- •1. Психіка. Психічний процес. Психічна властивість. Психічний стан.
 - •2. Джерела психологічних знань. Відмінність життєвих психологічних знань від наукових.
 - •3.Місце психології в системі наук. Структура сучасної психології. Галузі психології. Основні тенденції в розвитку сучасної психології.
 - •4. Класифікація методів психологічного дослідження за Ананьєвим б.Г.: загальна характеристика
 - •6. Емпіричні методи: аналіз основних груп.
 - •7. Самоспостереження як метод наукового пізнання
 - •8. Спостереження. Вимоги до процедури одержання й інтерпретації інформації при спостереженні.
 - •9. Анкетування та бесіда як методи наукового пізнання.
 - •10. Експериментальні методи. Природний (польовий) експеримент. Моделюючий експеримент. Лабораторний експеримент.
 - •12.Відображення як властивість матерії.
 - •13.Форми допсихічного відображення.
 - •14.Функції психіки. Рефлекторність психіки. Активність психіки.
 - •15. Історичні підходи розуміння природи психіки (матеріалістичний, ідеалістичний).
 - •16. Еволюція психіки. Концепція Леонтьєва - Фабрі. Стадії розвитку психіки.
 - •17. Елементарна сенсорна психіка. Перцептивна психіка. Стадія інтелекту, або ручного мислення.
 - •18. Відмінність психіки тварин від психіки людини.
 - •19. Поняття про інтегративну діяльність головного мозку.
 - •23. Самосвідомість як психічний феномен. Функція самосвідомості.
 - •28. Загальні якості слухових відчуттів.
 - •40. Класифікація процесів і станів уваги
 - •41. Функції уваги
 - •42. Характеристика об'єктів, що привертають і відволікають увагу
 - •43. Специфіка джерел довільної уваги
 - •46 . Стани максимальної уваги.
 - •47 . Стан пасивної уваги.
 - •56. Залежність запам'ятовування від характеру діяльності, від процесів целепокладання, від установок, мотивації, емоційних реакцій суб'єкта.
 - •57. Мислення як предмет міждисциплінарних досліджень.
 - •58. Мислення як предмет дослідження психології.
 - •59. Мислення як родова здатність людини.
 - •61. Сутність мислення як процесу розв’язання завдань.
 - •62. Форми мислення.
 - •63. Формування понять. Поняття як основний елемент думки.
 - •64. Судження. Умовивід.
 - •65. Мова й дискурсивне мислення.
 - •66. Операції мислення.
 - •67. Мислення як вища психічна функція.
 - •68. Індивідуально-психологічні особливості мислення.
 - •69 . Розумовий розвиток й інтелект людини. Коефіцієнт інтелектуальності.
 - •70 . Підходи до вивчення інтелекту.
 - •71 . Основні психологічні методики вивчення інтелекту.
 - •72 . Креативність як характеристика мислення людини.
 - •73. Методики вивчення креативності.
 - •76. Мовлення
 - •77.Функції мовлення.
 - •78.Форми мовлення.
 - •79.Індивідуальні особливості мовлення.
 - •80. Уява як універсальна людська здатність.
 - •81.Роль уяви,функції.
 - •82.Уява як фактор поведінки.
 - •83.Різновиди уяви.
 - •84.Етапи творчої уваги.
 - •85. Форми уяви (мрія; фантазія; марення, сновидіння; галюцинації). Реалістична уява й фантастична уява.
 - •86. Механізми уяви (аглютинація, гіперболізація, загострення, схематизація, типізація).
 - •87. Мислення й уява. Зв'язок уяви з усіма сторонами життєдіяльності людини.
 - •88. Розвиток уяви в дитячому віці. Л.С.Виготський про розвиток уяви.
 - •89.Уявлення про сутність і функції емоцій. Зв'язок емоцій з іншими системами (гомеостатичною, мотиваційною, перцептивною, когнітивною, моторною).
 - •90.Характеристики емоційного реагування.
 - •91.Форми емоцій. Емоційні реакції, емоційні стани й емоційні відношення.
 - •92.Різновиди почуттів. Вищі почуття. Моральні почуття. Інтелектуальні почуття. Естетичні почуття. Праксичні почуття.
 - •93.Почуття й особистість. Емоційність. Емоційна вразливість, емоційна лабільність й імпульсивність.
 - •94.Емоції й пізнавальні психічні процеси.
 - •95.Емоція як реакція на ситуацію й подію. Форми прояву емоцій. Роль «позитивних» й «негативних» емоцій.
 - •96.Функції емоцій.
 - •97.Закон Йеркса-Додсона.
 - •Эксперимент с животными
 - •Эксперимент с людьми
 - •98.Характеристика емоцій.
 - •99.Воля як реальне й самостійне психічне явище.
 - •100.Воля як вольова регуляція, як довільне керування.
 - •101.Воля як самоврядування.
 - •102.Здійснення самоконтролю, автоуправління, авторегуляції, автооптимізації, самодетермінації, самоініціації й самогальмування. Самомобілізація й самостимуляція.
 - •103.Теоретичні підходи до проблеми волі: загальна характеристика.
 - •104 . Проблема вольової дії. Ознаки вольової дії.
 - •105 . Стадії (етапи) вольової дії.
 - •106. Вольові стани. Безвільна поведінка. Співвідношення вольової й емоційної регуляції. Вольове зусилля як один з механізмів вольової регуляції.
 - •107 . Поняття вольової якості особистості. Загальні характеристики вольових якостей.
 - •108. Класифікації вольових якостей (в. І. Селиванов, р. Ассаджіолі, в. В. Нікандров).
 - •109. Порушення вольового контролю.
 - •110. Задатки, психологічна характеристика
 - •111. Здібності, талант
 - •112. Обдарованість та геніальність.
 
14.Функції психіки. Рефлекторність психіки. Активність психіки.
Основними функціями психіки є відображення і регулювання. Ці функції взаємозалежні і взаємообумовлені: відображення регулюється, а регулювання засноване на інформації, отриманої в процесі відображення.
Психіка виконує сигнальну та регулятивну функції. Сигнальна функція психіки полягає в повідомленні людині про умови її життя, інших людей і її саму. Між сигналом і відповіддю на нього виникають певні відношення і зв'язки, «умовні рефлекси» (І. Павлов). Одні сигнали - подразники зовнішнього світу (звук, світло, тиск, колір) - викликають відчуття, сприймання, зумовлюють виникнення у мозку відчуття чи образу. Вони утворюють першу сигнальну систему.
Особливим сигналом для людини є слова. Як і предмети навколишнього світу, вони зумовлюють виникнення образів, уявлень, думок, переживань. Наприклад, слова «червоне світло» викликають у водія таку саму реакцію, як і реальне червоне світло.
Рефлекторність психіки.
І. М. Сєченов сформулював положення рефлекторної теорії, яку експериментально розробили І. П. Павлов, О. О. Ухтомський, В. М. Бехтєрєв, Н. С. Введенський.
Анатомо-фізіологічний механізм рефлекторної діяльності забезпечує:
1) сприймання зовнішніх подразників
2) перетворення їх у нервові імпульси (кодування) та передавання в мозок;
3) декодування й переробку сприйнятої інформації; подання команд у вигляді нервових імпульсів до м'язів та залоз;
4) прийом та передавання в мозок інформації про наслідки виконаного акту (зворотний зв'язок);
5) корекцію повторних дій з урахуванням даних зворотного зв'язку. Рефлекторний принцип психічної діяльності в подальшому вивчав І. П. Павлов (рис. 1.10). Зупинимось коротко на питаннях про безумовні та умовні рефлекси і першу та другу сигнальні системи.
Існує два види рефлексів: безумовні та умовні. Безумовні рефлекси виникають несвідомо (безумовно), коли на організм діють зовнішній і внутрішній подразники. Умовні рефлекси з'являються за певних умов. Безумовні рефлекси є природженими, видовими, а умовні утворюються в процесі життєдіяльності організму, в результаті неодноразових впливів подразника, тобто вони набуті, індивідуальні.
Таким чином, слова і словосполучення сигналізують корі великого мозку людини про предмети та явища. Вони с пусковим механізмом дій і вчинків людини, основою пізнання і спілкування між людьми. Разом з тим перша і друга сигнальні системи постійно взаємодіють.
Активність психіки.
Активність психіки виявляється в умотивованості процесів відображення, тобто в пошуку найкращих рішень, оцінці варіантів можливої поведінки, а також у досягненні результатів пізнання, які стають дедалі адекватнішими відображуваному світові.
Активність психіки виявляється і в ході відображення реальності, оскільки воно передбачає перетворення фізико-хімічних впливів, що діють на органи чуттів, на образи предметів, і у сфері спонук, що надають діям і вчинкам людини енергії і стрімкості. Активність припускає можливість пошуку і вибору варіантів дій із безлічі можливих, що відповідають завданням і меті діяльності людини.
