30. С. Московічі про психологічне підґрунтя харизми та її роль в соціально-політичному управлінні.

33.Філософське осмисленя масової поведінки у працях X. Ортеги-і-Гасети ("Повстання мас") та к. Ясперса ("Духовна ситуація нашого часу").

Ортего-і-Гассет – безперечний факт сучасного суспільного життя – перехід влади до мас. Маса – множина людей, які не мають особливих достоїнств: посередня, пересічна людина, яка не чим не відрізняється від знеособленого загального типу (не обов’язково множина). Належність до маси – суто психологічна ознака, тому маса означає не певний соціальний клас людей, а тип людей, що зустрічаються в усіх соціальних класах. В соціальному плані такий тип характеризується скупченістю і розширенням завдяки засобам масової комунікації життєвого кругозору. В психологічному плані своєрідна замкнутість душі, проявом якого є відра у власну досконалість і самодостатність. Ознаки людини-маси:

-глибока впевненість у тому, що життя легке, щедре, в ньому немає трагічних обмежень і відповідне відчуття перемоги і влади над життям

-цілковите самовдоволення власним моральним і інтелектуальним багажем, неприпустимість критики своїх думок і виказування своєї вищості відносно інших

-втручання у все підряд, нав’язування своїх думок і нездатність рахуватися з іншими.

Яс перс – людське існування можливе лише як масове. За цього існування індивід розпадається на низьку функцій, а своє буття сприймає виключно як „ми”. Бажання чинити так як інші спричиняє типізацію, яка в свою чергу породжує враження, що світом керує посередність – люди без долі і без людської сутності. Існує ситуація, коли в системі суспільної фантазії, життя на самих верхніх її рівнях знаходяться люди, які досягли успіху завдяки своїй нездатності зрозуміти певні морально-психічні проблеми людського існування. Масовому існуванню відповідає специфічний спосіб пізнання, який Яс перс називає сучасна софістика – масове існування виправдання власної претензії на універсальність та свого прагнення схопити свою повноту людського існування потребує мови маскування з тим, щоб приховати все, що ставить під сумнів існування масових людей. Масштабом такої мови є загальне благо, яке стверджується як безперечне і для концентрації якої вдаються до волі народу. Мета цієї політики полягає в спокійному і впорядкованому виконанні всіма своїх функцій. Висновок: порядок масового існування базується на навіюванні людині страху перед прийняттям рішень, щоб людина відчувала свою мізерність перед загальним благом.

42. Прагматизм про роль раціональних чинників у здійсненні соціально-політичного управління в масовому суспільстві.

Основна проблема прагматизму: оскільки люди прагнуть не істинних а стійких вірувань і переконань то функція мислення полягає в тому, щоб адаптувати людину до реальності шляхом подолання неприємного для неї і неспокійного стану сумніву, а також в досягненні стану стійкої віри на підставі якої людина могла б діяти без вагань. (формування людських переконань). Для того щоб виконати цю функцію мислення повинно бути:

Інструментальним – мислення повинно обмежуватись встановленням зв’язку тієї чи іншої ідеї з практичними наслідками слідуванням цим ідеям, тому:

Чарльз Пірс каже що зрозуміти дещо означає зрозуміти практичні наслідки які можуть слідувати з використанням нами цього дещо.

Д’юї – мислення це інструмент для адаптації людини до тих складних ситуацій в яких вона опиняється.

Дженс – характерною особливістю нашого мислення є здатність орієнтування у нових для нас даних досвіду, а саме вирізняти не будь які властивості, якогось нового факту, а лише ті які відповідають правильному з точки зору наших цілей і інтересів висновку, тому мислення орієнтується нашими практичними інетересами і спрямовується на пошук тих властивостей і реальностей, які є корисними для цих практичних інтересів. Висновок: реальність є те, в реальність чого ми віримо. Завдання мислення полягає в узгодженні нових фактів з попередніми переконаннями людини, з тим щоб попередити перетворення цих переконань на предмет сумніву. Тому вибір ідеї ктрі якнайкраще узгоджує наші почуття з реальність супроводжується почуттями задоволення. Пояснити дещо означає узгодити це дещо з нашими попередніми переконаннями. Будь яка ідея яка пропонується повинна бути не стільки інтелектуально досконалою, скільки емоційно прийнятною і привабливою з тим щоб спонукати людину діяти і мислити у спосіб який для неї є задовільним і необтяжливим. Оскільки людина сприймає ті чи інші раціональні положення співвідносячи їх з крисністю для свого повсякденного життя з наявними в неї переконаннями в обгрунтуванні тих чи інших ідей слід використати елементи повсякденної свідомості, які посилює інструменталізм.

Плюралізм – Дженс. В наслідок того що пережите задоволення завжди є суб’єктивним, а істиною є ідея віра в яку є корисною для нашого повсякденного життя і для вже існуючих в нас переконань. Всі існуючі точки зору на кнкретний факт однаково є істинними (ми можемо визнати Бога якщо це нам корисно і потрібно і навпаки).