
- •1. Психіка. Психічний процес. Психічна властивість. Психічний стан.
- •2. Джерела психологічних знань. Відмінність життєвих психологічних знань від наукових.
- •3.Місце психології в системі наук. Структура сучасної психології. Галузі психології. Основні тенденції в розвитку сучасної психології.
- •4. Класифікація методів психологічного дослідження за Ананьєвим б.Г.: загальна характеристика
- •6. Емпіричні методи: аналіз основних груп.
- •7. Самоспостереження як метод наукового пізнання
- •8. Спостереження. Вимоги до процедури одержання й інтерпретації інформації при спостереженні.
- •9. Анкетування та бесіда як методи наукового пізнання.
- •10. Експериментальні методи. Природний (польовий) експеримент. Моделюючий експеримент. Лабораторний експеримент.
- •12.Відображення як властивість матерії.
- •13.Форми допсихічного відображення.
- •14.Функції психіки. Рефлекторність психіки. Активність психіки.
- •15. Історичні підходи розуміння природи психіки (матеріалістичний, ідеалістичний).
- •16. Еволюція психіки. Концепція Леонтьєва - Фабрі. Стадії розвитку психіки.
- •17. Елементарна сенсорна психіка. Перцептивна психіка. Стадія інтелекту, або ручного мислення.
- •18. Відмінність психіки тварин від психіки людини.
- •19. Поняття про інтегративну діяльність головного мозку.
- •23. Самосвідомість як психічний феномен. Функція самосвідомості.
- •28. Загальні якості слухових відчуттів.
- •40. Класифікація процесів і станів уваги
- •41. Функції уваги
- •42. Характеристика об'єктів, що привертають і відволікають увагу
- •43. Специфіка джерел довільної уваги
- •46 . Стани максимальної уваги.
- •47 . Стан пасивної уваги.
- •56. Залежність запам'ятовування від характеру діяльності, від процесів целепокладання, від установок, мотивації, емоційних реакцій суб'єкта.
- •57. Мислення як предмет міждисциплінарних досліджень.
- •58. Мислення як предмет дослідження психології.
- •59. Мислення як родова здатність людини.
- •61. Сутність мислення як процесу розв’язання завдань.
- •62. Форми мислення.
- •63. Формування понять. Поняття як основний елемент думки.
- •64. Судження. Умовивід.
- •65. Мова й дискурсивне мислення.
- •66. Операції мислення.
- •67. Мислення як вища психічна функція.
- •68. Індивідуально-психологічні особливості мислення.
- •69 . Розумовий розвиток й інтелект людини. Коефіцієнт інтелектуальності.
- •70 . Підходи до вивчення інтелекту.
- •71 . Основні психологічні методики вивчення інтелекту.
- •72 . Креативність як характеристика мислення людини.
- •73. Методики вивчення креативності.
- •76. Мовлення
- •77.Функції мовлення.
- •78.Форми мовлення.
- •79.Індивідуальні особливості мовлення.
- •80. Уява як універсальна людська здатність.
- •81.Роль уяви,функції.
- •82.Уява як фактор поведінки.
- •83.Різновиди уяви.
- •84.Етапи творчої уваги.
- •85. Форми уяви (мрія; фантазія; марення, сновидіння; галюцинації). Реалістична уява й фантастична уява.
- •86. Механізми уяви (аглютинація, гіперболізація, загострення, схематизація, типізація).
- •87. Мислення й уява. Зв'язок уяви з усіма сторонами життєдіяльності людини.
- •88. Розвиток уяви в дитячому віці. Л.С.Виготський про розвиток уяви.
- •89.Уявлення про сутність і функції емоцій. Зв'язок емоцій з іншими системами (гомеостатичною, мотиваційною, перцептивною, когнітивною, моторною).
- •90.Характеристики емоційного реагування.
- •91.Форми емоцій. Емоційні реакції, емоційні стани й емоційні відношення.
- •92.Різновиди почуттів. Вищі почуття. Моральні почуття. Інтелектуальні почуття. Естетичні почуття. Праксичні почуття.
- •93.Почуття й особистість. Емоційність. Емоційна вразливість, емоційна лабільність й імпульсивність.
- •94.Емоції й пізнавальні психічні процеси.
- •95.Емоція як реакція на ситуацію й подію. Форми прояву емоцій. Роль «позитивних» й «негативних» емоцій.
- •96.Функції емоцій.
- •97.Закон Йеркса-Додсона.
- •Эксперимент с животными
- •Эксперимент с людьми
- •98.Характеристика емоцій.
- •99.Воля як реальне й самостійне психічне явище.
- •100.Воля як вольова регуляція, як довільне керування.
- •101.Воля як самоврядування.
- •102.Здійснення самоконтролю, автоуправління, авторегуляції, автооптимізації, самодетермінації, самоініціації й самогальмування. Самомобілізація й самостимуляція.
- •103.Теоретичні підходи до проблеми волі: загальна характеристика.
- •104 . Проблема вольової дії. Ознаки вольової дії.
- •105 . Стадії (етапи) вольової дії.
- •106. Вольові стани. Безвільна поведінка. Співвідношення вольової й емоційної регуляції. Вольове зусилля як один з механізмів вольової регуляції.
- •107 . Поняття вольової якості особистості. Загальні характеристики вольових якостей.
- •108. Класифікації вольових якостей (в. І. Селиванов, р. Ассаджіолі, в. В. Нікандров).
- •109. Порушення вольового контролю.
- •110. Задатки, психологічна характеристика
- •111. Здібності, талант
- •112. Обдарованість та геніальність.
99.Воля як реальне й самостійне психічне явище.
ВОЛЯ - це свідоме управління людиною своєю діяльністю та поведінкою, що виявляється у прийнятті рішення, подоланні труднощів і перешкод на шляху досягнення мети, виконання поставлених завдань.
Свідомість і воля є самостійними, хоча й поєднаними та перехрещуваними гранями психічного. Виконуючи свою роль у психічному процесі, свідомість не стає волею, але все ж таки є її важливою ознакою.. Вона забезпечує виконання волею її функцій. Крім того воля забезпечує здатність самостійно ставити перед собою завдання й без нагадувань і спонукань інших виконувати їх.
Загалом вольова діяльність особистості охоплює:
• вольові процеси, які мають місце у будь-якому вольовому вчинку,
• вольову діяльність, яка виражається у здійсненні довільних і мимовільних дій;
• вольові стани - це тимчасові психічні стани, які оптимізують, мобілізують психіку людини на подолання внутрішніх і зовнішніх перешкод.
• вольові якості - відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення людини.
Вольова регуляція завжди починається з інтелектуального акту, з усвідомлення проблемної ситуації.Воля виконує дві взаємопов'язаних функції - спонукальну й гальмівну.Спонукальна функція забезпечує активність людини в подоланні труднощів і перешкод. Якщо в людини відсутня актуальна потреба виконувати дію, воля створює допоміжне спонукання, змінюючи смисл дії (робить його більш значущим), зумовлюючи переживання, пов'язані з передбаченими наслідками дії. Гальмівна функція виявляється у стримуванні небажаних виявів активності. Вольове регулювання поведінки було б неможливим без гальмівної функції.
100.Воля як вольова регуляція, як довільне керування.
Функцією вольової регуляції є підвищення ефективності відповідної діяльності, а вольова дія постає як свідома, цілеспрямована дія людини щодо подолання зовнішніх і внутрішніх перешкод за допомогою вольових зусиль. На особистісному рівні воля виявляється в таких властивостях, як сила волі, енергійність, наполегливість, витримка тощо. Вольова регуляція необхідна для того, щоб протягом тривалого часу утримувати в полі свідомості об'єкт, над яким міркує людина, підтримувати сконцентровану на ньому увагу. Воля бере участь в регуляції практично всіх основних психічних функцій: відчуттів, сприйняття, уяви, пам'яті, мислення і мови
Вольова дія завжди пов'язана з усвідомленням мети діяльності, її значущості, з підпорядкуванням виконуваних дій меті. Іноді виникає необхідність надати якійсь меті особливого змісту, і в цьому випадку участь волі в регуляції діяльності зводиться до того, щоб відшукати відповідний сенс, підвищену цінність даної діяльності. Вольова регуляція може включитися в діяльність на будь-якому етапі її здійснення: ініціації діяльності, вибору засобів і способів її виконання, слідування накресленому плану або відхилення від нього, контролю виконання. Особливість включення вольової регуляції в початковий момент здійснення діяльності полягає в тому, що людина, свідомо відмовляючись від одних потягів, мотивів і цілей, віддає перевагу іншим і реалізує їх всупереч моментним, безпосереднім спонукуванням. Воля у виборі дії виявляється в тому, що, свідомо відмовившись від звичного способу вирішення завдання, індивід обирає інший, іноді більш важкий, і намагається не відступати від нього. Нарешті, вольова регуляція контролю виконання дії полягає в тому, що людина свідомо змушує себе старанно перевіряти виконання дій тоді, коли сил і бажання робити це вже майже не залишилося.