86. Механізми уяви (аглютинація, гіперболізація, загострення, схематизація, типізація).

Процеси створення образів уяви. Найелементарнішою формою синтезування нових образів є аглютинація (від лат. agglutinatio – склеювання) – найпростіше сполучення тих якостей, властивостей або частин, узятих із різних об'єктів, які в повсякденному житті не поєднуються. Наприклад, та­кими є казкові образи русалки – напівжінки, напівриби; кентавра – напівчоловіка, напівконя; у технічній творчості – тролейбуса – поєднання властивостей трамваю та автомобіля; танка-амфібії, що поєднує властивості танка і човна; акордеон – піаніно і баян.

Нові образи можуть створюватися за допомогою наголошуван­ня (загострення) – навмисне посилення в об'єкті певних ознак, які виявляються домінуючими (використовуються при створенні дружніх шаржів чи карикатур, художник знаходить у характері чи зовнішності людини щось неповторне, притаманне лише їй і акцентує на цьому художніми засобами).

Створити нові образи можна шляхом гіперболізації (гр.hyperbole – перебільшення) предмета або кількості його частин. Цей прийом широко викорис­товується в казках, народній творчості, коли герої наділяються надприродною силою (Микита Кожум'яка, Котигорошко, велетень Гулівер, семиголовий змій) і здійс­нюють подвиги.

Літота – (гр. litotes – простота) – навмисне зменшення предмета, недомовленість (Дюймовочка, хлопчик-мізинчик).

Найскладнішим способом утворення образів уяви є типізація – виділення конкретного, що повторюється в однорідних явищах й виконання його в конкретному образі. Художник створює попередні ескізи, письменник – варіанти твору.

Схематизація (символізація) – стирання відмінностей між предметами і виявлення рис подібності між ними (використовують у декоративній творчості при створенні різноманітних орнаментів, елементи яких узято з рослинного світу). Той чи інший прийом створення творчих образів використовується залежно від мети, що стоїть перед людиною, від матеріалу, змісту фантазії, від багатства знань. Наприклад, в інженерній справі більшого значення набуває аналогія, в образотворчій діяльності - акцентування, типізація, в літературній праці-типізація.

87. Мислення й уява. Зв'язок уяви з усіма сторонами життєдіяльності людини.

Психологія мислення є однією з найбільш розроблених галузей психологічної науки. У вітчизняній психології мислення визначається як узагальнене опосередковане відображення дійсності, тісно пов'язане з чуттєвим пізнанням світу і практичною діяльністю людей. Л. С. Виготський неодноразово підкреслював думку про те, що психічні процеси виникають у спільній діяльності людей і в їх спілкуванні один з одним.

Згідно С.Л. Рубенштейну, мислення є діяльністю, що спирається на систему понять, спрямованої на вирішення завдань, підпорядкованої мети, враховує умови, в яких завдання здійснюється. Точка зору російської психології на мислення як на діяльність, що виникла в процесі життя індивідуума, знаходить своє обгрунтування у вченні І.П. Павлова. Згідно з цим вченням, в основі мислення лежить умовно-рефлекторна діяльність, що формується в індивідуальному досвіді.

Уява-це необхідний елемент творчої діяльності людини, що виражається в побудові образу продуктів праці, а забезпечує створення програми поведінки у тих випадках, коли проблемна ситуація характеризується також невизначеністю. Залежно від різних обставин, якими характеризується проблемна ситуація, одна і та ж завдання може вирішуватися як за допомогою уяви, так і з допомогою мислення. Звідси можна зробити висновок, що уява працює на тому етапі пізнання, коли невизначеність ситуації вельми велика. Фантазія дозволяє «перестрибнути» через якісь етапи мислення і все-таки уявити собі кінцевий результат.

Уява виступає необхідною формою зв'язку чуттєвого і раціонального, уявним осягненням суті об'єкта і його чуттєвої реконструкції. Чуттєве і раціональне в пізнанні перебувають у нерозривній єдності.

Чуттєве, хоча й осмислено, є щабель пізнання, відмінну від логічного знання. Осмисленість чуттєвого досвіду - умова формування нових знань. Мислення є своєрідною програмою, яка визначає перебіг процесів уяви. Уява характеризується як процес перетворення образу в наочному плані.

Уява в процесі утворення поняття зберігає свою специфіку, тобто створені уявою продукти є ні чим іншим, як переробкою відображених реальних відносин.. У той же час це є створення нової єдності. Уява дає можливість "бачення" цього цілого, загальної картини явища до того, як воно буде представлено в деталях. Своєрідність складає і економність уяви, так як його образи ніколи не копіюють об'єкта в цілому, а фіксують лише окремі характерні деталі, але це деталі зберігають значимість і сенс цілого. Досить часто вони виступають в якості здогади, що зв'язує ланки, куди входять і з'єднує різні компоненти досвіду в струнку, цілісну картину.

У ході практичної діяльності суб'єкт однаково спирається як на дані чуттєвого досвіду, так і на мислення, які найтіснішим чином переплітаються. Практика опосередковує перехід як від чуттєвого до раціонального, так і від логічного знання до чуттєвого досвіду. Продукти уяви - наочні образи - вербалізуються, набуваючи смислове значення.

Уява - особлива форма людської психіки, що стоїть окремо від інших психічних процесів і разом з тим займає проміжне положення між сприйняттям, мисленням і пам'яттю. Уява завжди є певний відхід від дійсності, але в будь-якому випадку джерело уяви - об'єктивна реальність. Для уяви характерна не більша зв'язок з емоційною стороною, не менша ступінь свідомості, не менша і не велика ступінь конкретності; ці особливості виявляються також на різних щаблях розвитку мислення. Уява треба розглядати як більш складну форму психічної діяльності, яка є реальним об'єднанням декількох функцій в їх своєрідних відносинах.  А.В. Брушлинский у статті «Уява і творчість» починає свій аналіз із зауваження, що традиційно пов'язують з уявою «... здатність створювати« нові чуттєві чи розумові образи »не специфічна для нього,« ... оскільки створення, відкриття і т. д. нового - це справа не тільки уяви, але й сприйняття, уявлення, мислення і т. д. ».  Уява нерозривно пов'язане з процесом пам'яті, воно перетворює те, що є в пам'яті. Також пов'язано зі сприйняттям, (збагачує нові образи, робить їх більш продуктивними) і мисленням: здійснює уявний відхід за межі безпосередньо сприйманого; сприяє передбаченню майбутнього. 

Уява тісно пов'язане з мисленням. Подібно мисленню, воно дозволяє передбачати майбутнє. Так само як і мислення, уява виникає в проблемній ситуації, тобто в тих випадках, коли необхідно відшукати нові рішення; так само як і мислення, воно мотивується потребами особистості. Реальному процесу задоволення потреб може передувати ілюзорне, уявне задоволення потреб, тобто живе, яскраве уявлення тієї ситуації, при якій ці потреби можуть бути задоволені. Але випереджаюче відображення дійсності, здійснюване в процесах фантазії, відбувається в конкретнообразной формі, у вигляді яскравих уявлень Таким чином, в проблемній ситуації, якої починається діяльність, існують дві системи випередження свідомістю результатів цієї діяльності: організована система образів (уявлень) і організована система понять. Можливість вибору способу лежить в основі уяви, можливість нової комбінації понять лежить в основі мислення. Часто така робота йде відразу в "двох поверхах", так як системи образів і понять тісно пов'язані.