
- •1. Психіка. Психічний процес. Психічна властивість. Психічний стан.
- •2. Джерела психологічних знань. Відмінність життєвих психологічних знань від наукових.
- •3.Місце психології в системі наук. Структура сучасної психології. Галузі психології. Основні тенденції в розвитку сучасної психології.
- •4. Класифікація методів психологічного дослідження за Ананьєвим б.Г.: загальна характеристика
- •6. Емпіричні методи: аналіз основних груп.
- •7. Самоспостереження як метод наукового пізнання
- •8. Спостереження. Вимоги до процедури одержання й інтерпретації інформації при спостереженні.
- •9. Анкетування та бесіда як методи наукового пізнання.
- •10. Експериментальні методи. Природний (польовий) експеримент. Моделюючий експеримент. Лабораторний експеримент.
- •12.Відображення як властивість матерії.
- •13.Форми допсихічного відображення.
- •14.Функції психіки. Рефлекторність психіки. Активність психіки.
- •15. Історичні підходи розуміння природи психіки (матеріалістичний, ідеалістичний).
- •16. Еволюція психіки. Концепція Леонтьєва - Фабрі. Стадії розвитку психіки.
- •17. Елементарна сенсорна психіка. Перцептивна психіка. Стадія інтелекту, або ручного мислення.
- •18. Відмінність психіки тварин від психіки людини.
- •19. Поняття про інтегративну діяльність головного мозку.
- •23. Самосвідомість як психічний феномен. Функція самосвідомості.
- •28. Загальні якості слухових відчуттів.
- •40. Класифікація процесів і станів уваги
- •41. Функції уваги
- •42. Характеристика об'єктів, що привертають і відволікають увагу
- •43. Специфіка джерел довільної уваги
- •46 . Стани максимальної уваги.
- •47 . Стан пасивної уваги.
- •56. Залежність запам'ятовування від характеру діяльності, від процесів целепокладання, від установок, мотивації, емоційних реакцій суб'єкта.
- •57. Мислення як предмет міждисциплінарних досліджень.
- •58. Мислення як предмет дослідження психології.
- •59. Мислення як родова здатність людини.
- •61. Сутність мислення як процесу розв’язання завдань.
- •62. Форми мислення.
- •63. Формування понять. Поняття як основний елемент думки.
- •64. Судження. Умовивід.
- •65. Мова й дискурсивне мислення.
- •66. Операції мислення.
- •67. Мислення як вища психічна функція.
- •68. Індивідуально-психологічні особливості мислення.
- •69 . Розумовий розвиток й інтелект людини. Коефіцієнт інтелектуальності.
- •70 . Підходи до вивчення інтелекту.
- •71 . Основні психологічні методики вивчення інтелекту.
- •72 . Креативність як характеристика мислення людини.
- •73. Методики вивчення креативності.
- •76. Мовлення
- •77.Функції мовлення.
- •78.Форми мовлення.
- •79.Індивідуальні особливості мовлення.
- •80. Уява як універсальна людська здатність.
- •81.Роль уяви,функції.
- •82.Уява як фактор поведінки.
- •83.Різновиди уяви.
- •84.Етапи творчої уваги.
- •85. Форми уяви (мрія; фантазія; марення, сновидіння; галюцинації). Реалістична уява й фантастична уява.
- •86. Механізми уяви (аглютинація, гіперболізація, загострення, схематизація, типізація).
- •87. Мислення й уява. Зв'язок уяви з усіма сторонами життєдіяльності людини.
- •88. Розвиток уяви в дитячому віці. Л.С.Виготський про розвиток уяви.
- •89.Уявлення про сутність і функції емоцій. Зв'язок емоцій з іншими системами (гомеостатичною, мотиваційною, перцептивною, когнітивною, моторною).
- •90.Характеристики емоційного реагування.
- •91.Форми емоцій. Емоційні реакції, емоційні стани й емоційні відношення.
- •92.Різновиди почуттів. Вищі почуття. Моральні почуття. Інтелектуальні почуття. Естетичні почуття. Праксичні почуття.
- •93.Почуття й особистість. Емоційність. Емоційна вразливість, емоційна лабільність й імпульсивність.
- •94.Емоції й пізнавальні психічні процеси.
- •95.Емоція як реакція на ситуацію й подію. Форми прояву емоцій. Роль «позитивних» й «негативних» емоцій.
- •96.Функції емоцій.
- •97.Закон Йеркса-Додсона.
- •Эксперимент с животными
- •Эксперимент с людьми
- •98.Характеристика емоцій.
- •99.Воля як реальне й самостійне психічне явище.
- •100.Воля як вольова регуляція, як довільне керування.
- •101.Воля як самоврядування.
- •102.Здійснення самоконтролю, автоуправління, авторегуляції, автооптимізації, самодетермінації, самоініціації й самогальмування. Самомобілізація й самостимуляція.
- •103.Теоретичні підходи до проблеми волі: загальна характеристика.
- •104 . Проблема вольової дії. Ознаки вольової дії.
- •105 . Стадії (етапи) вольової дії.
- •106. Вольові стани. Безвільна поведінка. Співвідношення вольової й емоційної регуляції. Вольове зусилля як один з механізмів вольової регуляції.
- •107 . Поняття вольової якості особистості. Загальні характеристики вольових якостей.
- •108. Класифікації вольових якостей (в. І. Селиванов, р. Ассаджіолі, в. В. Нікандров).
- •109. Порушення вольового контролю.
- •110. Задатки, психологічна характеристика
- •111. Здібності, талант
- •112. Обдарованість та геніальність.
101.Воля як самоврядування.
Воля – це свідоме регулювання людиною своєї поведінки, діяльності, яке полягає в умінні подолати внутрішні і зовнішні труднощі при здійсненні цілеспрямованих дій і вчинків. Головна функція волі полягає в свідомому регулюванні активності людини в певних життєвих ситуацій. Таким чином, людей розрізняєть так: звичайні люди, боягузи і альтруїсти (здійснюють позитивні вчинки не вимагаючи нічого у відповідь, ніби на рефлексивному рівні).
Розвиток волі у людини пов’язаний:
а) з перетворенням мимовільних психічних процесів у довільні;
б) придбанням людиною контролю над своєю поведінкою;
в) виробленням вольових якостей особистості;
г) тим, що людина свідомо ставить перед собою все більш важкі
завдання і переслідує все більш віддалені цілі, які вимагають
значних вольових зусиль протягом довгого часу.
Поняття сила волі є якістю волі людини, це загальна здатність долати певні труднощі,які виникають на шляху досягнення мети. Характеристика: 1. проявляється в таких особистісних рисах як витримка і самокерованість. 2. цілеспрямованість та настирливість. 3. ініціативність. 4. самостійність. Без чиєїсь допомоги обирає сам, без чужого впливу. 5. Послідовність пов’язана з такими якостями як самоконтроль і самооцінка. Отже, можна зробити висновок, що воля проявляється тільки завдяки зусиллям особистості. Воля як свідоме самокерування людиною своєю поведінкою передбачає її самостійність у прийнятті рішення, ініціюванні, плануванні, здійсненні та контролі дій.
102.Здійснення самоконтролю, автоуправління, авторегуляції, автооптимізації, самодетермінації, самоініціації й самогальмування. Самомобілізація й самостимуляція.
Воля як свідоме самокерування людиною своєю поведінкою передбачає її самостійність у прийнятті рішення, ініціюванні, плануванні, здійсненні та контролі дій. Саме тому застосовуються дані методи. Довільне керування охоплює самодетермінацію, самоініціювання і самогальмування дій, самоконтроль (дій, станів, емоцій), самомобілізацію та самостимуляцію. Воно є інтегральним духовно-душевним та психофізіологічним процесом, який актуалізує, крім вольового зусилля, мотиви (бажання, повинність), інтелектуальну активність, моральну та духовну сфери особистості. Здійснення самоконтролю – це вольова якість, яка забезпечує готовність діяти раціонально і правильно, незалежно від власного внутрішнього стану. Воля виконує дві взаємопов'язаних функції - спонукальну й гальмівну.Спонукальна функція забезпечує активність людини в подоланні труднощів і перешкод. Якщо в людини відсутня актуальна потреба виконувати дію, воля створює допоміжне спонукання, змінюючи смисл дії (робить його більш значущим), зумовлюючи переживання, пов'язані з передбаченими наслідками дії. Гальмівна функція виявляється у стримуванні небажаних виявів активності. Вольове регулювання поведінки було б неможливим без гальмівної функції. Самобілізація – це миттєва реакція, швидка відповідь. Самостимуляція передбачає творення або посилення спонукань людини до певної активності, діяльності, поведінки.