1.2. Кодування текстової інформації

Текстову інформацію кодують двійковим кодом через позначення кожного символу алфавіту певним цілим числом. За допомогою восьми двійкових розрядів можливо закодувати 256 різних символів. Даної кількості символів достатньо для вираження всіх символів англійського та російського алфавітів.

У перші роки розвитку комп'ютерної техніки труднощі кодування текстової інформації були викликані відсутністю необхідних стандартів кодування. В даний час, навпаки, існуючі труднощі пов'язані з безліччю одночасно діючих і часто суперечливих стандартів.

Для англійської мови, який є неофіційним міжнародним засобом спілкування, ці труднощі були вирішені. Інститут стандартизації США виробив і ввів в обіг систему кодування ASCII (American Standard Code for Information Interchange - стандартний код інформаційного обміну США).

Для кодування російського алфавіту були розроблені кілька варіантів кодувань:

1) Windows-1251 - введена компанією Microsoft; з урахуванням широкого розповсюдження операційних систем (ОС) та інших програмних продуктів цієї компанії в Російській Федерації вона знайшла широке поширення;

2) ЯКІ-8 (Код Обміну Інформацією, восьмизначний) - інша популярна кодування російського алфавіту, поширена в комп'ютерних мережах на території Російської Федерації і в російському секторі Інтернету;

3) ISO (International Standard Organization - Міжнародний інститут стандартизації) - міжнародний стандарт кодування символів російської мови. На практиці це кодування використовується рідко.

Обмежений набір кодів (256) створює труднощі для розробників єдиної системи кодування текстової інформації. Внаслідок цього було запропоновано кодувати символи не 8-розрядними двійковими числами, а числами з великим розрядом, що викликало розширення діапазону можливих значень кодів. Система 16-розрядного кодування символів називається універсальною - UNICODE. Шістнадцять розрядів дозволяє забезпечити унікальні коди для 65536 символів, що цілком достатньо для розміщення в одній таблиці символів більшості мов.

Незважаючи на простоту запропонованого підходу, практичний перехід на дану систему кодування дуже довго не міг здійснитися через недоліки ресурсів засобів обчислювальної техніки, так як в системі кодування UNICODE всі текстові документи стають автоматично вдвічі більше. В кінці 1990-х рр.. технічні засоби досягли необхідного рівня, почався поступовий переклад документів і програмних засобів на систему кодування UNICODE.

1.3. Кодування графічної інформації

Існує кілька способів кодування графічної інформації.

При розгляді чорно-білого графічного зображення за допомогою збільшувального скла помітно, що до його складу входить кілька дрібних точок, що утворюють характерний візерунок (або растр). Лінійні координати й індивідуальні властивості кожної з точок зображення можна виразити за допомогою цілих чисел, тому спосіб растрового кодування базується на використанні двійкового коду подання графічних даних. Загальновідомим стандартом вважається приведення чорно-білих ілюстрацій у формі комбінації точок з 256 градаціями сірого кольору, тобто для кодування яскравості будь-якої точки необхідні 8-розрядні двійкові числа.

В основу кодування кольорових графічних зображень покладено принцип розкладання довільного кольору на основні складові, в якості яких застосовуються три основні кольори: червоний (Red), зелений (Green) і синій (Blue). На практиці приймається, що будь-який колір, який сприймає людське око, можна отримати за допомогою механічної комбінації цих трьох кольорів. Така система кодування називається RGB (за першими літерами основних кольорів). При застосуванні 24 двійкових розрядів для кодування кольорової графіки такий режим носить назву повнокольорового (True Color).

Кожен з основних кольорів зіставляється з кольором, що доповнює основний колір до білого. Для кожного з основних кольорів додатковим буде колір, який утворений сумою пари інших основних кольорів. Відповідно серед додаткових квітів можна виділити блакитний (Cyan), пурпурний (Magenta) і жовтий (Yellow). Принцип розкладання довільного кольору на складові компоненти використовується не тільки для основних кольорів, а й для додаткових, тобто будь-який колір можна представити у вигляді суми блакитної, пурпурової і жовтої складової. Цей метод кодування кольору застосовується в поліграфії, але там використовується ще і четверта фарба - чорна (Black), тому ця система кодування позначається чотирма літерами - CMYK. Для подання кольорової графіки в цій системі застосовується 32 двійкових розряду. Даний режим також носить назву повнокольорового.

Применшення кількості двійкових розрядів, що застосовуються для кодування кольору кожної точки, скорочується обсяг даних, але помітно зменшується діапазон кодованих квітів. Кодування кольорової графіки 16-розрядними двійковими числами носить назву режиму High Color. При кодуванні графічної кольоровий інформації із застосуванням 8 біт даних можна передати тільки 256 відтінків. Даний метод кодування кольору називається індексним.