13.О.Конт та г.Спенсер – основоположники науки соціології.

Термін соціологія вперше запропонував і вперше використав у 1824 р. в своїх листах О. Конт.з'являється спочатку "соціальна фізика", якій пізніше Конт дає назву "соціологія".Через усю соціологічну концепцію О. Конта "червоною ниткою" проходить його ідеал "порядку і прогресу". Велика політична і моральна криза сучасного суспільства, обумовлена в першу чергу розумовою анархією. всі основні правилалежать в основі соціального порядку. Саму соціологію О. Конт поділяв на дві основні частини: 1) соціальну статику, 2) соціальну динаміку. Перша покликана вивчати умови існування і закони функціонування соціальних систем; друга — закони їхнього розвитку і зміни. Соціальна статика, це, по суті, анатомія суспільства, теорія суспільного порядку, найкращої організації суспільства, досягнення соціальної гармонії (консенсусу).Суспільство він порівнює з живим організмом, що має різні органи, які виконують свої специфічні функції.не індивіди створюють суспільство, а суспільство визначає соціальну природу особистості.Він вважає, що саме родина, а не індивід, складає ту найпростішу одиницю, з яких складається суспільство.Конт іменував вторинними (наприклад, клімат, раса, приріст населення, поділ праці), безумовний пріоритет він віддавав первинним — духовним, розумовим.Вперше:1) обґрунтував необхідність наукового підходу до вивчення суспільства і можливість пізнання законів його розвитку; 2) визначив соціологію як особливу науку, що спирається на спостереження; 3) порушив питання про проведення емпіричних досліджень у даній науці; 4) обґрунтував закономірний характер розвитку історії, загальні контури соціальної структури і ряду найважливіших інститутів суспільства.Однак О. Конту не вдалося досить чітко визначити предмет і метод нової науки.

В основі соціологічних поглядів Г. Спенсера лежали два вихідних положення, тісно пов'язаних з дарвінським вченням: а) розуміння суспільства як соціального організму, подібного до біологічного організму, і організму, який підкоряється тим же законам організації, функціонування і розвитку; б) вчення про загальну еволюцію, згідно з якою будь-яке явище неорганічного, органічного і надорганічного світу є "частиною загального процесу еволюції", оскільки існує тільки одна еволюція, що відбувається всюди однаково. Проводячи постійну аналогію між біологічним і соціальним організмами, виділяє такі загальні риси і властивості, як:• зростання і ускладнення структури,• диференціація функцій,• посилення їхньої взаємодії зі структурою та ін. Він вважав, що взаємини між суспільними структурами подібні до взаємодії органів живого організму. Якщо О. Конт у питанні про співвідношення особистості й суспільства віддавав пріоритет суспільству як системі, то Г. Спенсер, навпаки, — особистості, індивіду. Тому головним і визначальним для Г. Спенсера, на відміну від О. Конта, було безпосереднє вивчення не суспільства як цілого, а особистості й інших його структурних елементів, їхніх рис, функцій і взаємодій. Еволюція розглядалася ним як джерело будь-якого природного і суспільного явища. У її основі — прояв і взаємодія двох протилежних процесів: інтеграції і дезинтеграцї.суспільства на:• прості, • складні, • подвійно; • потрійно складні. він розрізняв "войовничі" й "індустріальні" типи суспільств.Заслуга Г. Спенсера в соціології складається насамперед у тому, що йому вдалося розгорнуто і глибоко свого часу розробити системний підхід стосовно суспільства і з'єднати його з еволюціонізмом. Він першим використав такі найважливіші категорії соціології, як соціальна система, соціальна структура, соціальна функція, соціальний інститут, соціальний контроль та ін.