72. Базові терміни етносоціології.

Діаспора – від грець. «diaspora», - розсіяння, перебування певної частини того чи іншого народу поза межами країни свого походження). Характерними ознаками сучасних діаспор є такі: 1) переважне компактне поселення у країні входу, особливо, на початкових етапах формування; 2) налагодження стійких внутрішніх зв’язків; 3) вибудовування й наповнення інституційної структури своєї спільноти, зазвичай, моноетнічної (наявність етнічних організацій, передусім, соціального, етнокультурного, а подеколи й політичного спрямування; шкіл з етнічними мовами навчання; конструювання релігійних громад; засобів масової інформації та комунікації етнічними мовами (газети, часописи, інші періодичні видання, радіо – та телеканали чи програми, а останнім часом комп`ютерні технології); видання літератури мовою етнічної батьківщини); 4) заснування й розвиток етнічного бізнесу, зазвичай, малого; 5) підтримання безпосередніх (на індивідуальному рівні через рідних, знайомих, земляків) і опосередкованих (через ЗМІ, літературу тощо) контактів, зв’язків з країнами походження. Етнонаціональна структура суспільства – це сукупність етнічних спільнот (етнос, нація, етнічна меншина, національна меншина, новітні іммігрантські спільноти тощо), які перебувають у стійких й упорядкованих зв’язках між собою. Останні обумовлюються соціально-економічною природою суспільства, відносинами класів і інших соціальних груп, системою розподілу праці, яка склалася на той чи той історичний період. Етнонаціональна структура – досить стійке явище, але разом з тим вона може змінюватися під впливом соціальних, економічних та політичних факторів. Етнонаціональна структура – явище притаманне поліетнічним країнам, до котрих згідно з існуючими класифікаціями відносяться країни, у яких інші, ніж титульна, етнічні спільноти перевищують десять відсотків усього населення. Етнос (від грець. ethnos) – це особливий вид спільності людей, яка утворилася історично й є особливою формою їхнього колективного існування. Ця спільнота формується й розвивається об’єктивним історичним шляхом, вона не залежить від волі окремих людей, які до неї входять, і здатна до стійкого багатовікового існування за рахунок самовідтворення. Основні якісні характеристики етносу — мова, специфічні елементи матеріальної та духовної культури (звичаї, обряди, норми поведінки), релігія, самосвідомість. Основними формами існування етносу, ідентифікованими на сьогоднішній день, є плем’я, народність, нація. Головною умовою виникнення етносу є спільна територія та мова. Субетнос (від грець. sub – під та ethnos - народ) – етнічна спільнота, зазвичай, малочисельна група людей, яка виникає в особливих історичних умовах у межах більшої етнічної спільноти (етносу) зберігає певні відмінності у культурі та мові, плекає свої, притаманні лише їй, традиції, звичаї, й відзначається своєрідним етнічним менталітетом; суперетнос (мегаетнос) – згідно з пасіонарною теорією етногенезу, це - етнічна система, яка складається із кількох етносів, котрі одночасно виникли в одному ландшафтному регіоні і взаємодіють у різних сферах життя. Етнічна самоідентифікація — свідомий акт етнічного самовизначення людини, процес ототожнення, уподібнення себе особою з певною етнічною спільнотою. Етнічна самоідентифікація має зовнішню і внутрішню спрямованість.