
- •1. Психіка. Психічний процес. Психічна властивість. Психічний стан.
- •2. Джерела психологічних знань. Відмінність життєвих психологічних знань від наукових.
- •3.Місце психології в системі наук. Структура сучасної психології. Галузі психології. Основні тенденції в розвитку сучасної психології.
- •4. Класифікація методів психологічного дослідження за Ананьєвим б.Г.: загальна характеристика
- •6. Емпіричні методи: аналіз основних груп.
- •7. Самоспостереження як метод наукового пізнання
- •8. Спостереження. Вимоги до процедури одержання й інтерпретації інформації при спостереженні.
- •9. Анкетування та бесіда як методи наукового пізнання.
- •10. Експериментальні методи. Природний (польовий) експеримент. Моделюючий експеримент. Лабораторний експеримент.
- •12.Відображення як властивість матерії.
- •13.Форми допсихічного відображення.
- •14.Функції психіки. Рефлекторність психіки. Активність психіки.
- •15. Історичні підходи розуміння природи психіки (матеріалістичний, ідеалістичний).
- •16. Еволюція психіки. Концепція Леонтьєва - Фабрі. Стадії розвитку психіки.
- •17. Елементарна сенсорна психіка. Перцептивна психіка. Стадія інтелекту, або ручного мислення.
- •18. Відмінність психіки тварин від психіки людини.
- •19. Поняття про інтегративну діяльність головного мозку.
- •23. Самосвідомість як психічний феномен. Функція самосвідомості.
- •28. Загальні якості слухових відчуттів.
- •40. Класифікація процесів і станів уваги
- •41. Функції уваги
- •42. Характеристика об'єктів, що привертають і відволікають увагу
- •43. Специфіка джерел довільної уваги
- •46 . Стани максимальної уваги.
- •47 . Стан пасивної уваги.
- •56. Залежність запам'ятовування від характеру діяльності, від процесів целепокладання, від установок, мотивації, емоційних реакцій суб'єкта.
- •57. Мислення як предмет міждисциплінарних досліджень.
- •58. Мислення як предмет дослідження психології.
- •59. Мислення як родова здатність людини.
- •61. Сутність мислення як процесу розв’язання завдань.
- •62. Форми мислення.
- •63. Формування понять. Поняття як основний елемент думки.
- •64. Судження. Умовивід.
- •65. Мова й дискурсивне мислення.
- •66. Операції мислення.
- •67. Мислення як вища психічна функція.
- •68. Індивідуально-психологічні особливості мислення.
- •69 . Розумовий розвиток й інтелект людини. Коефіцієнт інтелектуальності.
- •70 . Підходи до вивчення інтелекту.
- •71 . Основні психологічні методики вивчення інтелекту.
- •72 . Креативність як характеристика мислення людини.
- •73. Методики вивчення креативності.
- •76. Мовлення
- •77.Функції мовлення.
- •78.Форми мовлення.
- •79.Індивідуальні особливості мовлення.
- •80. Уява як універсальна людська здатність.
- •81.Роль уяви,функції.
- •82.Уява як фактор поведінки.
- •83.Різновиди уяви.
- •84.Етапи творчої уваги.
- •85. Форми уяви (мрія; фантазія; марення, сновидіння; галюцинації). Реалістична уява й фантастична уява.
- •86. Механізми уяви (аглютинація, гіперболізація, загострення, схематизація, типізація).
- •87. Мислення й уява. Зв'язок уяви з усіма сторонами життєдіяльності людини.
- •88. Розвиток уяви в дитячому віці. Л.С.Виготський про розвиток уяви.
- •89.Уявлення про сутність і функції емоцій. Зв'язок емоцій з іншими системами (гомеостатичною, мотиваційною, перцептивною, когнітивною, моторною).
- •90.Характеристики емоційного реагування.
- •91.Форми емоцій. Емоційні реакції, емоційні стани й емоційні відношення.
- •92.Різновиди почуттів. Вищі почуття. Моральні почуття. Інтелектуальні почуття. Естетичні почуття. Праксичні почуття.
- •93.Почуття й особистість. Емоційність. Емоційна вразливість, емоційна лабільність й імпульсивність.
- •94.Емоції й пізнавальні психічні процеси.
- •95.Емоція як реакція на ситуацію й подію. Форми прояву емоцій. Роль «позитивних» й «негативних» емоцій.
- •96.Функції емоцій.
- •97.Закон Йеркса-Додсона.
- •Эксперимент с животными
- •Эксперимент с людьми
- •98.Характеристика емоцій.
- •99.Воля як реальне й самостійне психічне явище.
- •100.Воля як вольова регуляція, як довільне керування.
- •101.Воля як самоврядування.
- •102.Здійснення самоконтролю, автоуправління, авторегуляції, автооптимізації, самодетермінації, самоініціації й самогальмування. Самомобілізація й самостимуляція.
- •103.Теоретичні підходи до проблеми волі: загальна характеристика.
- •104 . Проблема вольової дії. Ознаки вольової дії.
- •105 . Стадії (етапи) вольової дії.
- •106. Вольові стани. Безвільна поведінка. Співвідношення вольової й емоційної регуляції. Вольове зусилля як один з механізмів вольової регуляції.
- •107 . Поняття вольової якості особистості. Загальні характеристики вольових якостей.
- •108. Класифікації вольових якостей (в. І. Селиванов, р. Ассаджіолі, в. В. Нікандров).
- •109. Порушення вольового контролю.
- •110. Задатки, психологічна характеристика
- •111. Здібності, талант
- •112. Обдарованість та геніальність.
14.Функції психіки. Рефлекторність психіки. Активність психіки.
Основними функціями психіки є відображення і регулювання. Ці функції взаємозалежні і взаємообумовлені: відображення регулюється, а регулювання засноване на інформації, отриманої в процесі відображення.
Психіка виконує сигнальну та регулятивну функції. Сигнальна функція психіки полягає в повідомленні людині про умови її життя, інших людей і її саму. Між сигналом і відповіддю на нього виникають певні відношення і зв'язки, «умовні рефлекси» (І. Павлов). Одні сигнали - подразники зовнішнього світу (звук, світло, тиск, колір) - викликають відчуття, сприймання, зумовлюють виникнення у мозку відчуття чи образу. Вони утворюють першу сигнальну систему.
Особливим сигналом для людини є слова. Як і предмети навколишнього світу, вони зумовлюють виникнення образів, уявлень, думок, переживань. Наприклад, слова «червоне світло» викликають у водія таку саму реакцію, як і реальне червоне світло.
Рефлекторність психіки.
І. М. Сєченов сформулював положення рефлекторної теорії, яку експериментально розробили І. П. Павлов, О. О. Ухтомський, В. М. Бехтєрєв, Н. С. Введенський.
Анатомо-фізіологічний механізм рефлекторної діяльності забезпечує:
1) сприймання зовнішніх подразників
2) перетворення їх у нервові імпульси (кодування) та передавання в мозок;
3) декодування й переробку сприйнятої інформації; подання команд у вигляді нервових імпульсів до м'язів та залоз;
4) прийом та передавання в мозок інформації про наслідки виконаного акту (зворотний зв'язок);
5) корекцію повторних дій з урахуванням даних зворотного зв'язку. Рефлекторний принцип психічної діяльності в подальшому вивчав І. П. Павлов (рис. 1.10). Зупинимось коротко на питаннях про безумовні та умовні рефлекси і першу та другу сигнальні системи.
Існує два види рефлексів: безумовні та умовні. Безумовні рефлекси виникають несвідомо (безумовно), коли на організм діють зовнішній і внутрішній подразники. Умовні рефлекси з'являються за певних умов. Безумовні рефлекси є природженими, видовими, а умовні утворюються в процесі життєдіяльності організму, в результаті неодноразових впливів подразника, тобто вони набуті, індивідуальні.
Таким чином, слова і словосполучення сигналізують корі великого мозку людини про предмети та явища. Вони с пусковим механізмом дій і вчинків людини, основою пізнання і спілкування між людьми. Разом з тим перша і друга сигнальні системи постійно взаємодіють.
Активність психіки.
Активність психіки виявляється в умотивованості процесів відображення, тобто в пошуку найкращих рішень, оцінці варіантів можливої поведінки, а також у досягненні результатів пізнання, які стають дедалі адекватнішими відображуваному світові.
Активність психіки виявляється і в ході відображення реальності, оскільки воно передбачає перетворення фізико-хімічних впливів, що діють на органи чуттів, на образи предметів, і у сфері спонук, що надають діям і вчинкам людини енергії і стрімкості. Активність припускає можливість пошуку і вибору варіантів дій із безлічі можливих, що відповідають завданням і меті діяльності людини.