11.Періодизація розвитку соціологічного знання.

(за Юрієм Давидовим)

0 ЕТАП ПРОТОСОЦІОЛОГІЯ:Стародавній світ (до V ст.);Епоха Середньовіччя (V ст. - сер. XVІІ ст.);Новий час (сер. XVII - поч. ХІХ ст.).Протосоціологія - це прасоціологія, ретроспективна соціологія - передісторія соціологічного знання.ПРОТОСОЦІОЛОГІЯ вивчає факти, здогадки, гіпотези, ідеї, концепції, емпіричні соціальні обстеження минулого, пов'язані з аналізом чи описом соціальних явищ, процесів, тенденцій, які безпосередньо належать до предметної сфери сучасної соціології.

І ЕТАП ПОЧАТКОВИЙ (поч. ХІХ ст. - до кінця ХІХ ст.)Поява кантівської програми перебудови наук про суспільство на "позитивних", емпірично обґрунтованих засадах.Інтенсивно розвиваються емпіричні соціологічні дослідження, однак між ними і соціологічними теоріями суспільства ще відсутній будь-який систематичний зв'язок.Домінуючим методологічним напрямом виступає позитивізм, натуралізм (еволюціонізм, органіцизм, соціал-дарвінізм, географічна, расово-антропологічна школи).Набуває поширення марксистська соціальна теорія та теорії соціологічного психологізму.

ІІ ЕТАП КЛАСИЧНАСОЦІОЛОГІЯ (кінець ХІХ ст. - до кінця 20-х рр. XX ст.): - Криза натуралістичної соціології. - Інтерес до проблем соціальної дії і взаємодії.- Розробка методів "розуміючої соціології" та концепції соціології особистості.- Поєднуються проблематика загальносоціо-логічної теорії та емпіричної соціології (Е. Дюркгейм, М. Вебер).- Інституціоналізація соціології як академічної дисципліни.

ІІІ ЕТАПСУЧАСНА СОЦІОЛОГІЯ (кінець 20-х - 70 рр. XX ст.):- Формування основних сучасних теоретичних напрямків. - Інтенсивна галузева диференціація соціології.- Вдосконалення методів дослідження.- Лідер - соціологія США.- З кінця 50-х рр. соціологічна думка європейських країн відновлює свої позиції.- Інтенсивне поширення соціології в Латинській Америці та в країнах Сходу.

IV ЕТАПНОВІТНІЙ ПЕРІОД (з 70 р. XX ст. до нашого часу):- інтерналізація.- Академізація.- Експертизація.- Фактографізація.- Соціологізація інших наук.- Диференціація.

12.Історія становлення соціологічних вчень. Протосоціологія.

1. Протосоціологія. 2.Початковий етап розвитку (19ст – Кант, Гегель, емпіричні методи дослідження) 3. Класична соціологія (19-20ст, Вебер, Конт, Спенсер, Маркс, соц. дія, соціологія як окрема наука). 4.Сучасна соціологія ( 20-70рр. ,галузева диференціація, США потім і Європа, основні напрямки, вдосконалення методів. 5. Новітня соціологія (з 70рр. академізація, експертизація, соціологізація інших наук і тд.)

ПРОТОСОЦІОЛОГІЯ:

Стародавній світ (до V ст.): - Міф та епос - найдавніші форми відображення дійсності родового та ранньокласового суспільства. - Міфологія та епос - позанаукові форми відображення дійсності, які не задовольняли вимоги нової системи організації суспільного життя держави.Виникають елементи наукового знання: філософія, математика, емпіричні соціальні обслідування (згадка про перший перепис населення у стародавніх євреїв пов'язана з іменем Мойсея (ХІІ ст. до н.е.).Соціально-філософські проблеми суспільства і соціального пізнання (Демокріт, Платон, Аристотель). Не розглядали суспільство як особливе утворення, що розвивається за власними законами (суспільство - об'єкт, а не суб'єкт);- розглядали суспільство у контексті загального цілого відповідно до моделей космічного цілого.- протиставлення чуттєвого досвіду раціональному, "розумному". Значення виникнення історичної науки: Саме в ній виникають і усвідомлюються важливіші принципи соціального пізнання (об'єкт - людина, суспільство).- На відміну від філософії, що розглядала буття в контексті всесвіту, логосу, історіографи мали конкретний об'єкт - суспільство, що сприяло розробці принципів і засобів пізнання соціальних явищ.- Уперше географічні, природні, економічні, психологічні факти розглядалися як фактори, детермінанти історичних подій.- Порівняно з міфом та епосом, вводяться нові елементи відтворення явищ та подій: їх хронологічна послідовність, простір, час, спроби розкриття причин, фіксація поодинокого й особливого без аналізу загального, оскільки останнє мислилось як аналог одиничного.- Слабкість - у споглядально-констатуючому характері.

Середньовіччя: Раннє середньовіччя (У-ХІ ст.). Період розвинутого феодалізму (ХІ-XV ст.). Пізнє середньовіччя (кінець XV ст. - сер. ХУІІ ст.). Якщо соціальні парадигми рабовласницького суспільства відбивали залежність людини від природи і держави-поліса, що в світогляді виступало як фатум, доля, жорстокий детермінізм, то соціальна парадигма середньовіччя поєднувала кілька нових принципів:- у світоглядному плані космологічний фаталізм змінюється християнським провіденціалізмом; - у соціально-історичному та політичному аспектах відбувається переорієнтація із демосу, поліса як суб'єкта на особистість як творчу силу в системі соціальних відносин;- поєднання християнського провіденціалізму із земним суб 'єктивізмом втілилося в новому вченні про свободу індивідуального вибору і особистої відповідальності за нього перед неземним суддею.

Новий час. Інтенсивний розвиток наукової думки. Розкріпачення від теології (вчення про Бога).2. Соціальне пізнання стає на пошук природничих факторів розвитку суспільства.3. Поступово розпадається середньовічна система цінностей світосприйняття.4. Ідея рівності людей перед Богом в ідеології молодої буржуазії трансформується в ідею рівності людей за своєю природою і пошук причин їх фактичної нерівності в суспільстві.5. Буржуазія стає домінуючим, провідним суб'єктом у системі суспільних відносин, вона вже реально править державою, вірить у своє майбутнє і намагається якомога більше знати про суспільство і людину, про їх зв'язок з природою.6.Виникає нова соціальна парадигма, пов'язана з натуралістичним розумінням світу природи та людини. Натуралізм перетворюється в домінуючий принцип науки, в тому числі і науки про людину. Його панування в усіх галузях знання було пов'язане з виключенням надприродного і чудесного.