
- •1. Психіка. Психічний процес. Психічна властивість. Психічний стан.
- •2. Джерела психологічних знань. Відмінність життєвих психологічних знань від наукових.
- •3.Місце психології в системі наук. Структура сучасної психології. Галузі психології. Основні тенденції в розвитку сучасної психології.
- •4. Класифікація методів психологічного дослідження за Ананьєвим б.Г.: загальна характеристика
- •6. Емпіричні методи: аналіз основних груп.
- •7. Самоспостереження як метод наукового пізнання
- •8. Спостереження. Вимоги до процедури одержання й інтерпретації інформації при спостереженні.
- •9. Анкетування та бесіда як методи наукового пізнання.
- •10. Експериментальні методи. Природний (польовий) експеримент. Моделюючий експеримент. Лабораторний експеримент.
- •12.Відображення як властивість матерії.
- •13.Форми допсихічного відображення.
- •14.Функції психіки. Рефлекторність психіки. Активність психіки.
- •15. Історичні підходи розуміння природи психіки (матеріалістичний, ідеалістичний).
- •16. Еволюція психіки. Концепція Леонтьєва - Фабрі. Стадії розвитку психіки.
- •17. Елементарна сенсорна психіка. Перцептивна психіка. Стадія інтелекту, або ручного мислення.
- •18. Відмінність психіки тварин від психіки людини.
- •19. Поняття про інтегративну діяльність головного мозку.
- •23. Самосвідомість як психічний феномен. Функція самосвідомості.
- •28. Загальні якості слухових відчуттів.
- •40. Класифікація процесів і станів уваги
- •41. Функції уваги
- •42. Характеристика об'єктів, що привертають і відволікають увагу
- •43. Специфіка джерел довільної уваги
- •46 . Стани максимальної уваги.
- •47 . Стан пасивної уваги.
- •56. Залежність запам'ятовування від характеру діяльності, від процесів целепокладання, від установок, мотивації, емоційних реакцій суб'єкта.
- •57. Мислення як предмет міждисциплінарних досліджень.
- •58. Мислення як предмет дослідження психології.
- •59. Мислення як родова здатність людини.
- •61. Сутність мислення як процесу розв’язання завдань.
- •62. Форми мислення.
- •63. Формування понять. Поняття як основний елемент думки.
- •64. Судження. Умовивід.
- •65. Мова й дискурсивне мислення.
- •66. Операції мислення.
- •67. Мислення як вища психічна функція.
- •68. Індивідуально-психологічні особливості мислення.
- •69 . Розумовий розвиток й інтелект людини. Коефіцієнт інтелектуальності.
- •70 . Підходи до вивчення інтелекту.
- •71 . Основні психологічні методики вивчення інтелекту.
- •72 . Креативність як характеристика мислення людини.
- •73. Методики вивчення креативності.
- •76. Мовлення
- •77.Функції мовлення.
- •78.Форми мовлення.
- •79.Індивідуальні особливості мовлення.
- •80. Уява як універсальна людська здатність.
- •81.Роль уяви,функції.
- •82.Уява як фактор поведінки.
- •83.Різновиди уяви.
- •84.Етапи творчої уваги.
- •85. Форми уяви (мрія; фантазія; марення, сновидіння; галюцинації). Реалістична уява й фантастична уява.
- •86. Механізми уяви (аглютинація, гіперболізація, загострення, схематизація, типізація).
- •87. Мислення й уява. Зв'язок уяви з усіма сторонами життєдіяльності людини.
- •88. Розвиток уяви в дитячому віці. Л.С.Виготський про розвиток уяви.
- •89.Уявлення про сутність і функції емоцій. Зв'язок емоцій з іншими системами (гомеостатичною, мотиваційною, перцептивною, когнітивною, моторною).
- •90.Характеристики емоційного реагування.
- •91.Форми емоцій. Емоційні реакції, емоційні стани й емоційні відношення.
- •92.Різновиди почуттів. Вищі почуття. Моральні почуття. Інтелектуальні почуття. Естетичні почуття. Праксичні почуття.
- •93.Почуття й особистість. Емоційність. Емоційна вразливість, емоційна лабільність й імпульсивність.
- •94.Емоції й пізнавальні психічні процеси.
- •95.Емоція як реакція на ситуацію й подію. Форми прояву емоцій. Роль «позитивних» й «негативних» емоцій.
- •96.Функції емоцій.
- •97.Закон Йеркса-Додсона.
- •Эксперимент с животными
- •Эксперимент с людьми
- •98.Характеристика емоцій.
- •99.Воля як реальне й самостійне психічне явище.
- •100.Воля як вольова регуляція, як довільне керування.
- •101.Воля як самоврядування.
- •102.Здійснення самоконтролю, автоуправління, авторегуляції, автооптимізації, самодетермінації, самоініціації й самогальмування. Самомобілізація й самостимуляція.
- •103.Теоретичні підходи до проблеми волі: загальна характеристика.
- •104 . Проблема вольової дії. Ознаки вольової дії.
- •105 . Стадії (етапи) вольової дії.
- •106. Вольові стани. Безвільна поведінка. Співвідношення вольової й емоційної регуляції. Вольове зусилля як один з механізмів вольової регуляції.
- •107 . Поняття вольової якості особистості. Загальні характеристики вольових якостей.
- •108. Класифікації вольових якостей (в. І. Селиванов, р. Ассаджіолі, в. В. Нікандров).
- •109. Порушення вольового контролю.
- •110. Задатки, психологічна характеристика
- •111. Здібності, талант
- •112. Обдарованість та геніальність.
90.Характеристики емоційного реагування.
Емоційне реагування характеризується знаком (позитивні або негативні переживання), впливом на поведінку і діяльність (стимулюючий або гальмуючий), інтенсивністю (глибина переживань і величина фізіологічних зрушень), тривалістю протікання (короткочасною або тривалістю), предметністю (ступінь усвідомленості й зв'язку з конкретним об'єктом).
Емоційне реагування - емоційні переживання, що супроводжують життєдіяльність людини.
За характером емоційного забарвлення виокремлюють позитивне і негативне емоційне реагування. Позитивне емоційне реагування переживається як блаженство - насолода, раювання, розкіш, або екстаз (грец. exstasis - зміщення, несамовитість) - стан, що відчувають люди, які перебувають на вершині щастя, а також члени деяких релігійних сект, шамани.
Негативне емоційне реагування переживається як незадоволення, неспокій, страх людини, спричинений певною подією, ситуацією, що може доводити її до заціпеніння.
Предметні емоції мають певну причину, безпредметні менш визначені (тривогу може спричиняти загальна ситуація: ніч, ліс, недоброзичливе оточення) або неусвідомлювані.
Емоційні реакції (гнів, радість, туга, страх) проявляються як емоційний відгук, емоційний спалах і емоційний вибух (афект). Емоційний відгук є динамічним явищем емоційного життя, що відображає швидкі стосунки людини, її ставлення до повсякденних ситуацій. Його інтенсивність і тривалість не значні, тому він не здатний суттєво змінити емоційний стан людини.
Емоційний спалах - це сильний і короткочасний прояв емоцій, емоційний вибух - раптовий та бурхливий їх вияв.
Емоції проявляються активно і пасивно. Наприклад, при переживанні страху активним проявом може стати втеча, пасивним - завмирання на місці. Найактивнішим рівнем емоційного реагування є афект (лат. affectus - настрій, хвилювання) - сильно виражені некеровані (мимовільні), короткочасні, яскраві, бурхливі емоційні спалахи. Афективні прояви позитивних емоцій (захоплення, наснага, ентузіазм, нестримні веселощі, сміх) або негативних (злість, гнів, жах, розпач) нерідко супроводжуються ступором - станом нечутливості, нерухомості. Після афекту настають занепад сил, байдужість або каяття у вчиненому. Частий прояв афекту в нормальній ситуації свідчить про невихованість або нервово-психічне захворювання.
Імпресивною складовою емоційного реагування є переживання - емоційно забарвлений стан, що виявляється у формі задоволення або незадоволення (страждання), напруги або заспокоєння. За емоційним забарвленням вони можуть бути позитивними і негативними, приємними і неприємними.
Найпоширенішим вираженням позитивних емоцій є усмішка, негативних - посмішка («кисла міна»). Посмішка може бути підробленою (виражає бажання здаватися радісним) і удаваною (намагання приховати негативні емоції).
Сильно виражені емоції супроводжуються жестами (цілісними руховими актами) - підстрибування, перекидання через голову, обійми, ласка, погладжування та цілування, закривання обличчя руками (несподівана радість, плач, сором).. Багато рухів виражають ставлення, почуття, емоційні оцінки.
Найхарактерніші звукові засоби експресії - сміх і плач. Сміх може виражати радість, гнів, розпач; плач - нещастя, розпач, гнів, агресію, радість тощо.
Оцінка значущості ситуації може бути усвідомлюваною й неусвідомлюваною. За механізмом безумовного рефлексу виникає емоційна реакція на закріплену в генетичній пам'яті значущу ситуацію або як прояв інстинкту. У ній задіяні різні системи організму й особистості. Може бути відгуком на віртуальну ситуацію (плач глядачів у кіно або на спектаклях, що виникає за механізмом емпатії і зараження).