29. С. Московічі про основні стратегії соціально-політичного управління в масовому суспільстві.

Соціальне навіювання, за С. Московічі, знаходить безпосеред­ньо практичне втілення у таких стратегіях свого здійснення:

вистава як організація простору, де зосереджується натовп (стадіони, площі тощо);

церемоніал як сеанси колективного гіпнозу, свято символів, кожний з яких покликаний викликати певну емоцію (маніфеста­ції, демонстрації, з'їзди партій тощо);

переконання як чітке ствердження однозначної позиції, що формує свідомість людини-маси в єдиному напрямі. Механізмом переконання, на думку С. Московічі, є повторення, внаслідок якого думка перетворюється на самоочевидність та виникає бар'єр проти відмінних й протилежних думок.

Загальною моделлю стосунків між масою та її

вождем, а отже, й інваріантним способом управління нею, на ду­мку С. Московічі, є соціальне навіювання або гіпноз. Для управ­ління людиною-масою мають значення такі особливості індиві­дуального навіювання:

повна зосередженість загіпнотизованого на гіпнотизері, йо­го абсолютна ізоляція від решти людей. Звідси — можлива ана­логія з безпосереднім зв'язком, який встановлюється між вождем та кожним представником натовпу;

установка на ту чи іншу поведінку задається в процесі на­віювання, а реалізувати її людина може пізніше, після виходу з трансу. Загіпнотизований при цьому нічого не пам'ятає про отриманий наказ, але й не може опиратися його виконанню. Всі обставини навіювання забуваються, а загіпнотизований сприймає себе як джерело власної дії. Звідси — ілюзія добровільності вла­сних вчинків, яка властива людині-масі;

стан гіпнозу передбачає нейтралізацію критичної сили ро­зуму, вивільнення нераціонального, нелогічного. Звідси — дове­дення схильності до навіювання до абсолютної, що практикуєть­ся у соціальному навіюванні, перетворення людини на автомат, який діє під впливом зовнішнього подразника, у якості якого сто­совно мас виступає вождь.

Соціальне навіювання, окрім перерахованих особливостей ін­дивідуального навіювання, характеризується використанням за­собів масової інформації та різного роду інсценувань, які забез­печують фіксацію уваги натовпу та стимулювання його уяви.

Крім гіпнозу, існує низка правил, яких має дотримуватися вождь у своїх стосунках з масою й які є складовими його автори­тету: постава, чіткий, владний стиль мовлення, простота суджень, швидкість рішень.

30. С. Московічі про домінуючу модель соціально-політичного управління в масовому суспільстві.

30. С. Московічі про колективний та індивідуальний аспекти соціально-політичного управління в масовому суспільстві.

Соціально-політичне управління в масовому суспільстві здійснюється, на думку С. Московічі, в двох аспек­тах: колективному та індивідуальному. Колективний аспект існує як соціальне навіювання та спричинений ним конформізм. Інди­відуальний як проблема невротичних станів людини-маси, що усуваються за допомогою психоаналізу.

Соціальне навіювання, яке, за визнанням С. Московічі, поро­джує людину-масу, на індивідуальному рівні сприймається як установка на конформізм, який характеризується таким: 1) за іс­тину сприймають те, що насправді є результатом загального кон­сенсусу; 2) ілюзія, що рішення приймається самостійно, тоді як насправді людина стала об'єктом впливу чи навіювання. Конфо­рмізм, на думку С. Московічі, спричиняє роздвоєння особистості: в присутності інших вона поводить себе інакше, аніж наодинці, а життя поділяється на приватне та суспільне. Будучи результатом соціального навіювання, конформізм породжує неврози. Останні, як і навіювання, передбачають: 1) уникнення логічного мислення та надання переваги нелогічному; 2) розлагодженість раціональ­ного та нераціонального в свідомості та поведінці людини. В обох випадках втрачається зв'язок з реальністю та віра в себе, оскільки людина з готовністю скоряється авторитету вождя чи групи й стає піддатливою для розпоряджень тих, хто здійснює навіювання. Однак, вважає С. Московічі, навіювання та невроз відрізняються за своїми наслідками, а саме: навіювання робить людину придатною до життя в групі та суспільстві загалом, а не­вроз — відштовхує людину від маси, замикає її у власній оболо­нці. Невроз, породжений соціальним навіюванням, виявляється формою певного протистояння людини останньому, результатом нездатності особистості існувати в масі й знаходити, необхідні для такого існування, компроміси.