлінні.
- •33.Філософське осмисленя масової поведінки у працях X. Ортеги-і-Гасети ("Повстання мас") та к. Ясперса ("Духовна ситуація нашого часу").
- •42. Прагматизм про роль раціональних чинників у здійсненні соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •43. Біхевіористичне тлумачення проблеми соціально-політичного управління (е. Торндайк, Дж.Уотсон)
- •44. Стимул-реактивні теорії соціально-політичного управятня
- •45. Основні положення та проблеми технології поведінки Скіннера.
- •46. А.Бандура про основні принципи теорії соціального навчання
- •47. Ринкова модель соц.-пол. Управління д.Хоманса
- •50. Блумер та Шибутані про основні положення та завдання соціобіхевіористичної моделі соц.-пол. Уп.-я
- •51. Значення первинних соціальних груп для практики соц.-пол. Уп.-я
- •52. Келле та Шибутані про роль референтних груп в практиці соц.-пол. Уп.-я
- •53. Теорія міжособистих стосунків в контексті проблеми соц.-пол. Уп.-я
- •56. Соціометрична структура суспільства як підгрунття ефективності соц.-пол. Уп.-я.
- •57. Концепція соц. Драматургії е.Гоффмана в контексті проблеми соц.-пол. Уп.-я
- •59. У.Томас і ф.Знанецький про об’єктивні та суб’єктивні чинники ефективності управління.
- •64. Поняття „соц. Хар-ру” та його значення для практики соц.-пол. Уп.-я
- •66. Конструктивна теорія неврозів к.Хорні як теоретико-психологічне підгрунття соц.-пол. Уп.-я
- •67. Загальна схема соціально-політичного управління в теорії структурного функціоналізму.
- •68. Р.Мертон про витоки та основні види девіантної поведінки і необхідність її врахування у практиці соц.-пол. Уп.-я
- •70. Реклама та змі в практиці соц.-пол. Уп.-я. Ж.Бодріяр про ціннісно-світоглядні функції реклами.
- •72. Маркузе про особливості соц.-пол. Уп.-я в тоталітарних суспільствах
- •28. С. Московічі про відмінність класичної та масово-психологічної моделей соціально-політичного управління.
- •Глава 2. Восстание масс
- •Часть 2
- •Глава 4 – Открытие толп
- •Г. Блумер про сутність і основні форми колективної поведінки.
- •35. Про походження та механізми функціонування елементарної колективної поведінки.
- •36 Про основні види елементарної колективної поведінки та механізми її відтворення.
- •37 Про теоретичний принцип соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •38 Про основні правила соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •39 Про організовані форми колективної поведінки та їх значення для практики соціально-політичного управління.
- •40 Про механізми формування специфічних соціальних рухів.
4. Доцільність та обмеженість кібернетичного тлумачення управління.
Кібернетика – наука про процеси управління в складних динамічних системах, яка базується на теоретичному фундаменті математ. та логіки, а також на використанні засобів автоматики.
Кібернетика узагальнила закономірності управління, яке відбувається у всіх відомих складних та динамічних системах, розкрила загальні риси, притаманні управлінським процесам, незалежно від їх змісту.
Як писав Норберт Вінер, засновник кібернетики, “коли я віддаю наказ машині, то дана ситуація, по суті, нічим не відрізняється від ситуації, що виникає у випадку, коли я віддаю наказ якійсь особі”.
Риси управлінського процесу:
1.Управління здійснюється лише в дуже складних та рухомих системах, для яких властива сітка т.зв. “нелінійних причинно-наслідкових залежностей”, тобто в системах, які можуть переходити з одного стану в інший (біологічні системи, соціальні системи).
2.Управління має антиентропійний характер (протистоїть хаосу). Процеси управління дозволяють стабілізувати систему, забезпечити її якісну визначеність, підтримати її динамічну рівновагу із середовищем, забезпечити вдосконалення системи
3.Управління – впорядкування системи, приведення її у відповідність до тих об’єктивних закономірностей, які діють у середовищі.
4.Управління системою здійснюється не якимись надприродними факторами, а самій системі внутрішньо-притаманними чинниками.
5.Система завжди є самокерованою системою, а управління виступає як самоуправління. Зберегти свою якісну визначеність самокерована система може лише за умови обмеженого впливу на неї. Цей вплив не повинен бути занадто сильним, але має бути достатнім, щоб процес управління міг здійснюватись. Такою ступінню впливу(згідно з кібернетикою) є інформація.
6.найважливішим принципом управлінських процесів є принцип зворотного зв’язку. Керуюча система має отримувати інформацію про досягнення чи недосягнення поставленої мети в управлінні.
7.Управління завжди має цілеспрямований характер. Вищою метою управління є оптимізація функціонування системи.
8.Обмеженість кібернетичного тлумачення управління: кібернетика вивчає цей процес лише з одного – кількісного боку, безвідносно до змісту системи, в якій відбувається процес.
5. Управління та інформація. Соціально-психологічні аспекти соціальної інформації, що є значущим для практики соціально-політичного управління.
Інформація в найбільш загальному сенсі – будь-яке повідомлення, яке містить дані про предмет, події, процеси і явища природи чи суспільства. В кібернетиці інформація визн. як повідомлення, яке усуває існуючу до його отримання невизначеність в оцінці ситуації чи події. З цієї точки зору інформація не будь-які дані, а лише ті, які зразу оцінені як корисні для певних завдань. Дані стають інформацією з метою залучення їх до процесу управління і використання для досягнення поставленої мети. Проблема класифікації інформації: основний сенс отримання інформації про інформацію. Головні критерії класифікації:
-джерело надходження -засоби фіксування -споживач –корисність -співвідношення з часом
В соціальному управлінні інформація класифікується функціями: - вихідна інформація – організаційна - регулююч - нормативно-правова - облікова і контролююча. Загальне правило інформаційного забезпечення управління процесів полягає: чим менше інформації потребує система управління, тим більш раціональною і ефективною вона є. Кібернетика розкриває формально-логічний бік інформації і фактично здійснює її статистичну інтерпретацію. Перевага – встановлення кількісної міри інформації і дозволяє організувати оптимальні збереження, перетворення і передачі інформації. Недолік – доцільним є використання поняття комунікація, а не інформація. Комунікаційний процес передачі усякої інформації від джерела до споживача з метою змінити поведінку споживача. Соціально-психологічні аспекти соціальної інформації: Семантичний – вивчення передбачає встановлення нетотожності мовної або словесної семантики, мовленнєвої семантики, суто семантичної правильності недостатньо для успішної комунікації. Політична семантика: =ключові терміни, лозунги та доктрини, з точки зору того, як їх розуміють люди =вивчає складові семантичного аналізу інформ. =Досліджує основні способи використання соціальних стереотипів в управлінні, мотивації цих вчинків
