1 Поняття культури, предмет історії УК.

Культура-історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил та здібностей людини, втілений у типах і формах організаціі життя і діяльності людини, а також утворення ними матер. та дух. цінностей.

Слово "культура" - латинського походження. Воно з'явилось у листах і трактатах давньоримських поетів і вчених для визначення дій, спрямованих на обробіток чого-небудь. Римський оратор і філософ Марк Туллій Цицерон (106-43 рр. до н.е.) вперше застосував слово "культура" до тієї сторони людського буття, яку ми зараз називаємо духовністю. Культурою духу чи розуму він вважав філософію.

«Культура»- Сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Матеріальні цінності становлять матеріальну культуру суспільства. Досягнення суспільства в галузі освіти, науки, мистецтва, літератури, в організації державного і суспільного життя є його духовною культурою. Будь яка матерыально- практична діяльність поза культурою неможлива, бо людина є творцем та витвором культури,яка є втіленням людського духу, здатності до творчості.

Предметом к. є дослідження закономірностей зародження, формування, розвитку світової та нац.. культури в історичному, філос, конкретно-наукових аспектах. Предметом курсу є історія розвитку культури народів світу та України від найдавніших часів до сьогодення. У курсі висвітлюється історія культурної еволюції людства і зокрема українського народу, з’ясовуються закономірності та основні етапи цієї еволюції., формує світогляд. Завданням курсу є розвинути у студентів почуття патріотизму, допомогти студентам прилучитися до культурної скарбниці людства, зорієнтуватися в сучасній проблематиці культурно-цивілізаційного процесу, розширити і поглибити попередні знання з проблем національної та світової культури, формувати у студентів широкий загальнокультурний гуманістичний світогляд. Історія української культури вивчає розвиток: науки і техніки;побуту;освіти;суспільної думки;фольклору;літератури;мистецтва тощо.

2.Методологія дослідження,, принципи аналізу структура та функції культури

Методи- сукупність аналітичних прийомів, операцій та процедур, що застосовуються при аналізі к. основний метод к- єдність пояснення та розуміння. Аналіз культури здійснюється за допомогою комплексу пізнавальних методів і установок, властивих окремим наукам: соціології, психології, етнографії, лінгвістиці, антропології тощо. Основний метод культурології – єдність пояснення та розуміння (випливає з неможливості провести чітку межу між суб’єктом та об’єктом пізнання в цій науці; інтегрує в собі методи конкретних гуманітарних наук – історії, соціології, лінгвістики, психології тощо).

Принципи дослідження культури: Видовий принцип – поділ культури на предметну (зовнішню), й особистісну (внутрішню);Родовий принцип – поділ культури на матеріальну й духовну;Принцип значущості – виділення основи культури і власне самої культури та її значення.

Культура поділяється на матеріальну та духовну.матеріальна – сукупність матеріальних цінностей, Яка складається з техніко-технологічних та предметно-продуктивних компонентів, а духовна – процес творення духовних цінностей та його результати,яка складається з політичної,правової,естетичної,етичної,філософської,релігійної.

Джерела вивчення матеріальної культури: Реальні предмети (археологічні й етнографічні пам’ятки, архітектура, техніка тощо);Зображення предметів (твори образотворчого мистецтва, креслення, графічні зображення, фото- і кінодокументи);Макети й моделі, сучасні оригіналу (зменшені копії предметів, покладені в могили, дитячі іграшки…);Писемні джерела, що несуть інформацію знаково-соціального змісту про предмети культури, технологію їх виробництва, використання тощо.

Культуру можна поділяти й за іншими ознаками (на різні історичні типи, на масову й елітарну, світову й національну, східну та західну тощо) Але завжди критерієм рівня культури є ступінь гуманізації суспільства, а її метою – гармонійний розвиток людини.

• Функції культури: Людинотворча (гуманістична) – культура формує людську особистість, специфічну для кожного суспільства;Пізнавальна (гносеологічна) – культура концентрує в собі накопичені знання про світ, створюючи умови для його подальшого пізнання;Регулятивна – регулює поведінку людей у всіх сферах життя, спирається на мораль та право;Акумулятивна (трансляційна) – накопичує, зберігає та передає людський досвід від покоління до покоління;

ціннісна (аксіологічна) – культура формує у людини ціннісні потреби та орієнтації, за якими визначається ступінь культурності особистості;комунікативна – налагоджує зв’язки між індивідами та соціальними групами, здійснює взаємопроникнення різних культур;компенсаторна – культура забезпечує духовну та психологічну розрядку, відволікає людину від повсякденних проблем;виховна – культура синтезує в цілісну форму всі складові внутрішнього світу особистості.

Отже, культура – це складне поліфункціональне явище, змістом якого є сукупність матеріальної та духовної діяльності людини, а методологічною основою пізнання цього змісту виступає єдність його пояснення та розуміння.