97.Закон Йеркса-Додсона.

Законом Йеркса-Додсона в психології називають залежність найкращих результатів від середньої інтенсивності мотивації. Існує певна границя, за якою подальше збільшення мотивації призводить до погіршення результатів. Вчені (Йоркс, Додсон) ще в 1908 встановили, що для того, щоб навчити тварин проходит лабіринт, найбільш сприятливим є середня інтенсивність мотивації ( вона задавалась інтенсивністю ударів струму).

Відомо, що для того, щоб виконати діяльність, потрібна достатня мотивація. Але, якщо мотивація надто сильна. То збільшується рівень активності і напруження, в результаті чого в діяльності відбуваються розлади, тобто ефективність діяльності погіршується. В такому високий рівень мотивації викликає небажані емоційні реакції (напруження, переживання, стрес), що призводить до погіршення діяльності.

Експериментально встановлено, що існує певний оптимум(оптимальний рівень) мотивації, при якому діяльність виконується найкраще (для даної людини в конкретній ситуації).

Эксперимент с животными

Роберт Йеркс и Джон Додсон сначала проводили эксперименты на мышах и шимпанзе. У животных они вырабатывали дифференцировку на различение темного входа в лабиринт от светлого. Правильный выбор входа в лабиринт позволял мыши добраться до гнезда, где ее ожидало положительное подкрепление — мышь противоположного пола. В случае ошибок применялось наказание — удар током через проволочный пол. Сила наказания варьировалась. В разных сериях вырабатывались дифференцировки различной степени сложности. Слабый ток является оптимальным наказанием для выработки трудной дифференцировки. При формировании легкой дифференцировки оптимальный уровень наказания выше.

Эксперимент с людьми

Исследования на людях, продемонстрировал аналогичные результаты. В качестве экспериментального материала выступали задачи-головоломки, в качестве мотивирующего стимула — денежное вознаграждение (сумма награды за правильное решение, поначалу ничтожная, постепенно возрастала до весьма значительной). И вот что обнаружилось.

За чисто символический выигрыш люди работали «спустя рукава», и результаты были невысокими. По мере возрастания награды рос и энтузиазм; соответственно улучшались и результаты. Однако в определенный момент, когда возможность выигрыша достигала немалой величины, энтузиазм перерастал в ажиотаж, и результаты деятельности снижались. Таким образом, выяснилось, что слабая мотивация недостаточна для успеха, но и избыточная вредна, поскольку порождает ненужное возбуждение и суетливость.

98.Характеристика емоцій.

Емоції — це специфічна форма взаємодії людини з довколишнім світом, спрямована на пізнання цього світу та свого місця в ньому через саму себе у формі переживань. 1)За рахунок емоцій відбувається усвідомлення своїх потреб, 2) реалізація потреби виступає в спів залежності з досягненням певної мети. Як зазначав В.Вундт в емоцій присутні полярність приємного й неприємного, протилежності напруження і розрядки, збудження й пригніченості. Поряд зі збудженою радістю (радістю-тріумфом) існують радість спокійна (радість умиротворення) і радість напружена (радість палкої, жагучої надії, радість трепетного очікування). Так само існують напружений смуток, як тривога, збуджений смуток, близький до відчаю, і тихий смуток, в якому відчувається розрядка, смуток, близький до меланхолії.

Кожна людина на власному досвіді переконується, що вона відчуває саме щастя, печаль чи страх, а не просто емоцію, що вони розрізняються за внутрішніми переживаннями й за зовнішнім виглядом. Розрізняючись, емоції взаємодіють одна з одною, а також із перцептивними, когнітивними, моторними процесами і впливають як на них, так і одна на одну. Радість послаблює страх, печаль посилює відчай.

Названі особливості виступають характеристиками емоцій. Серед них розрізняють якісні характеристики (знак — позитивні чи негативні, модальність — страх, гнів, радість, сором тощо) і кількісні (сила або слабкість, збудженість і пригніченість, й інтенсивність, що визначається через напруженість — розрядку).

Виділяють такі властивості емоцій:

Універсальність полягає в незалежності емоцій від виду потреби й специфіки діяльності, в якій вони виникають. Надія, тривога, радість, гнів можуть виникнути при задоволенні будь-якої потреби.

Динамічність емоцій полягає у наростанні напруження та її розрядці. Емоційне напруження наростає в ситуації очікування: чим ближче майбутня подія, тим сильніше наростає напруження.

Домінантність виявляється в тому, що сильні емоції мають здатність придушувати протилежні собі емоції, не допускати їх у свідомість людини.

Накопичення і зміцнення виявляється у збільшенні психоенергетичного потенціалу емоцій.

Адаптація полягає у притупленні, зниженні гостроти переживань при тривалому повторенні тих самих вражень. Тривала дія приємного подразника спричиняє ослаблення переживання задоволення, аж до повного його зникнення.

Упередженість (суб´єктивність) полягає в тому, що та сама причина може викликати у людини різні емоції. Небезпека в одних зумовлює страх, в інших - радісний, піднятий настрій.

Заразливість полягає в мимовільному передаванні свого настрою, переживання іншим людям, які спілкуються з певною особою.

Утримання в пам´яті - це здатність емоцій тривалий час зберігатися в пам´яті. У зв´язку із цим виокремлюють особливий вид пам´яті - емоційний.

Амбівалентність виражається в тому, що людина може одночасно переживати і позитивний, і негативний емоційні стани.