1.Становлення соціології як науки.

Світову історію соціології поділяють на три періоди:

1) Донаукових (до початку XIX століття);

2) Класичний (з середини XIX століття до початку XX століття)

3) Сучасний (з 20-х рр..  XX у)

Донаукових період Своєрідні, навіть часом оригінальні погляди на розвиток суспільства, проблеми політики, моралі, науки , релігії та мистецтва були висловлені в навчаннях давньоіндійських, давньокитайських, і давньогрецьких філософів, європейських мислителів середньовіччя і нового часу.

Епоха просвітництва та історичні події Великої Французької революції, що стала багато в чому поворотним пунктом розвитку людської цивілізації. Саме тоді, після трагічних подій і результатів французької революції виникла особлива потреба в пізнанні соціально-політичних умов життя, і постало питання про необхідність загальної реформи вчення про суспільство і пошуку нових методів вивчення суспільного життя.

Класичний період соціології починається в XIX столітті. У цей період склалося кілька напрямків: французька соціологічна школа (О. Конт, Е. Дюркгейм), англійська (Г. Спенсер), німецька школа (М. Вебер, Г. Зіммель), розвивається марксистський напрям в соціології. 

Засновником соціології як самостійної і цілісної науки про суспільство став французький вчений і філософ-позитивіст Огюст Конт (1798-1857). О. Конт ввів у науковий обіг поняття "соціологія". Він виступав проти того, щоб вважати суспільство простою сукупністю індивідів, які розглядалися багатьма мислителями як свого роду "соціальні атоми", існуючі мало не автономно по відношенню один до одного.

О. Конт став засновником першого напряму в соціології - позитивізму, у якого в XIX столітті було багато прихильників. Згідно ідеології даного напрямку соціологія повинна бути наукою про суспільство. Подібно природничих дисциплін, соціологія повинна: ​​1) спиратися на об`єктивні факти, а не на роздуми про них; 2) отримані знання повинні бути перевірені, 3) наука повинна приносити плоди для суспільства, подібно до того, як відкриття законів механіки сприяло появі машин.

О. Конт формулює два основних закони: закон трьох стадій і закон класифікації наук.

Згідно закону трьох стадій, людський дух у своєму розвитку пройшов три фази: теологічну (панування ідей, що не мають доказів), метафізичну (пізнання суті, прийнятої за реальність) і наукову (позитивізм, пізнання за допомогою розуму і спостереження).

Наступна концепція - це класифікація наук, в якій науки розташовуються від більш загальних до більш приватним іскладнішим наукам: Математика - Астрономія - Фізика-Хімія - Біологія - Соціологія.

Соціологія у Конта - наймолодша і складна наука, і тому вона повинна спиратися на інші розвинені науки. Від себе соціологія приносить "історичний метод", за допомогою якого виводяться закономірності розвитку.

Соціологію О. Конт ділив на дві частини: соціальну статику (закони функціонування соціальної системи, ідея порядку і гармонії) і соціальну динаміку (аналіз законів соціального розвитку , ідея прогресу).

О. Конт користувався поняттями соціальна статика для тлумачення структури суспільства і соціальна динаміка, за допомогою якого він розкрив механізм функціонування та розвитку суспільства. У підсумку він розробив цілу систему понять, за допомогою яких він висловив і обгрунтував свої погляди на суспільство і історичний процес. Творчість О. Конта увійшло в класику світової соціології. Його не без підстави називають творцем соціології як самостійної науки.

2.Що вивчає соціологія. Соціологічні підходи

Складаючись з гуманітарних наук, соціологія витворює ядро соціальних наук. Об'єктом соціології є соціальна реальність у всій багатоманітності, але оскільки вона досить мінлива, то предмет соціології надзвичайно складно визначити, він не може бути постійним, статичним. Таким чином, соціологія вивчає всі сторони соціального співжиття людей в спільнотах і союзах, в той час, як інші соціальні дисципліни, такі як політологія чи економіка, встановлюють своїми предметами певні специфічні аспектні областісоціального (політика — легітимне здійснення влади, економіка — дефіцит). Соціологія звертається до розуміння і систематизації соціальної дії — теорії дій, оскільки згідно з ними поведінка регулюється цінностями і нормами. Її дослідницьким предметом є як суспільство в цілісності, так і його окремі частини: соціальні системи,інститути, організації, групи. При цьому, вона має справу з суспільною інтеграцією і дезінтеграцією, із соціальними конфліктами та соціальними змінами.

Також соціальні структури, праця, сім'я, соціальні мережі, засоби комунікації (мас-медіа), міграція, буденність, технологія, життєсвіт — теми, якими займається соціологія. Для багатьох з них встановлювались спеціальні, галузеві соціології, інші — як от питання щодо взаємодії дії та структур — стали загальною темою соціології. Соціологічна постанова питання часто перетинається з соціальною психологією, з іншими соціальними науками, з філософією, рештою гуманітарних дисциплін, а також почастинно і суміжними природничими науками, наприклад, з нейробіологією.

вона є наукою про суспільство, його процеси та явища; охоплює загальну соціологічну теорію (теорію суспільства), яка виступає як теорія та методологія всіх інших суспільних і гуманітарних наук; усі науки, які вивчають різноманітні сторони життєдіяльності суспільства і людини, завжди передбачають і соціальний аспект, тобто закони та закономірності, які досліджуються в певній сфері суспільного життя, реалізуються через діяльність людей; техніка й методика вивчення людини та її діяльності, методи соціального вимірювання та ін., які розробляються соціологією, використовуються всіма іншими суспільними та гуманітарними науками. На межі соціології з іншими науками склалася ціла система досліджень — «соціальні дослідження» (соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-демографічні та ін.).

3.Рівні соціологічного дослідження

Система наукового пізнання соціології володіє складною структурою, яка відображає різні типи та рівні дослідження соціальної дійсності. Соціологія - це складна структура наукового знання. Елементами цієї структури (або ж три рівні соціологічного знання) є:

■ загальна соціологічна теорія;

■ спеціальні соціологічні теорії або теорії середнього рівня;

■ конкретно-соціологічні дослідження.

Крім того, існують теоретичний та практичний (прикладний) рівні вивчення суспільного життя.

Теоретичний рівень у структурі соціологічних знань займає загальна соціологічна теорія, яка опирається на соціальну філософію. Будучи соціально-філософською теорією суспільства, вона здійснює зв'язок філософії з усіма соціальними та гуманітарними науками. Загальна соціологічна теорія дає уявлення про суспільство в цілому як цілісну систему, організм, систему соціальних механізмів, формулює принципи соціального пізнання, основні методологічні вимоги системного аналізу, принципи історизму, аналізу явищ у взаємозв'язку з іншими. В такому контексті соціологія може розглядатися як теоретико-методологічна база інших суспільних наук. Саме з цих позицій теоретична соціологія може розглядатися як наука про закони розвитку людського суспільства. Існує кілька концепцій та підходів до пояснення природи механізмів суспільного розвитку.

Формаційний - де чинником у тенденціях розвитку суспільних відносин визнається зміна суспільно-економічних формацій, які визначаються способом виробництва, за якого "буття визначає свідомість", в якому класова боротьба та економічний домінант є рушійними силами всіх перетворень (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін).

Соціокультурний - коли основним фактором розвитку суспільства визнається існування різних культур, які своєрідно проходять різні етапи свого розвитку, за якого "свідомість визначає буття", а духовний, культурний домінант є основним чинником суспільних змін (М. Вебер, В. Зомбарт, М. Данилевський, О. Шпенглер, А. Тойнбі).