15. Історичні підходи розуміння природи психіки (матеріалістичний, ідеалістичний).

Становлення і розвиток наукових поглядів на сутність психіки завжди були пов'язані з розв'язанням основного питання філософії — співвідношення матерії та свідомості, матеріальної та духовної субстанцій.

Саме навколо розв'язання цього питання і виникло два діаметрально протилежні філософські напрями: ідеалістичний та матеріалістичний.

1. Представники ідеалістичної філософії розглядали психіку як дещо первинне, що існує самостійно, незалежно від матерії. Вони визнають існування особливого духовного начала, незалежного від матерії, розглядають психічну діяльність як вияв матеріальної і безсмертної душі. А всі матеріальні речі і процеси тлумачать лише як наші відчуття і уявлення або ж як деякий загадковий вияв якогось „абсолютного духу", „світової волі", „ідеї". На цих засадах і виникли різні ідеалістичні системи філософії, які стверджували, що ідеї, дух, свідомість є первинним началом всього існуючого, а природа, матерія—вторинними, похідними від духа, ідей, свідомості.

2. Матеріалістичне розуміння психіки виявляється в тому, що психіка розглядалася як явище вторинне, похідне від матерії. Тільки в XVII ст. Рене Декарт почав нову епоху в розвитку психологічних знань. Він показав, що не тільки робота внутрішніх органів, але й поведінка організму — його взаємодія з іншими зовнішніми тілами — не мають потреби в душі.

16. Еволюція психіки. Концепція Леонтьєва - Фабрі. Стадії розвитку психіки.

На первом этапе у животных сформировались и получили развитие сенсорные (лат. sensus– ощущение) процессы. В результате был усовершенствован их двигательный аппарат. Постепенно происходило формирование их способности дифференцированно отвечать на воздействие внешних и внутренних раздражителей. Одновременное развитие получили органы чувств (обоняние, зрение, слух и др.), позволяющие более точно дифференцировать воздействие внешних раздражителей.

На втором этапе происходит развитие перцептивных (лат. perceptio– восприятие) процессов, в результате чего функционирование психики усложнилось. Наблюдается значительное развитие и усложнение сенсорных процессов, а также увеличивается их роль в регулировании поведения.

Следующий этап в эволюции психики характеризуется формированием рассудочного поведения - такой формы поведения, при которой решение задач производится на основе отражения связей и отклонений между предметами и явлениями объективного мира.

Если животное способно лишь к рассудочному поведению, исходя из реально существующих условий, то человек может планировать эти действия абстрактно. Следовательно, у человека на следующем этапе появилась иная, более совершенная форма психической деятельности, получившая название сознание. Она представляет собой высший уровень психического отражения человеком окружающего мира, выступающего как непрерывно меняющаяся совокупность чувственных и умственных образов и предвосхищающего его практическую деятельность. К тому же оно позволяет человеку познавать общее и особенное в окружающей его действительности, определенным образом относится к ней, решать нестандартные (творческие) задачи.

Последовательное развитие и совершенствование сознания привело к эволюционному формированию следующей психической структуры - самосознания. По своей сути это относительно устойчивая, осознанная и эмоционально окрашенная система представления человеком самого себя, на основе которого он строит свое взаимодействие с другими людьми. Это целостный, хотя и не лишенный внутренних противоречий, образ собственного Я, выступающий как установка по отношению к самому себе.

Концепція Леонтьєва - Фабрі

У даній концепції виділяють дві стадії.  Для першої стадії характерний сенсорний спосіб, рівень відчуттів. Для другої - перцептивний спосіб, або рівень сприйняття.

1. Стадія елементарної сенсорної психіки.

А. Нижчий рівень. Примітивні елементи чуттєвості. Розвинена дратівливість.

Особливості поведінки:

чіткі реакції на біологічно значущі властивості середовища через зміну швидкості і напряму руху. Елементарні форми рухів, слабка пластичність поведінки. Несформована форма реагування на біологічно незначущі властивості середовища.Слабка, нецілеспрямованістю рухова активність.

Види живих істот:

найпростіші. Багато нижчі багатоклітинні організми.

Б. Вищий рівень. Наявність відчуттів. Поява найважливішого органу маніпулювання - щелеп. Здатність до формування елементарних умовних рефлексів.

Особливості поведінки:

чіткі реакції на біологічно незначущі подразники. Розвинена рухова активність. Здатність уникати умов середовища, вести активний пошук позитивних подразників. Індивідуальний досвід і навчання грають деяку роль. Головне значення в поведінці мають жорсткі вроджені програми.

Види живих істот:

вищі (кільчасті) черв'яки, черевоногі молюски (равлики), деякі інші безхребетні.

II. Стадія перцептивної психіки.

А. Нижчий рівень. Відображення вищої дійсності у формі образів і предметів. Об'єднання впливають властивостей в цілісний образ речі. Головний орган маніпулювання - щелепи.

Особливості поведінки:

формування рухових навичок. Переважають генетично запрограмовані компоненти. Рухові здібності дуже складні і різноманітні. Активний пошук позитивних подразників, уникнення негативних, розвинене захисну поведінку.

Види живих істот:

Риби та інші нижчі хребетні, деякі вищі безхребетні, комахи.

Б. Вищий рівень. Елементарні форми мислення (розв'язання задач). Складання певної "картини світу".

Особливості поведінки:

високорозвинені інстинктивні форми поведінки. Здатність до призначення.

Види живих істот:

вищі хребетні (птахи і деякі ссавці).

В. Найвищий рівень. Виділення в практичній діяльності орієнтовно-дослідницької фази. Здатність вирішувати одну й ту ж задачу різними методами. Перенесення одного разу знайденого принципу вирішення завдання в нові умови. Створення і використання діяльності примітивних знарядь. Здатність до пізнання навколишньої дійсності незалежно від готівкових біологічних потреб. Безпосереднє розсуд та облік причинно-наслідкових зв'язків між явищами в практичних діях.

Особливості поведінки:

виділення спеціалізованих органів. Маніпулювання: рук і лап. Розвиток дослідницьких форм поведінки з широким використанням раніше набутих знань, умінь і навичок.

Види живих істот:

мавпи, деякі інші вищі хребетні (собаки, дельфіни).