22.Визначення, основні характеристики та класифікація людини-маси у г. Лебона.

З інтелектуальної точки зору, вважає Г. Лебон, сучасні народи можна розглядати як своєрідні піраміди. Основою таких пірамід є темні маси населення, середньою щаблинкою — освічені верст­ви, і вищою — невелику, порівняно з рештою населення, групи, які визначають рівень країни на шкалі світової цивілізації. Хара­ктерною рисою нашої епохи, на думку Г. Лебона, є заміна свідо­мої діяльності індивідів безсвідомою діяльністю натовпу. Натовп протистоїть народу, але за певних умов може бути утворений з його представників.

ці­лий народ може набути ознак натовпу, не будучи власне зібра­ним. Г. Лебон розрізняє два види одухотвореного натовпу: 1) ге­терогенний натовп, який утворюється з різнорідних елементів та 2) гомогенний, — утворений однопорядковими елементами (клас, каста, секта).

Це, за Г. Лебо-ном, обумовлює таке:індивід у натовпі набуває почуття нездоланної сили. Це по­чуття дозволяє йому слідувати таким інстинктам, яким він ніколи не дав би волю наодинці. Натовп же — анонімний, тому почуття відповідальності, яке завжди стримує окремих людей, у натовпі повністю зникає;феномен заразливості, який належить до гіпнотичних явищ. У натовпі будь-які почуття чи дії є заразливими, тому людина легко відмовляється від особистісних характеристик заради ано­німного натовпу;

З психологічної точки зору, натовп — це не будь-яке зібрання людей, а лише таке, що породжує риси і якості, відмінні від тих, які характеризують індивідів, що утворюють це зібрання. У цьому випадку зібрання — це організований або одухотворе­ний натовп, який діє як одна істота, оскільки почуття та дії окре­мих її складових набувають єдиного спрямування.

схильність до навіювання — перебування у натовпі нага­дує стан загіпнотизованої людини. Людина тут не усвідомлює своїх вчинків, а її воля, почуття та думки спрямовуються наві­юванням.

Г. Лебон розрізняє віддалені й безпосередні чинники фор­мування організованого натовпу. До віддалених він відно­сить: 1) історичну расу та її національний характер; 2) тради­ції, в яких виражені ідеї, потреби та почуття минулого раси; 3) час, який необхідний для набуття індивідом ознак людини-маси; 4) політичні та соціальні установи, що можуть за пев­них умов сприяти перетворенню індивідів чи навіть цілих на­родів на організований натовп; 5) виховання і освіта, які го­тують ґрунт для певних ідей та вірувань та мають можливість посилювати масові тенденції у суспільстві. До безпосередніх належать:

23.Г. Лебон про основні способи соціально-політичного управління в масовому суспільстві.

По-перше, той факт, що ви­значальними складовими національного характеру є не раціо­нальні чинники, а елементи, позначені у психології терміном «почуття». Тому раціональні моменти — ідеї, — можуть чинити дійсний вплив на душу народу лише тоді, коли вони проникнуть у стійку та несвідому сферу почуттів, де й формуються мотиви людських вчинків та переконання, що їх визначають.

По-друге, проникнути в душу мас ідея може лише у формі, що є прийнятною та посильною для народної душі, тобто ставши де­яким догматом.

Враховуючи ці два моменти, способами управління організо­ваним натовпом, на думку Г. Лебона, є: ствердження. Воно має бути простим, лаконічним й не під­кріплюватися ніякими доказами; повторення, яке повинно бути частим й здійснюватися, за можливості, в одній формі. Через повторення ідея укорінюється в свідомості людини настільки, що починає сприйматися як деяка доведена істина; заразливість — у натовпі ідеї, почуття, емоції набувають такої могутньої сили заразливості, що її мають деякі мікроби. Одним із проявів заразливості є наслідування; привабливість як тип панування ідеї, що паралізує всі кри­тичні здатності індивіда, сповнюючи його душу подивом і пова­гою.