105 . Стадії (етапи) вольової дії.

У вольовім процесі, за С. Л. Рубінштейном, можна виділити 4 основні стадії (фази), які в складному вольовому акті виступають в розгорнутому вигляді, а у простому - в згорнутому:• перша фаза - виникнення потягу і попереднє встановлення мети;• друга фаза - розгляду і боротьби мотивів;

• третя фаза - вирішення;• четверта фаза - виконання.Перші три етапи можна об'єднати єдиною назвою «підготовча ланка», тоді 4-й етап буде мати назву «виконавчої ланки». Для простої вольової дії є характерним те, що ніякої боротьби мотивів тут не відбувається.Складна вольова дія включає більшу кількість етапів, які реалізуються у такій послідовності:• усвідомлення мети й бажання досягти її;• усвідомлення можливостей досягнення мети;• появу мотивів, які стверджують, або заперечують ці можливості;• боротьба мотивів і вибір;• прийняття однієї з можливостей у якості рішення;

• здійснення прийнятого рішення.За бондаренком: усвідомлення цілі-орієнтація на те,що потрібно зробити і прийняття самої цілі і образу бажаного результату. прийняття рішення-вироблення і оформлення готовності для того,щоб прикласти зусилля для досягнення своєї мети. планування-вибір способів для досягнення мети здійснення рішення

106. Вольові стани. Безвільна поведінка. Співвідношення вольової й емоційної регуляції. Вольове зусилля як один з механізмів вольової регуляції.

Вольові стани - тимчасові психічні стани, які є оптимальними внутрішніми умовами, що забезпечують успішне подолання особистістю труднощів.

Такими є стани оптимізму, активності, мобілізованості, відваги, рішучості, «бойового збудження», зосередженості, змобілізованості, уважності, готовності, зацікавленості, зумовлені життєвими обставинами та особистістю.

Стан мобілізаційної готовності. Йому передує виникнення цільової домінанти, яка спрямовує свідомість людини на досягнення результату. Він означає готовність боротися з труднощами майбутньої діяльності, виявити максимум вольових зусиль, не допустити розвитку несприятливого емоційного стану, спрямувати свідомість не на переживання значущості майбутньої діяльності, очікування успіху чи невдачі, а на контроль своїх дій. За такого стану особистість самоналаштована на цілковиту мобілізацію можливостей, що забезпечують досягнення результату.

Стан зосередженості. Пов'язаний із навмисною концентрацією уваги на процесі діяльності, яка забезпечує ефективність сприймання, запам'ятовування, мислення, швидкість реагування на сигнали, якісний контроль за діями тощо.

Незібраність (неуважність) є протилежним мобілізаційній готовності станом. У процесі розв'язання завдання вона виявляється у великій кількості зайвих рухів.

Стан рішучості. Виражає готовність до дії, яка передбачає специфічне переживання. Сутністю цього стану є готовність почати здійснювати прийняте рішення, ініціювати дію за наявності ризику, ймовірності неприємних наслідків. Виникає одночасно з прийняттям рішення, а не раніше за нього.

Стан стриманості. За такого вольового стану поведінка підкоряється розумному контролю. Вона може бути вираженням самодисципліни, вихованості людини, а може свідчити про боягузтво.

Вольові процеси і вольові стани визначають вольову поведінку людини. Стійка їх повторюваність зумовлює становлення в особистості вольових якостей.

Безвілля більшою чи меншою мірою виявляється в різних фізичних і розумових діях. Характерними його особливостями є зниження загальної активності, психічна млявість, вагання там, де необхідність дій очевидна. Безвільні люди не доводять розпочатої справи до кінця, нездатні переборювати навіть незначні труднощі, відкладають справу на потім. Вони легко відволікаються від важливої діяльності, беруться за маловажливе, дрібне, непотрібне. Їм не властиві стійкі, цілеспрямовані інтереси, самостійність і критичне ставлення до себе та до інших.

Регуляцiя поведiнки – є однiєю з головних функцiй психiки, що проявля­ється у всiх психiчних явищах.

Емоцiйна регуляцiя виникає у вiдповiдь на ключовi, для задоволен­ня визначеної потреби, особливостi предметiв та засновується на чуттєвому вiдображеннi значущостi зовнiшнiх впливiв, тобто емоцiйна регуляцiя виклика­ється актуальною потребою, здiйсненню якої вона сприяє. Виявляє себе у поведiнцi у виглядi виразних рухiв, емоцiйних дiй та вiдношення до оточуючого.

Вольова регуляцiя – форма регуляцiї поведiнки, заснована на довiльному керуваннi, яка характеризується використанням значних вольових зусиль, спрямованих на подолання перешкод i труднощiв, тобто служить механiзмом самомобiлiзацiї.

У процесi регуляцiї поведiнки емоцiї та воля здатнi виступати у рiзних спiввiдношеннях. В одних випадках емоцiї здiйснюють на поведiнку вплив, який дезорганiзує та демобiлiзує, i тодi воля виступає у формi регулятора, компенсуючи негативнi наслiдки емоцiї, що виникла. Це чiтко проявляється при розвитку у людини, так званих, несприятливих психофiзiологiчних станiв. Не­приємне вiдчуття, яке виникає при втомi i бажання знизити iнтенсивнiсть ро­боти або взагалi її припинити компенсується вольовою якiстю особистостi – терплячiстю. В iнших випадках емоцiї, навпаки, стимулюють поведiнку, i тодi прояв вольового зусилля не потрiбен. У цьому випадку висока працездатнiсть досягається за рахунок гiперкомпенсаторної мобiлiзацiї енергетичних ресурсiв.

Однак така регуляцiя неекономна, марнотратна, завжди мiстить у собi небезпе­ку перевтоми. Але i вольова регуляцiя має свою «ахiллесову п'яту» - надмiрна вольова напруга може призвести до зриву вищої нервової дiяльностi.

ВОЛЬОВЕ ЗУСИЛЛЯ. Це форма емоційного стресу, яка мобілізує внутрішні ресурси людини (пам’ять, мислення, уяву тощо), створює додаткові мотиви до дії, які відсутні або недостатні. Пригальмовує дію одних і підсилює дію інших мотивів. Мобілізує людину на подолання зовнішніх перешкод. Перемога над лінощами, страхом, втомою в результаті вольового зусилля дає значне емоційне задоволення, переживається як перемога над собою. Звичка здійснювати вольове зусилля стає обов’язковою умовою формування стійкого характеру.