- •1. Психіка. Психічний процес. Психічна властивість. Психічний стан.
- •2. Джерела психологічних знань. Відмінність життєвих психологічних знань від наукових.
- •3.Місце психології в системі наук. Структура сучасної психології. Галузі психології. Основні тенденції в розвитку сучасної психології.
- •4. Класифікація методів психологічного дослідження за Ананьєвим б.Г.: загальна характеристика
- •6. Емпіричні методи: аналіз основних груп.
- •7. Самоспостереження як метод наукового пізнання
- •8. Спостереження. Вимоги до процедури одержання й інтерпретації інформації при спостереженні.
- •9. Анкетування та бесіда як методи наукового пізнання.
- •10. Експериментальні методи. Природний (польовий) експеримент. Моделюючий експеримент. Лабораторний експеримент.
- •12.Відображення як властивість матерії.
- •13.Форми допсихічного відображення.
- •14.Функції психіки. Рефлекторність психіки. Активність психіки.
- •15. Історичні підходи розуміння природи психіки (матеріалістичний, ідеалістичний).
- •16. Еволюція психіки. Концепція Леонтьєва - Фабрі. Стадії розвитку психіки.
- •17. Елементарна сенсорна психіка. Перцептивна психіка. Стадія інтелекту, або ручного мислення.
- •18. Відмінність психіки тварин від психіки людини.
- •19. Поняття про інтегративну діяльність головного мозку.
- •23. Самосвідомість як психічний феномен. Функція самосвідомості.
- •28. Загальні якості слухових відчуттів.
- •40. Класифікація процесів і станів уваги
- •41. Функції уваги
- •42. Характеристика об'єктів, що привертають і відволікають увагу
- •43. Специфіка джерел довільної уваги
- •46 . Стани максимальної уваги.
- •47 . Стан пасивної уваги.
- •56. Залежність запам'ятовування від характеру діяльності, від процесів целепокладання, від установок, мотивації, емоційних реакцій суб'єкта.
- •57. Мислення як предмет міждисциплінарних досліджень.
- •58. Мислення як предмет дослідження психології.
- •59. Мислення як родова здатність людини.
- •61. Сутність мислення як процесу розв’язання завдань.
- •62. Форми мислення.
- •63. Формування понять. Поняття як основний елемент думки.
- •64. Судження. Умовивід.
- •65. Мова й дискурсивне мислення.
- •66. Операції мислення.
- •67. Мислення як вища психічна функція.
- •68. Індивідуально-психологічні особливості мислення.
- •69 . Розумовий розвиток й інтелект людини. Коефіцієнт інтелектуальності.
- •70 . Підходи до вивчення інтелекту.
- •71 . Основні психологічні методики вивчення інтелекту.
- •72 . Креативність як характеристика мислення людини.
- •73. Методики вивчення креативності.
- •76. Мовлення
- •77.Функції мовлення.
- •78.Форми мовлення.
- •79.Індивідуальні особливості мовлення.
- •80. Уява як універсальна людська здатність.
- •81.Роль уяви,функції.
- •82.Уява як фактор поведінки.
- •83.Різновиди уяви.
- •84.Етапи творчої уваги.
- •85. Форми уяви (мрія; фантазія; марення, сновидіння; галюцинації). Реалістична уява й фантастична уява.
- •86. Механізми уяви (аглютинація, гіперболізація, загострення, схематизація, типізація).
- •87. Мислення й уява. Зв'язок уяви з усіма сторонами життєдіяльності людини.
- •88. Розвиток уяви в дитячому віці. Л.С.Виготський про розвиток уяви.
- •89.Уявлення про сутність і функції емоцій. Зв'язок емоцій з іншими системами (гомеостатичною, мотиваційною, перцептивною, когнітивною, моторною).
- •90.Характеристики емоційного реагування.
- •91.Форми емоцій. Емоційні реакції, емоційні стани й емоційні відношення.
- •92.Різновиди почуттів. Вищі почуття. Моральні почуття. Інтелектуальні почуття. Естетичні почуття. Праксичні почуття.
- •93.Почуття й особистість. Емоційність. Емоційна вразливість, емоційна лабільність й імпульсивність.
- •94.Емоції й пізнавальні психічні процеси.
- •95.Емоція як реакція на ситуацію й подію. Форми прояву емоцій. Роль «позитивних» й «негативних» емоцій.
- •96.Функції емоцій.
- •97.Закон Йеркса-Додсона.
- •Эксперимент с животными
- •Эксперимент с людьми
- •98.Характеристика емоцій.
- •99.Воля як реальне й самостійне психічне явище.
- •100.Воля як вольова регуляція, як довільне керування.
- •101.Воля як самоврядування.
- •102.Здійснення самоконтролю, автоуправління, авторегуляції, автооптимізації, самодетермінації, самоініціації й самогальмування. Самомобілізація й самостимуляція.
- •103.Теоретичні підходи до проблеми волі: загальна характеристика.
- •104 . Проблема вольової дії. Ознаки вольової дії.
- •105 . Стадії (етапи) вольової дії.
- •106. Вольові стани. Безвільна поведінка. Співвідношення вольової й емоційної регуляції. Вольове зусилля як один з механізмів вольової регуляції.
- •107 . Поняття вольової якості особистості. Загальні характеристики вольових якостей.
- •108. Класифікації вольових якостей (в. І. Селиванов, р. Ассаджіолі, в. В. Нікандров).
- •109. Порушення вольового контролю.
- •110. Задатки, психологічна характеристика
- •111. Здібності, талант
- •112. Обдарованість та геніальність.
61. Сутність мислення як процесу розв’язання завдань.
Психологічна характеристика мислення як процесу розв'язання задач передбачає врахування таких його внутрішніх закономірностей.
І. Фазовий характер мисленнєвої діяльності.
Мислення послідовно розгортається у часі як процес, у якого є початок і кінець. Відправним пунктом мислення є задача, вона є головним об'єктом мислення.
Задача може розглядатися з двох боків, по-перше, об'єктивного ,як набір певних умов і певних вимог, та, по-друге, суб'єктивного. Останній можна представити у вигляді: а) образу задачі (скільки елементів виокремлює в задачі людина, які відношення між ними вона встановлює тощо); б) мети дослідницької діяльності; в) засобів досягнення мети.
Етапи (фази) мисленнєвого процесу залежать від типу задач, які умовно можна поділити на звичайні та творчі (у звичайних задачах, як правило, є одна-єдина правильна відповідь, у творчих задачах варіанти відповідей та шляхи їх досягнення можуть бути різними).
У випадку звичайних задач виокремлюються такі фази мисленнєвого процесу.
Формулювання запитання. Перша реакція при зустрічі з задачею (проблемою) радше емоційна (здивування), ніж мисленнєва. Запитання є необхідним структурним елементом процесу мислення.
Висунення гіпотез. Цей етап (фаза) є проміжною ланкою між інтуїтивним і дискурсивним процесами. Інтуїтивні моменти розв'язання задачі ґрунтуються на образному досвіді людини і тонких індивідуальних асоціаціях; дискурсивні — на логічно обґрунтованих мовних міркуваннях. Кількість гіпотез, які висуваються людиною, їх оригінальність свідчать про творчий потенціал людини.
Перевірка гіпотетичної дії. Тут враховується досвід і знання людини, а також рівень розвитку логічного апарату її мислення. При цьому важлива наявність такої якості розуму, як критичність: перш ніж діяти необхідно аналітично оцінити гіпотетичні дії.
Висновок. На цьому етапі робиться загальне заключения. Особлива роль належить розвиненим мовним здібностям людини, умінню чітко сформулювати остаточне рішення.
II. Операціональний склад процесу мислення.
Саме у процесі розв'язання задач мислення чітко виступає як сукупність основних мисленнєвих операцій: аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення.
1. Аналіз — синтез . Аналіз — це мисленнєве розчленування цілісного предмета на його складові частини, елементи, сторони або виокремлення в предметі тих чи інших властивостей, зв'язків, відношень. Синтез—це об'єднання виокремлених аналізом елементів, частин в єдине ціле. Аналіз та синтез завжди взаємопов'язані, їх єдність чітко виступає у порівнянні.
2. Порівняння — це мисленнєве встановлення подібності або відмінності предметів чи явищ.
3. Узагальнення — конкретизація. Узагальнення — це виокремлення спільних ознак у кількох предметів, об'єктів, явищ.
4. Абстрагування—індивідуалізація. Абстрагування — мисленнєве виокремлення одних ознак предметів та відволікання від інших
III. Участь у процесі мислення різних „мов" переробки інформації.
у мисленнєвому процесі беруть участь, як мінімум, три мови переробки інформації (словесно-мовленнєва, візуальна, моторна). Коли ці три мови працюють одночасно, є підстави вважати, що ми маємо так зване продуктивне (тобто таке, що приводить до нових знань) мислення.
IV. Вибірковість мислення.
Ця характеристика мислення виявляється особливо при побудові образу задачі і пов'язана з виокремленням ключових елементів задачі (вони для різних людей різні); селективним підключенням минулого досвіду (різні суб'єкти під час розв'язання однієї й тієї самої задачі використовують різні елементи своїх знань); з суб'єктивною значущістю окремих аспектів, стадій розв'язання задачі (для однієї людини більш важлива швидкість розв'язання задачі, для іншої - висування гіпотез тощо).
V. У мисленнєвому процесі певним чином співвідносяться репродуктивні і продуктивні компоненти.
Репродуктивні компоненти ґрунтуються на відтворенні раніше засвоєних знань, продуктивні пов'язані з формуванням нових ідей, знань, яких немає у попередньому досвіді.
VI. У мисленні певним чином взаємопов'язані усвідомлювані і неусвідомлювані компоненти.
