32. Теорія світової системи а. Г. Франка.

Андре Гундер - німецький економіст, соціолог і політолог, один з основоположників Світового-Системного аналізу і теорії залежного розвитку. Використав деякі марксистські концепти з політичної економії

А. Г. Франк торкався широкого кола тем, включаючи аналіз економічних процесів у сучасному світі, роль соціальних рухів, світову історію та політику.

У своєму аналізі нерозвиненості Франк виступив із загальною критикою теорії модернізації , класичного марксизму і ліберальних напрямів економічної думки, що спираються, з його точки зору, на нерепрезентативне за масштабом історичний досвід. З точки зору Франка, стале економічне зростання розвинених держав обумовлене процесом нееквівалентного обміну зі слаборозвиненими країнами, що розвиваються, коли протягом довгого часу ресурси та капітал держав-периферії присвоюються більш розвиненою метрополією. У довгостроковій перспективі це веде до «розвитку економічної відсталості» традиційних суспільств і повторення подібних відносин на внутрішньому рівні, коли встановлюється відчуження додаткового продукту на користь мегаполісів, найчастіше утворених як центри колоніальної експлуатації, і «залежна відсталість» сільських районів. Франк вважав, що прийнятні умови для розвитку периферії можливі при відстороненості від світової торгівлі та економічного прогресу, орієнтованого на задоволення національних потреб. Світ-системний підхід А. Г. Франка помітно відрізняється від підходів інших авторів цього напрямку. Основна методологічна особливість його теорії - наявність єдиної, взаємозалежної глобальної системи, яка виникла не менш 5000 років тому, а потім через численні цикли експансії і консолідації охопила собою увесь світ. Франк вважав, що центр економічного домінування, виникнувши в Азії, потім зміщувався на захід - в Середземномор'ї, Західну Європу, Північну Америку - тепер знову повертаючись назад і особливо в Китай. Воліючи говорити про одну «Світ-Систему», він також звертав увагу на те, що констатація можливості паралельного існування в світі десятків і сотень різних систем - позбавлена ​​сенсу, оскільки ставати абсолютно незрозуміло, яким чином позначати кожну з них як «світ -систему ».

Крім цього, Франк вважав ідеологічними та ненауковими такі визначення, як «капіталізм, феодалізм і соціалізм», вважаючи, що форми «капіталістичного» накопичення можуть бути знайдені набагато раніше «довгого шістнадцятого століття». Він висував центр-периферійну структуру Світової Системи, послідовно змінну гегемонію і процес накопичення капіталу, як основоположні характеристики всього історичного процесу, незалежно від нескінченних суперечок про економічну «моделі» і політичної «системи». У такому ключі часові періоди народження і розвитку сучасного «капіталізму», на яких зупиняють свою увагу багато дослідників, включаючи Карла Маркса , Макса Вебера і Фернан Броделя , є, з точки зору Франка, не більше ніж фазами розширення, структурних змін та кульмінаційного зростання в рамках єдиної Світової Системи .