- •1. Феномен управління. Основні підходи до його вивчення.
- •2. Поняття про соціальне управління. Соціальне управління як система.
- •Суб’єкт соціального управління – керуюча соціальна система. Це організаційно-оформлені групи людей, сформовані ними органи управління і керуючий склад.
- •3. Два аспекти політичного управління. Теоретично-політологічне підґрунтя їх розмежування.
- •4. Доцільність та обмеженість кібернетичного тлумачення управління.
- •5. Управління та інформація. Соціально-психологічні аспекти соціальної інформації, що є значущим для практики соціально-політичного управління.
- •6.Поняття інформаційних бар’єрів та шумів.
- •7. Вимоги щодо соціальної інформації. Формула Лассуела.
- •8.Особливості управління соціально-політичними процесами в трансформаційних суспільствах.
- •9.Сутність та сенс проблеми соціально-політичного управління.
- •10. Проблема соціально-політичного управління в контексті загальної теорії управління.
- •11. Політична психологія та проблема соціально-політичного управління.
- •12. Сучасні соціальні технології та практика соціально-політичного управління.
- •13. Методи системного аналізу та математичного моделювання в соціально-політичному правлінні.
- •14. Теоретично-філософські засади осмислення проблеми соціально-політичного управлінням.
- •15. Проблема реконструювання суб’єктивних смислів соціальної дії у Вебера.
- •16. Вчення в. Парето про логічні та нелогічні вчинки. Поняття про залишки та похідні.
- •17. Соціологія повсякденності та проблема соціально-політичного управління.
- •18. Теорія мотиваційного впливу п. Сорокіна.
- •19. П. Бергер та т. Шибутані про інститут соціального контролю.
- •21. Особливості соціально-політичного управління в масових суспільствах.
- •22.Визначення, основні характеристики та класифікація людини-маси у г. Лебона.
- •23.Г. Лебон про основні способи соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •24.Г. Лебон про віддалені та безпосередні чинники формування людини-маси.
- •25.Визначення та ознаки людини-маси у е. Канетті.
- •26.Е. Канетті про поняття масового кристалу та масового символу.
- •27.Е. Канетті про класифікацію людини-маси за змістом афектів.
- •29. С. Московічі про основні стратегії соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •С. Московічі про домінуючу модель соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •С. Московічі про колективний та індивідуальний аспекти соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •С. Московічі про психологічне підґрунтя харизми та її роль в соціально-політичному управлінні.
- •33.Філософське осмисленя масової поведінки у працях X. Ортеги-і-Гасети ("Повстання мас") та к. Ясперса ("Духовна ситуація нашого часу").
- •42. Прагматизм про роль раціональних чинників у здійсненні соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •43. Біхевіористичне тлумачення проблеми соціально-політичного управління (е. Торндайк, Дж.Уотсон)
- •44. Стимул-реактивні теорії соціально-політичного управятня
- •45. Основні положення та проблеми технології поведінки Скіннера.
- •46. А.Бандура про основні принципи теорії соціального навчання
- •47. Ринкова модель соц.-пол. Управління д.Хоманса
- •50. Блумер та Шибутані про основні положення та завдання соціобіхевіористичної моделі соц.-пол. Уп.-я
- •51. Значення первинних соціальних груп для практики соц.-пол. Уп.-я
- •52. Келле та Шибутані про роль референтних груп в практиці соц.-пол. Уп.-я
- •53. Теорія міжособистих стосунків в контексті проблеми соц.-пол. Уп.-я
- •56. Соціометрична структура суспільства як підгрунття ефективності соц.-пол. Уп.-я.
- •57. Концепція соц. Драматургії е.Гоффмана в контексті проблеми соц.-пол. Уп.-я
- •59. У.Томас і ф.Знанецький про об’єктивні та суб’єктивні чинники ефективності управління.
- •64. Поняття „соц. Хар-ру” та його значення для практики соц.-пол. Уп.-я
- •66. Конструктивна теорія неврозів к.Хорні як теоретико-психологічне підгрунття соц.-пол. Уп.-я
- •67. Загальна схема соціально-політичного управління в теорії структурного функціоналізму.
- •68. Р.Мертон про витоки та основні види девіантної поведінки і необхідність її врахування у практиці соц.-пол. Уп.-я
- •70. Реклама та змі в практиці соц.-пол. Уп.-я. Ж.Бодріяр про ціннісно-світоглядні функції реклами.
- •72. Маркузе про особливості соц.-пол. Уп.-я в тоталітарних суспільствах
- •28. С. Московічі про відмінність класичної та масово-психологічної моделей соціально-політичного управління.
- •Глава 2. Восстание масс
- •Часть 2
- •Глава 4 – Открытие толп
- •Г. Блумер про сутність і основні форми колективної поведінки.
- •35. Про походження та механізми функціонування елементарної колективної поведінки.
- •36 Про основні види елементарної колективної поведінки та механізми її відтворення.
- •37 Про теоретичний принцип соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •38 Про основні правила соціально-політичного управління в масовому суспільстві.
- •39 Про організовані форми колективної поведінки та їх значення для практики соціально-політичного управління.
- •40 Про механізми формування специфічних соціальних рухів.
1. Феномен управління. Основні підходи до його вивчення.
При визначенні феномену управління можливі різноманітні варіанти:
Управління – спрямована координація і організація об’єкту управління.
Управління – будь-яка зміна стану об’єкта, процесу, системи, яка веде до досягнення поставленої мети. Управління – цілеспрямований вплив на систему з метою приведення її у відповідність до властивих їй характеристик. (за Афанасьєвим). Підсумовуючи все вищесказане, можемо сказати наступне:
Управління – функція організованих систем різної природи (а саме – технічних, біологічних, соціальних), яка забезпечує:
-збереження їх визначеної структури; -підтримку встановлення режиму діяльності; -реалізацію програми цієї діяльності
Основні підходи до вивчення управління
Емпіричний. Аналіз конкретної ситуації, вивчення управлінського досвіду. Завдання: навчити політиці управління шляхом дослідження конкретних випадків управлінської праці.
Підхід з точки зору міжособистісних стосунків. Акцент на вивченні т.зв. “людського фактору” в управлінні. Люди, працюючи для досягнення цілей, повинні розуміти один одного.
Підхід з позицій групової поведінки. Управляння потребує вивчення групової організаційної поведінки. Основне поняття – організація. Організація – система (структура) будь-якого комплексу групових відносин.
Вивчення управління, як процесу формування кооперованої соціальної системи. Головне – “Теорія співпраці” Честера Барнарда. Вихідне положення: обмеження людських можливостей. “Організаційна теорія” – вивчення міжгрупових взаємин.
Вивчення управління, як соціотехнічної системи. Організація розглядається як дві системи – соціальна і технічна. Перша – люди і відносини. Друге – технічне оточення, в якому вони працюють.
Вивчення управління з точки зору прийняття рішень. Вибір певного способу вирішення тієї чи іншої проблеми з наявних альтернативних варіантів.
Вивчення управління, як процесу обміну інформацією. Ключове місце займає суб’єкт, котрий обирає джерело інформації.
Підхід з позицій математичних методів. Оскільки процес управління – певний логічний процес, то його можна виразити за допомогою математичних символів і залежностей.
2. Поняття про соціальне управління. Соціальне управління як система.
Соціальне управління – органічно-притаманне соціальним системам явище, яке забезпечує збереження їх цілісності, якісної специфіки, відтворення і розвиток.
Головні види соціального управління:
-політичне управління; -управління матеріальним виробництвом;-управління соціально-культурною сферою життя суспільства.
Два основні аспекти соціального управління:
-управління індивідуальною поведінкою людей; -управління масовою поведінкою людей.
За своєю суттю соціальне управління має впорядковувати взаємодію між людьми шляхом регулювання соціальних відносин між ними.
Базові поняття теорії соціального управління:
-суб’єкт управління; -об’єкт управління.
Об’єкт соціального управління – керована соціальна система. Підходи:
-Елементно-структурний. Об’єкт соціального управління – люди, колективи, різного роду спільноти.
-Функціональний. Об’єкт соціального управління – управління поведінкою соціальних груп.
