- •1. Феномен управління. Основні підходи до його вивчення.
- •2. Поняття про соціальне управління. Соціальне управління як система.
- •Суб’єкт соціального управління – керуюча соціальна система. Це організаційно-оформлені групи людей, сформовані ними органи управління і керуючий склад.
- •3. Два аспекти політичного управління. Теоретично-політологічне підґрунтя їх розмежування.
- •4. Доцільність та обмеженість кібернетичного тлумачення управління.
- •5. Управління та інформація. Соціально-психологічні аспекти соціальної інформації, що є значущим для практики соціально-політичного управління.
- •6.Поняття інформаційних бар’єрів та шумів.
- •7. Вимоги щодо соціальної інформації. Формула Лассуела.
- •8.Особливості управління соціально-політичними процесами в трансформаційних суспільствах.
- •9.Сутність та сенс проблеми соціально-політичного управління.
- •10. Проблема соціально-політичного управління в контексті загальної теорії управління.
- •11. Політична психологія та проблема соціально-політичного управління.
- •12. Сучасні соціальні технології та практика соціально-політичного управління.
- •13. Методи системного аналізу та математичного моделювання в соціально-політичному правлінні.
- •14. Теоретично-філософські засади осмислення проблеми соціально-політичного управлінням.
- •15. Проблема реконструювання суб’єктивних смислів соціальної дії у Вебера.
- •16. Вчення в. Парето про логічні та нелогічні вчинки. Поняття про залишки та похідні.
- •17. Соціологія повсякденності та проблема соціально-політичного управління.
- •18. Теорія мотиваційного впливу п. Сорокіна.
- •19. П. Бергер та т. Шибутані про інститут соціального контролю.
- •21. Особливості соціально-політичного управління в масових суспільствах.
- •22.Визначення, основні характеристики та класифікація людини-маси у г. Лебона.
- •23.Г. Лебон про основні способи соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •24.Г. Лебон про віддалені та безпосередні чинники формування людини-маси.
- •25.Визначення та ознаки людини-маси у е. Канетті.
- •26.Е. Канетті про поняття масового кристалу та масового символу.
- •27.Е. Канетті про класифікацію людини-маси за змістом афектів.
- •29. С. Московічі про основні стратегії соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •С. Московічі про домінуючу модель соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •С. Московічі про колективний та індивідуальний аспекти соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •С. Московічі про психологічне підґрунтя харизми та її роль в соціально-політичному управлінні.
- •33.Філософське осмисленя масової поведінки у працях X. Ортеги-і-Гасети ("Повстання мас") та к. Ясперса ("Духовна ситуація нашого часу").
- •42. Прагматизм про роль раціональних чинників у здійсненні соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •43. Біхевіористичне тлумачення проблеми соціально-політичного управління (е. Торндайк, Дж.Уотсон)
- •44. Стимул-реактивні теорії соціально-політичного управятня
- •45. Основні положення та проблеми технології поведінки Скіннера.
- •46. А.Бандура про основні принципи теорії соціального навчання
- •47. Ринкова модель соц.-пол. Управління д.Хоманса
- •50. Блумер та Шибутані про основні положення та завдання соціобіхевіористичної моделі соц.-пол. Уп.-я
- •51. Значення первинних соціальних груп для практики соц.-пол. Уп.-я
- •52. Келле та Шибутані про роль референтних груп в практиці соц.-пол. Уп.-я
- •53. Теорія міжособистих стосунків в контексті проблеми соц.-пол. Уп.-я
- •56. Соціометрична структура суспільства як підгрунття ефективності соц.-пол. Уп.-я.
- •57. Концепція соц. Драматургії е.Гоффмана в контексті проблеми соц.-пол. Уп.-я
- •59. У.Томас і ф.Знанецький про об’єктивні та суб’єктивні чинники ефективності управління.
- •64. Поняття „соц. Хар-ру” та його значення для практики соц.-пол. Уп.-я
- •66. Конструктивна теорія неврозів к.Хорні як теоретико-психологічне підгрунття соц.-пол. Уп.-я
- •67. Загальна схема соціально-політичного управління в теорії структурного функціоналізму.
- •68. Р.Мертон про витоки та основні види девіантної поведінки і необхідність її врахування у практиці соц.-пол. Уп.-я
- •70. Реклама та змі в практиці соц.-пол. Уп.-я. Ж.Бодріяр про ціннісно-світоглядні функції реклами.
- •72. Маркузе про особливості соц.-пол. Уп.-я в тоталітарних суспільствах
- •28. С. Московічі про відмінність класичної та масово-психологічної моделей соціально-політичного управління.
- •Глава 2. Восстание масс
- •Часть 2
- •Глава 4 – Открытие толп
- •Г. Блумер про сутність і основні форми колективної поведінки.
- •35. Про походження та механізми функціонування елементарної колективної поведінки.
- •36 Про основні види елементарної колективної поведінки та механізми її відтворення.
- •37 Про теоретичний принцип соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •38 Про основні правила соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •39 Про організовані форми колективної поведінки та їх значення для практики соціально-політичного управління.
- •40 Про механізми формування специфічних соціальних рухів.
29. С. Московічі про основні стратегії соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
Соціальне навіювання, за С. Московічі, знаходить безпосередньо практичне втілення у таких стратегіях свого здійснення:
вистава як організація простору, де зосереджується натовп (стадіони, площі тощо);
церемоніал як сеанси колективного гіпнозу, свято символів, кожний з яких покликаний викликати певну емоцію (маніфестації, демонстрації, з'їзди партій тощо);
переконання як чітке ствердження однозначної позиції, що формує свідомість людини-маси в єдиному напрямі. Механізмом переконання, на думку С. Московічі, є повторення, внаслідок якого думка перетворюється на самоочевидність та виникає бар'єр проти відмінних й протилежних думок.
Загальною моделлю стосунків між масою та її
вождем, а отже, й інваріантним способом управління нею, на думку С. Московічі, є соціальне навіювання або гіпноз. Для управління людиною-масою мають значення такі особливості індивідуального навіювання:
повна зосередженість загіпнотизованого на гіпнотизері, його абсолютна ізоляція від решти людей. Звідси — можлива аналогія з безпосереднім зв'язком, який встановлюється між вождем та кожним представником натовпу;
установка на ту чи іншу поведінку задається в процесі навіювання, а реалізувати її людина може пізніше, після виходу з трансу. Загіпнотизований при цьому нічого не пам'ятає про отриманий наказ, але й не може опиратися його виконанню. Всі обставини навіювання забуваються, а загіпнотизований сприймає себе як джерело власної дії. Звідси — ілюзія добровільності власних вчинків, яка властива людині-масі;
стан гіпнозу передбачає нейтралізацію критичної сили розуму, вивільнення нераціонального, нелогічного. Звідси — доведення схильності до навіювання до абсолютної, що практикується у соціальному навіюванні, перетворення людини на автомат, який діє під впливом зовнішнього подразника, у якості якого стосовно мас виступає вождь.
Соціальне навіювання, окрім перерахованих особливостей індивідуального навіювання, характеризується використанням засобів масової інформації та різного роду інсценувань, які забезпечують фіксацію уваги натовпу та стимулювання його уяви.
Крім гіпнозу, існує низка правил, яких має дотримуватися вождь у своїх стосунках з масою й які є складовими його авторитету: постава, чіткий, владний стиль мовлення, простота суджень, швидкість рішень.
С. Московічі про домінуючу модель соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
С. Московічі про колективний та індивідуальний аспекти соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
Соціально-політичне управління в масовому суспільстві здійснюється, на думку С. Московічі, в двох аспектах: колективному та індивідуальному. Колективний аспект існує як соціальне навіювання та спричинений ним конформізм. Індивідуальний як проблема невротичних станів людини-маси, що усуваються за допомогою психоаналізу.
Соціальне навіювання, яке, за визнанням С. Московічі, породжує людину-масу, на індивідуальному рівні сприймається як установка на конформізм, який характеризується таким: 1) за істину сприймають те, що насправді є результатом загального консенсусу; 2) ілюзія, що рішення приймається самостійно, тоді як насправді людина стала об'єктом впливу чи навіювання. Конформізм, на думку С. Московічі, спричиняє роздвоєння особистості: в присутності інших вона поводить себе інакше, аніж наодинці, а життя поділяється на приватне та суспільне. Будучи результатом соціального навіювання, конформізм породжує неврози. Останні, як і навіювання, передбачають: 1) уникнення логічного мислення та надання переваги нелогічному; 2) розлагодженість раціонального та нераціонального в свідомості та поведінці людини. В обох випадках втрачається зв'язок з реальністю та віра в себе, оскільки людина з готовністю скоряється авторитету вождя чи групи й стає піддатливою для розпоряджень тих, хто здійснює навіювання. Однак, вважає С. Московічі, навіювання та невроз відрізняються за своїми наслідками, а саме: навіювання робить людину придатною до життя в групі та суспільстві загалом, а невроз — відштовхує людину від маси, замикає її у власній оболонці. Невроз, породжений соціальним навіюванням, виявляється формою певного протистояння людини останньому, результатом нездатності особистості існувати в масі й знаходити, необхідні для такого існування, компроміси.
